У День боротьби за права кримськотатарського народу, 18 травня, Володимир Зеленський вніс на розгляд Верховної Ради невідкладний законопроєкт «Про корінні народи». «Образа історичної пам'яті», «кричуща провокація, спрямована на загострення напруженості й конфліктів», «нова спроба вбити клин між українським, російським та іншими корінними народами України» — так схарактеризували проєкт у Державній думі Росії. Російські депутати закликали Парламентську асамблею Ради Європи та Організацію безпеки та співробітництва в Європі створити моніторингові групи, аби не підтримувати режим, «який дозволяє процвітати націоналізму, фашизму».

Першого липня нардепи прийняли закон та спрямували його на підпис президентові. Проросійські політичні сили зустріли його хвилею критики. Та чи справді документ загрожує правам якихось народів в Україні? Про що цей закон та навіщо його приймати?

Хто такі корінні народи?

За статтею 1 щойно ухваленого закону, до корінних народів України належать кримські татари, караїми і кримчаки. Тобто етнічні спільноти, які:

1. мають свою мову та культуру;
2. мають традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи;
3. вважають себе корінним народом України;
4. становлять етнічну меншість у складі українського населення;
5. не мають власного державного утворення за межами України.

Власне останній пункт і пояснює, чому в переліку корінних народів немає росіян, угорців, поляків, болгар, білорусів, греків, молдаван, євреїв та інших етносів — всі вони мають власні держави або автономії у складі інших держав (як гагаузи).

Ці три народи сформувалися на території Криму. Караїми і кримчаки — нечисельні народи, чиїй культурі та мові може загрожувати зникнення. Двадцять років тому перепис населення зафіксував в Україні 1200 караїмів і 400 кримчаків. Приблизно половина караїмів і майже всі кримчаки тоді мешкали в Криму. Як змінилась їхня кількість та місце мешкання за двадцять років, без перепису населення встановити неможливо.

Кримські татари — набагато численніший народ: їх в Україні близько трьохсот тисяч, і ще кількасот тисяч у діаспорах, найбільші з яких — у Туреччині та Узбекистані. 

Про що йдеться в документі?

Загальні права. Корінні народи України можуть встановлювати свій політичний статус та розвиватися. У них є право на власну національну символіку, самоврядування у внутрішніх питаннях та представництво в парламенті. Держава допомагатиме їм створити територіальні громади та захищатиме від дискримінації й насильства.

Культура. Народи мають право на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження культурної спадщини. Аби відновити історичну топоніміку, триватиме перейменування населених пунктів. (Слід урахувати, що йдеться про народи, які живуть на території Криму, тож здійснити цей план можна буде після звільнення.)

Освіта й мова. Навчання може відбуватися рідною мовою. Корінні народи України можуть створювати свої заклади освіти, аби вивчати свою історію й культуру. Держава розвиватиме мови корінних народів України, які перебувають під загрозою зникнення.

Інформація. Кримські татари, караїми та кримчаки мають право створювати свої ЗМІ. Держава гарантуватиме належну інформаційну політику щодо культурного різноманіття корінних народів та поважатиме їхню ідентичність. Україна зможе надавати підтримку таким медіа.

Ресурси. Представницькі органи фінансуються з держбюджету та мають звітувати про це. Корінні народи можуть отримувати гуманітарну допомогу.

Міжнародні відносини. Представники корінних народів можуть входити до складу делегацій України та брати участь в роботі міжнародних організацій.

Навіщо потрібен такий закон?

Мета, заявлена в законі,— сприяти об’єднанню та розвиткові української нації, розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів України.

Депутат партії «Голос» Рустем Умеров у коментарі «BBC News Україна» пояснив, що відсутність відповідного закону була дискримінацією корінних народів України. На його думку, закон допоможе захищати мешканців Криму від російських утисків. Вочевидь це також можна вважати сигналом для караїмських, кримчацьких і кримськотатарських спільнот, які живуть в окупації, що українська держава про них пам’ятає.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба пояснив, що проєкт закону відповідає нормам міжнародного права, зокрема Декларації ООН про права корінних народів, та закріплює норми на національному рівні.

Закон розкритикувала проросійська опозиція, повторюючи тезу, що в ньому, мовляв, «забули росіян». Представник «Опозиційної платформи — За життя» Ілля Кива висловився про закон так: «Не здивуюся, якщо вони вже почали обговорювати на закритих засіданнях РНБО створення гетто для євреїв і очищення української землі від росіян. Україна сьогодні — це колиска фашизму в Європі!» «Фашизм в Україні» — новий коронний наратив «ОПЗЖ». До речі, якби Ілля Кива трохи краще розумівся на корінних народах, то знав би, що караїми сповідують релігію, близьку до юдаїзму, а кримчаки і взагалі — етнічна група єврейського народу.

Не підтримав закон і представник партії «Слуга народу» Максим Бужанський: «У ситуації, коли абсолютно очевидно, що права росіян, угорців, поляків, євреїв, вірмен, греків, румунів, що живуть на території сучасної України вже більше тисячі років, утискаються, сказати, що вони не корінний народ нашої країни, а народи Криму, приєднаного за Союзу в 1954 році — корінні, це неправильно».

Президент Росії вбачив у новому законі «зброю масового ураження» від «явно недружнього» керівництва України. У відповідь на дії влади він написав статтю «Про історичну єдність росіян та українців», де апелював до плину історії.

Законодавчий акт обурив і Міністерство закордонних справ Угорщини. «Я не можу уявити на Україні більш корінного народу, ніж угорці. Це, звичайно, деяке перебільшення, але все ж таки ці люди живуть на цій території протягом століть. Там навіть є люди, які, не залишаючи одного міста, могли бути громадянами аж п'яти країн — СРСР, України, Чехословаччини, Словаччини, Угорщини. Змінювалася приналежність території, але не народ, проживає на ній», — сказав голова міністерства Петер Сійярто. Справді, частина Закарпаття — територія, на якій угорці живуть понад тисячу років, але ж, як ми знаємо, закон не стосується народів, які мають власні держави. В угорців така є — Угорщина.

«Вивели з-під українізації», «росіяни не входять до корінних народів», «Зеленський проголосив боротьбу з росіянами України», «Закон утискає росіян та інші національності» — такими були маніпулятивні заголовки в ЗМІ, які вважають, що законом Україна хоче догодити Заходу. Здебільшого це або цілеспрямовані маніпуляції, або неуважність — журналісти не прочитали закон і не зрозуміли, чому під корінними народами маються на увазі саме ці.

Де йдеться про права народів, що не увійшли до переліку корінних?

За законодавством, громадяни, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою, є національними меншинами.

Про їхні права йдеться, перш за все, в статтях 11, 53, 119 Конституції України. За ними держава:

0. сприяє розвиткові самобутності національних меншин України;
1. гарантує право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови;
2. sp;      забезпечує національно-культурний розвиток через місцеві держадміністрації.

У законі «Про національні меншини», ухваленому 1992 року, Україна гарантує рівні права і свободи, національно-культурну автономію. Держава підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Ці акти унеможливлюють «боротьбу з росіянами», про яку писали російські ЗМІ.

Аби жодна етнічна спільнота в нашій державі не почувалася меншиною, «менш важливою, менш захищеною чи менш щасливою», 13 липня Президент анонсував закон про національні спільноти. Поки що його текст не опублікований.

Фото: УП