Комплексні смислові війни

00:00,
16 Червня 2013
3267

Комплексні смислові війни

00:00,
16 Червня 2013
3267
Комплексні смислові війни
Останній приклад таких війн - це події навколо 9 травня 2013 р. в Києві чи Москві, коли ефіри ток-шоу були настільки електризовані, що здавалося - перебудова повернулася…

Під комплексними смисловими війнами ми будемо розуміти складні чи ускладненні смислові війни, що базуються на використанні багатьох каналів впливу і розраховані не на досягнення одномоментного результату, а на багато цілей і багато років активної дії. Іншими словами – це смислові війни, в яки активно задіяні й інформаційні, й віртуальні, й навіть фізичні канали. Останній приклад таких воєн – події навколо 9 травня 2013 року в Києві чи Москві, коли ефіри ток-шоу були настільки електризовані, що здавалося: перебудова повернулася. Цей же період «весняного політичного загострення» реалізувався сутичками на вулицях Стокгольма й Лондона, а до цього ще був й бостонський теракт.

Складні смислові війни реалізуються за допомогою таких же ускладнених інформаційних воєн. Важливою характеристикою, яка дозволяє розрізняти прості й складні смислові війни, є наявність не однієї, а декількох цілей, що вимагає просування чи утримання не одного, а декількох меседжів. Приміром, інформаційна операція, навпаки, спрямована на одну ціль і має один меседж. У зв’язку з цим постає й інша відмінність: наближені в часі дії, на які спрямовані одномоментні інформаційні операції, і всеосяжні й віддалені у часі дії, на які розраховані смислові війни.

Складна інформаційна війна ведеться у декількох напрямах. Наприклад, управління за допомогою репресій, яке застосовував Сталін, йшло одночасно в умовах підсилення ідеологічного наповнення літератури й мистецтва, які задавали цей репресивний інструментарій як справедливий і правильний. Сам термін «вороги народу» є цікавим із цієї точки зору. Це не вороги Сталіна, а вороги народу. І якщо подивитися, наприклад, спогади Бухаріної, можна побачити висловлювання ненависті з боку народу до дружин цих засуджених вождів (Бухарина (Ларина) А. Н. Незабываемое. – М., 1989).

Деякі дослідники навіть вносять у своє розуміння інформаційної війни необхідність узгодження великої кількості відносно слабких за рівнем впливів. Тому піднімається роль планування у випадку таких операцій.

Як важливу точку відліку слід пам’ятати, що люди діють на підставі своїх ментальних уявлень, а не «об’єктивних фактів» (Allenius K. Victory in exceptional war: The Estonian main narrative of the cyber attacks in 2007 // The fog of cyber defense. Ed. by J. Rantapelkonen, M. Salminen. – Helsinki, 2013). Ці уявлення, як і наративи, є стереотипними моделями реальності.

Нині реальність виявилася ще більш ускладненою з точки зору управління великими масами людей. Аналіз так званої соціальної комерції виділяє чотири нові тренди, які формують ринок (див. тут і тут):

- зміна парадигми в бік соціальності: раніше продавець контролював процес, тепер це робить покупець;

- соціальна інформація відкриває причини, через які ми щось купуємо;

- акцент на клієнті вимагає культурної й організаційної трансформації;

- контекст є королем соціальної інформації.

Інтенсивна інформаційна кампанія завжди передує будь-якій не-еволюційній трансформації соціосистеми. Можемо як приклад навести дві кампанії, які слугували тому, щоби зруйнувати СРСР. При цьому в них не було нічого антирадянського, просто вони стали механізмом, який розгортав країну.

Антиалкогольна кампанія

Вона починалася, як завжди в СРСР, із листів трудящих, на які потім реагувало керівництво. Враховуючи, що листи є на всі теми, будь-яка кампанія може починатися саме так.

Можна виділити три етапи такої кампанії:

- листи трудящих,

- інтенсивна кампанія в ЗМІ,

- трансформація фізичного простору.

Перші два пункти являли трансформацією інформаційного простору, за якою пішла трансформація реальності.

Але нас більше цікавлять наслідки, тобто четвертий етап, який мав неочікуваний для всіх характер. Можна згадати американську модель Effects-Based Operations (EBO), де намагаються врахувати наслідки не лише першого, а й подальших порядків.

