В сьогоднішньому огляді ми не будемо детально зупинятися на зустрічі президента з журналістами у Межигір’ї – про це писали http://www.telekritika.ua/media-continent/kritika/teleprogram/2011-06-30/63985  інші автори „ТК” та й за дні, що минули,  з’явилося чимало коментарів та відгуків http://www.telekritika.ua/expert/2011-06-29/63949   на цю тему . Одразу скажемо: для цілей нашого огляду телевізійна презентація президентського маєтку має певну цінність лише як чергова ілюстрація взаємин української влади з українськими ЗМІ. 

Ритуальна демонстрація деякими ЗМІ „відкритості і прозорості” не має жодного стосунку до  можливості виконати  справжню функцію журналіста – відкривати людям очі на те, як влада здійснює довірену їй функцію управління в інтересах народу. Тут ми готові цілком приєднатися до оцінок нашого колеги Мустафи Найєма в його блозі на „Українській правді”.

Насправді , публічна демонстрація зовсім непоганих побутових умов, в яких живе глава держави, мало чого варта, якщо журналісти чи то не готові, чи то неспроможні робити публічні і очевидні висновки з наведеного фактажу.

Йдеться навіть не про наївні моральні претензії на кшталт того, що не дуже етично розкошувати в далеко не  найбагатшій країні світу, при цьому отримуючи доходи з досить туманних джерел.

Питання в іншому – кому адресувати ці претензії в країні, де провінційний суддя оперує сумами хабарів у мільйони доларів, а прикордонні села рясніють фешенебельними особняками митників середньої та навіть нижньої ланки?

 На які практичні висновки можна розраховувати, коли низка публікацій про родинні гніздечка українських високопосадовців за вартістю катастрофічно неспівмірною з їх легальними доходами, залишається без жодної реакції з боку правоохоронних органів – і це, звісно, нікого не дивує? Хоча абсолютно очевидно, що в будь-якій з європейських держав, до спільноти яких ми наче офіційно прагнемо, кожен такий факт був би приводом гучного скандалу і службового та іноді й кримінального розслідування.

Як може розпоряджатися мізерною пенсією мільйонів віце-прем’єр, який зумів (певна річ, „в рамках діючого законодавства”), мінімізувати оподаткування свого мільярдного прибутку від продажу банків – і тепер тупо ігнорує будь-які запитання на цю тему?

Зрештою, про які реформи можна вести мову в країні, де головним засобом отримання реального прибутку є участь в тіньових схемах освоєння бюджетних коштів?

І питань такого роду сотні – тільки чомусь складно уявити, що в ефірі провідних телеканалів хтось буде спроможним вимагати у політиків та чиновників прямих відповідей на прямі запитання. Власне, так і сформувалася актуальна модель наших політичних ток-шоу,

Можуть бути заявлені гострі, цікаві для суспільства теми, як переважно і буває – але в їх обговоренні практично завжди візьмуть участь штатні „коментатори” від політичних сил, які традиційно використовують, за Інтернет-сленгом, стратегію „накидування лайна на вентилятор”, і перетворюють дискусію в скандальну пікіровку і обмін  звинуваченнями з широким застосуванням маніпулятивних технологій.

Якщо ж в ефірі з’являється хтось із  тих, хто реально впливає на прийняття рішень – то тут, як правило, або створюється „тепла ванна”, коли формат питань- відповідей замикається виключно на толерантно налаштованого модератора шоу.

Більш „прогресивний” – з допуском журналістів – теж, як правило не створює для героя ток-шоу особливих проблем, оскільки „обойма” журналістів і експертів практично не оновлюється, тому сформулювати кваліфіковані питання буває просто нікому. Як наслідок – посадовець завжди має можливість послатися на власну „особливу поінформованість” і, відповідно, отримавши незручні запитання– на нерозуміння проблематики журналістами.

Очевидно, що виходом в цій ситуації має бути якісний підбір  на кожну програму людей, які, що називається, „глибоко в темі” і здатні вийти за рамки риторики загального характеру. І, звичайно ж , принципова позиція ведучого шоу, якби він ставив собі за мету  не просто стимулювання ілюзорних конфліктів, а прагнув добратися до істини.

Але, на жаль, на практиці все відбувається по-іншому. „ Большая политика” на „Інтері”, можна вважати, спеціалізується на вищезгаданих форматах «теплої ванни» та ілюзорної гостроти,  і  минулого тижня продемонструвала чи не класичний їх зразок, запросивши в ефір віце-прем’єра та міністра з інфраструктури Бориса Колесникова. Наче й пробували присутні журналісти розвернути розмову навколо проблематики зловживань при підготовці Евро-2012, Але Колесников, обравши тактику формулювання «безапеляційних тверджень», успішно ці спроби  «відбив». Звісно, якщо можна вважати успіхом інформування співгромадян зручними для чиновника дозами.  Між тим, і від журналістів не прозвучало жодних запитань щодо участі  у реалізації держзамовлень в рамках «Евро - 2012» бизнес-структур, які пов’язують із самим віце-прем’єром а бо представниками провладної партії тощо. Хоча спроби журналістських розслідувань на цю тему, які дають підстави для обговорення,  існують

24.06.2011 г.

ИНТЕР

«БОЛЬШАЯ ПОЛИТИКА С ЕВГЕНИЕМ КИСЕЛЕВЫМ»

Евгений Киселев, ведущий.  Я приветствую всех, кто смотрит наш канал. Как и было обещано, сегодня у нас в гостях вице-премьер правительства Украины, министр инфраструктуры Борис Колесников.

РЕПОРТАЖ

До Євро-2012 залишився 1 рік. Приємність для вболівальників, нерви для організаторів. Саме час Мішель Платіні назвав головним ворогом підготовки. Проте не тільки українські чиновники, а й західні спостерігачі налаштовані оптимістично. В Україні готові два стадіони, ще два будуть готові у жовтні. Готовність об’єктів на 70-80 %. Аеропорти готові на 60 %.  Важче з дорогами. Роботи з ними  ще на 20-30 років. Проблему із транспортом відзначає і міністр інфраструктури Б. Колесников. Проте наголошує, що в решті питань усі 4 міста до чемпіонату підготовлені. Саме дороги, а ще готелі визначила як слабке місце і делегація європейських журналістів. Журналісти виставили містам оцінки. Донецьк отримав найнижчий бал — 2,9. Іноземну пресу не влаштувала нестача готельних місць для вболівальників. Їх навіть збираються розміщати у сусідніх містах. Харків отримав 3,44 бали. Дороги, знов-таки, зіпсували враження. Львів у підготовці здобув 3,5 бали. Із готелями тут все гаразд, а от стадіон і аеропорт ще будуються. Найвищу оцінку здобув Київ — 3,7 бали. Та реальну оцінку виставить Україні вже сам чемпіонат. Скоро — вже за рік.

Евгений Киселев, ведущий.  Как вы считаете, само проведение Евро улучшит жизнь простого украинца?

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. Так тяжело сказать. Я считаю, что ни одна олимпиада не улучшила жизнь, но весь мировой спорт готовит о том, что до олимпиады и после олимпиады — это разная страна. В Москве осталось масса сооружений. Конечно, стране, которая не имеет инфраструктуры, очень тяжело проводить, и нужно понимать степень ответственности. С другой стороны — когда же, если не сейчас. То, что построены аэропорты и тысячи ребят получат рабочие места с хорошей зарплатой — это уже большой плюс. Только в авиации 35-40 тыс. рабочих мест. Что касается отельного хозяйства — 70 отелей построено. Дороги мы не успеваем. Это мы стразу признавали. Я считаю, что огромная заслуга строителей. 40 тыс. ежедневно работает на проектах. Я думаю, что это большой шаг для нашей страны и несомненная польза.

Евгений Киселев, ведущий.  Хочу предложить тот же вопрос нашим зрителям:

«Верите ли вы, что Евро-2012 улучшит вашу жизнь?»

Ольга Василевская, «Дело». Зараз стаханівськими темпами будується дорога з Конча-Заспи до центру міста. Скільки коштує один кілометр до Конча-Заспи і скільки коштує один кілометр дороги по Україні? І друге: ваші статки порівняно з попереднім роком виросли на 70 млн доларів. Оцініть, будь ласка, статки вас і вашої сім’ї загалом.

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. При чем здесь заработок за последний год и состояние за всю жизнь? Вы суть понимаете?

Ольга Василевская, «Дело». Ваша декларація виросла на 60 млн грн.

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. А про Конча-Заспу — это не дорога, а всего лишь мостовой переход, который строится для того, чтобы развязать переезд, в котором киевляне по 2-3 часа стоят. Было принято решение, это стройка киевского Автодора. Это мост. Второй участок моста развяжет сам переезд. 

Километр дороги по Украине может стоить… если это одна полоса, то миллион, а если четыре полосы — то этих миллионов уже четыре. Если есть какая-то вертикальная планировка, значит 5-6. Вот дорога во Внуково в России — она подвешена, и стоит от 17 до 20 млн за километр.

Ольга Василевская, «Дело». Укравтодор минулого року витратив на кілометр доріг по 7 млн грн.. Мені просто цікаво, скільки ви будуєте зараз і скільки витрачаєте?

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. Дороги первуй категории стоят от 5 до 7 млн.

Евгений Киселев, ведущий.  А сколько мы планируем заработать на Эвро-2012?

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. Билеты продают УЕФА, телевизионные трансляции продают УЕФА, и все коммерческие моменты продают УЕФА. В стране с более развитой инфраструктурой не было бы таких затрат. И заработок был бы больше.

Сергей Вовк, «Инвестгазета». Якщо говорити про ванкуверську олімпіаду, по офіційним даним Канади, вони повернули 1,5 млрд при десяти вкладених. На 80 % зменшилися видатки на охорону здоров’я і культуру. Як ви вважаєте, в Україні Євро і зимова олімпіада — чи не є це певною авантюрою?

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. Все прямые затраты Украины на Евро составят 750 млн долларов.

Все остальное к Евро никакого отношения не имеет. Если страна не имела ни одного международного аэропорта в западном понимании этого слова, то причем здесь Евро? Все страны пытаются растянуть столицу. У нас, кроме Киева, 4 миллионника. Мы обязаны обеспечить занятость, строить выставочные центы, мировые выставки — как мы были с вашими коллегами: украинский самолет АН-158 имел очень большой успех.

Евгений Киселев, ведущий.  Скажите, каковы риски? Инвесторы, которые вкладывают в те или иные проекты, не рискуют деньги потерять? Когда был чемпионат по футболу в Австрии жаловались на отели…

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. Австрии и Швейцарии, наверное, грех жаловаться. Отели в Киеве и во Львове будут востребованы на 100 %. Сегодня такой занятости, которая была в Советском Союзе, нет.

Евгений Киселев, ведущий.  А вот вы давали интервью «Украинской правде» и у вас спросили, есть ли на стройке откаты, и вы даже сказали, что есть подмена марок стройматериалов из-за сговоров подрядчиков и субподрядчиков. Вы дали ход этим фактам или эти разборки будут после чемпионата?

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. В определенно время службы контроля в Борисполе передавали информацию. По некоторым моментам нам удалось доказать, по некоторым — нет.

Евгений Киселев, ведущий.  Разборки будут или после чемпионата?

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. После чемпионата. Что такое заменить марку цемента или марку бетона? Это сделать конструкцию менее надежной. Вот это главное.

Евгений Киселев, ведущий.  Вы еще называли одной проблемой — украинскую таможню.

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. Я предложил воспользоваться опытом Эстонии и Болгарии — где полностью пригласили британские компании и поменяли 100 таможенников. И сейчас втягивать болгарскую и эстонскую молодежь — они заменили на 100 % состав таможенников.

Евгений Киселев, ведущий.  КРУ насчитала растраты на Евро на 33 млн грн. Вот есть продолжение у этой истории?

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. Если КРУ насчитала 33 млн — это терпимые цифры. Но по этим вопросам надо передавать КРУ после решения суда.

Ирина Соломко, «Корреспондент». Ви щойно говорили конструктивні речі, які всі підтримують. У мене питання в чому: неспроможність просування реформ відкладає відбиток і на те, що ви робите. Вона насправді нівелює ці ваші здобутки, які ми наразі маємо. Чому ви дозволяєте людям, корупціонерам, нівелювати ті гарні речі, які ви робите? Я щойно повернулася з Івано-Франківська і булла здивована потягом, який мене туди віз. Тому що Кримський напрямок більш менш нормальний, а карпатський напрямок — доїхати туди проблематично.

Борис Колесников, вице-премьер-министр Украины. До мая следующего года вы сможете доехать до Львова за 4 часа в комфортабельном поезде, с кондиционером. Осталось подождать немного. Поставлена задача президентом за 6-7 лет полностью перейти на скоростные поезда. Страна 74 года жила в тоталитарном режиме, 20 — в полуанархическом. И вы хотите, чтобы страна за год все поменяла. Нигде в мире коррупция не дошла до такого уровня. Учитель получает сейчас 1 600, а должен получать 3 200 как минимум. Если взять США, где 8 % специалистов теневого продукта — это 10 ВВП Украины. То есть сектор теневой экономики самой развитой страны мира — это 10 ВВП нашей страны. Так что это не значит, что нужно пускать руки, но за один день не получится.

Відзначення у Львові Дня скорботи 22 червня обговорювалися в програмах Савіка Шустера на Першому національному і Кисельова. Попри численні очікування, мирний розвиток подій у Львові став опосередкованим свідченням  штучності конфлікту http://www.telekritika.ua/lyudi/2011-05-26/63114  9 травня, а також відвертої політичної ангажованості його ініціаторів і організаторів. Виявилось, що і місцева і  центральна влада мають адекватні важелі впливу, здатні нейтралізувати екстремальні нахили  політичних сил.   Методи „керованого хаосу” давно  у відкритому доступі і для політичних маргіналів вони, можна сказати, „хліб насущний”. Цього разу поточні політичні інтереси дещо поступилися інтересу збереження суспільної стабільності – і одразу стало ясно, що причетність пересічних львів’ян  до улюблених сюжетів московських телевізійників явно перебільшена. Тому зміст дискусій в телешоу зводився до того, кому вдасться привласнити заслугу цього своєрідного „примирення”. Речники влади наполягали на  ключовій ролі президента, який, мовляв, неухильно контролює рівень національної злагоди. Націонал-демократи розсипалися компліментами на адресу толерантних мешканців міста Лева – теж, мабуть, не без розрахунку на свій колись „ядерний” електорат.  Звична конфліктна риторика долалася ораторами з великими зусиллями і було очевидно, що в разі нагальної потреби сторони з легкістю викопають „томагавки” інформаційної війни. Не дивно, що найадекватніші висновки озвучили науковці

Интер, Большая политика, 24.06.2011

Андрей Портнов, історик. У мене є відчуття, про протягом років української незалежності, що історичні теми виступали як ідеальний маркер історичної відмінності. Тобто політики не придумали кращого способу відрізнити себе від інших політиків. А тут дуже легко: російська мова, Сталін. І картинка, яка виникає, вона дуже далека від соціального стану суспільства. Суспільство, яке є бідним, воно не може приділяти таким сюжетам підвищену увагу. Людина, яка має такий рівень соціального буття, вона думає про інші речі. І це є дуже небезпечно.   

Станислав Белковский, политолог, Россия. Я дуже коротко. На мій погляд, відокремити історію від політики неможливо. Це суцільна ілюзія.  Тому що історія нації — це невід’ємний елемент національної міфології. Історія — це дзеркало, в якому нація бачить себе. Тому те, до чого закликає Янукович, дуже шляхетно, але не реалістично. В Україні немає єдиної політичної нації. Після того, як Україна булла створена в сучасних кордонах, стояло завдання створення єдиної нації. Але це завдання не було виконано, через демократію, як не дивно. Політики мали звертатися до власного електорату — а це звернення  входило в протиріччя. Було краще і легше апелювати до гасел, актуальних для половини країни, ніж формулювати порядок денний, характерний для усієї країни. У світі багато країн, які не мають єдиної нації — від Канади до Швейцарії. Тому питання в тому, що можна розвивати дві нації, можна будувати одну. Це питання політичних лідерів, а не істориків. Це питання масштабу особистості тих, хто керуватиме країною найближчим часом. Якщо ні — ця дискусія буде безкінечною».

Немає кінця і перманентна дискусія навколо стосунків України та Європи, як не зазнає і особливих змін вимір цієї дискусії. Влада наполягає на особливих успіхах в євроатлантичному просуванні держави, опозиція цілком передбачувано вважає ключовою  проблемою „вибіркове правосуддя” щодо своїх представників. З огляду на те, що корупційні звинувачення актуальні для обох сторін - вони, як правило, відходять на другий план.

Що не заважає представникам, так би мовити, „молодшої опозиції” привласнювати „антикорупційну карту” собі. Анатолій Гриценко в програмі Анни Безулик  „РесПубліка”  (5 канал) не забув нагадати про приклади відставок міністра оборони Німеччини (через таку, за мірками наших політиків, дрібницю, як плагіат) а віце-прем’єра Естонії – через порушення правил дорожнього руху. І, до речі, нагадав про те, з чого ми починали сьогоднішній огляд:  справжня свобода слова  - це не лише право журналістів говорити, це ще обов’язок влади слухати.

Анатолій Гриценко: Коли ви журналісти проводите журналістські розслідування і показуєте: ось Черновецький – мільярди. Ось Бойко – мільярди, ось Єжель – сотні мільйонів, ось Стельмах – мільярди. А їх ніхто не притягує до відповідальності. Ось це – не Європа. А якщо зовсім просто, то як казав відомий актор у відомому фільмі „Вор должен сидеть в тюрьме”. Тоді, коли він вчинив злочин, а не тоді коли він перейшов в опозицію.

Тема початку судового процесу Юлії Тимошенко була розглянута лише в програмі Савіка Шустера. Обрані сторонами напрями публічного представлення своєї позиції на процесі і навколо нього були очевидні наперед. Для опозиції – окрім спростування по суті обвинувачень, це було наполягання на можливості розгляду справи в суді присяжних, вимога прямоефірної трансляції на одному з провідних телеканалів. Для спікерів влади – дискредитація інституту присяжних, неспроможного, мовляв, фахово розібратися в складних юридичних питаннях і акцентування на загрозі того, що пряма трансляція стане каталізатором суспільного протистояння. Втім, детальніше про висвітлення процесу і реалізацію згаданих та інших стратегій сторін ми поговоримо окремо. Поки що згадаємо один доволі цікавий момент. Коли Савік Шустер дещо дивно прореагував на зауваження бютівця Андрія Шевченка щодо того, що Юлія Тимошенко просилася взяти участь в ефірі програми, але не отримала запрошення.

Натомість Інна Богословська прийшла на ефір 11-й(!) раз. Відповідь Шустера була такою:  «В Европе, я не могу себе представить, чтобы политик из зала суда пошел на прямой эфир. Это нереально. Это давление на суд. Если я в этой студии устрою судилище, это будет неправильно. Это сумасшествие. Мне кажется, это абсолютно логично с точки зрения здравого смысла".

Залишилось загадкою, чому повноцінне представлення позиції адвокатом звинуваченої  створює, на думку Шустера, менший тиск на суд, ніж її особиста присутність в студії. Скидалося на те, що відсутність екс-прем’єра було ціною того, що ця тема взагалі з’явилася в ефірі програми - хоч і в заключній, не надто зручній для аудиторії, частині. Такий собі маленький компроміс, який дозволив глядачам отримати більше інформації. В узгодженій дозі.