«Сухий» закон Горбачова писала від медиків В. Шибанова, окрім співробітників КДБ, МВС і Прокуратури СРС. І Горбачов схвально згадує ці результати своєї роботи. Але Шибанова каже, що все працювало лише перші півроку. А після цієї дати повернулися не лише алкогольні наслідки, а й виникли нові. За цей час почало зростати число людей, які вживають наркотичні і психотропні речовини. Тобто в СРСР відкрили шлях до породження наркоманів. Вона наводить дані сьогоднішнього дня для Росії: хворі на алкоголізм – 15 мільйонів, хворі на наркоманію – від 5 до 10 мільйонів за різними оцінками. Як бачимо, в цьому плані був ще й п’ятий компонент – кінцевий наслідок. І він працює й досі, навіть коли вже й СРСР немає.

Експерт ЦРУ Ф. Емарт згадує свою доповідь 1985 року й перераховує її теми (Эрмарт Ф. Антиалкогольная кампания интересовала нас не меньше, чем ваши ракеты. Интервью // Известия. – 2004. – 12 марта): рівень злочинності, антиалкогольна кампанія, корупція в партійній номенклатурі. Він прирівнює знання перебігу антиалкогольної кампанії до знання кількості балістичних ракет, підкреслюючи, що з деяких глав цієї доповіді ще й досі не знято грифу секретності (див. його посади в сфері розвідки – тут).

Він також розумно відповідає на запитання, чия розвідка краще працює. Зокрема каже, що росіяни відповідають на це запитання з точки зору успішності шпигунства. Але він вважає, що кращою є та розвідка, яка робить лідерів своєї країни найбільш інформованими. І він із цих позицій хвалить ЦРУ, британську розвідку й «Моссад».

Створення тіньової економіки

Подібно стимулювали передумови розвалу й різні шляхи створення тіньової економіки, які було тоді запущено, починаючи з комсомольських кооперативів. Накопичені тіньові гроші не лише створили поле для хабарництва, а й почали вимагати легалізації – це й сталося у вигляді запущеної перебудови.

Багато інших складних трансформаційних кроків, особливо включаючи революцію, мали зовсім інші причини й наслідки, ніж ті, про які ми багато говоримо.

Згадаймо, приміром, що:

- план російської революції О. Парвуса, створений для німецького генштабу 1915 року, було викладено на 20 сторінках, революція 1917 року дивним чином повторила ці кроки (Хереш Э. Купленная революция. Тайное дело Парвуса. – М., 2005);

- сталінська боротьба з космополітизмом мала такий заплутаний характер, що і нині немає єдиної версії щодо багатьох подій того часу (див. тут, тут, тут, тут, а також – Костырченко Г. Тайная политика Сталина. Власть и антисемитизм. – М., 2003), тобто динаміка таких процесів стає настільки великою, що це виводить їх за межі розумного управління;

- боротьба з Пастернаком із приводу присудження йому Нобелівської премії (див. детальний виклад цієї епопеї),

- «фізіологізація» перебудови й подальших соціотрансформацій (наприклад, Гайдар заважав поставкам хліба, створюючи в результаті продуктові труднощі для населення (див. тут і тут), що може бути пов’язано з ідеєю обов’язкового шоку (шокової терапії), щоб не дати соціосистемі повернутися до старого стану (Klein N. The schock doctrine. – New York, 2008). Саме тому шокова терапія стала обов’язковим компонентом в усьому світі: від Чилі до Росії.

Важкий для населення характер усіх цих інформаційних процесів демонструє пріоритет держави, яка час від часу демонстративним покаранням «невірних» утримувала всіх у системі ритуальної поведінки. Але там завжди поруч стояли можливості використання репресивного апарату. Коли він перестав бути задіяним у пізньому СРСР, система стала повністю ритуальною. Й інерція системи повинна була колись закінчитися.

Складні процеси трансформації соціосистем можуть містити декілька, а не одну інформаційну кампанію. При цьому на поверхні реальні наслідки таких процесів можуть навіть не проглядатися. Саме тому країна може потрапляти в глухі кути, розпочинаючи свій черговий світлий шлях до майбутнього.

Смислові війни як ціннісні війни враховують спротив соціосистеми, її інерційний характер. Тому вони намагаються вкладати свої ідеї в уста привабливих спікерів, здатних привернути увагу лише однією своєю присутністю. Ми чуємо лише тих, кого хочемо почути. Саме тому ці процеси визнаються не лише наукою, а водночас і мистецтвом.

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Дмитро Ларін / "Українська правда"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду