8 серпня в America House відбувся англомовний майстер-клас International Freelancing: Methods and Standards (Міжнародний фріланс: методи та стандарти), який організувала громадська організація «Вільна преса України». Захід мав трьох спікерів, поради двох із них ми вже публікували.

Так, американський журналіст Вільям Шрайбер розповів про те, що редакції відомих західних видань тепер частіше звертаються за текстами з певної країни до місцевих фрілансерів, а не відправляють туди власного кореспондента. Крім того він розповів, як варто писати pitch – короткий опис своє ідеї редактору, щоб його зацікавити. Фотограф зі Швейцарії Нільс Аккерман поділився досвідом роботи за кількома напрямками: в рекламі, для ЗМІ та реалізації власних творчих ідей, а також розповів, як організувати успішну краудфандинг-кампанію та скоротити витрати.

Український журналіст Максим Еріставі свою кар'єру розпочинав у команді «Радіо Свобода». Згодом  працював в Москві на посаді керівника прямого ефіру англомовного відділу російської державної радіостанції іномовлення «Голос России», у 2013 році став головними редактором української радіостанції «Голос столицы». Протягом останніх років  готував матеріали з Києва для BBC,CNN, Al Jazeera America, France 24, The New York Times, Politico тощо. Його Твіттер як джерело інформації про Україну рекомендують читати редакції Mashable, Bild, CTV та NYT.

У своєму виступі Максим Еріставі зосередився на тому, які механізми цифрових технологій варто застосовувати фрілансерам, аби знайти роботодавця та зробити собі ім’я.

Дотримання золотих правил журналістики та стандартів він назвав беззаперечною умовою для співпраці зі світовими ЗМІ, на якій не буде окремо наголошувати, даючи поради з просування власного контенту.

Журналіст зазначив, що дуже важливо бути присутнім у соціальних мережах і активно вести свої сторінки там. Максим радить зробити акаунти щонайменше у двох і додавати публікації щодня, виробивши своєрідну систему. Для журналістів найкраще підходять Twitter та Facebook, а фотографам, за його словами, варто також використовувати Instagram.

«Соціальні мережі – ваша єдина надія. Вони допоможуть зруйнувати стіну між престижними виданнями, їх поважними журналістами і вами як фрілансером.  У соцмережах ви можете встановити усі необхідні контакти. У всіх редакторів є Twitter та Facebook, де вони публікують посилання на свої матеріали та діляться думками. Відповідайте, коментуйте, поширюйте записи. Зробіть себе помітним», - зазначив він.

Максим Еріставі додав, що для відео варто використовувати традиційний YouTtube. Звернув увагу також на інструменти Periscope та Mix Cloud.

Periscope – це додаток для iOS та Android для трансляції потокового відео в реальному часі. Цього року стартап купила компанія Twitter. Ідея проекту в тому, що будь-який користувач, побачивши щось цікаве і увімкнувши додаток, може за допомогою одного кліку показувати відео з місця події мільйонам людей.

Mix Cloud – британський онлайн-сервіс зі стрімінгу аудіо, який забезпечує прослуховування і розповсюдження радіо-шоу, музики, подкастів, які надаються його ж зареєстрованими користувачами. Стартап і досі належить розробникам – двом студентам, які зустрілися в Кембриджі. Платформу використовує Гарвардська бізнес-школа, TED Talks та Барак Обама.

«Якщо робите письмове інтерв’ю, чому б не дати і його аудіо-версію? Комусь так буде зручніше», - підкреслив пан Еріставі та додав, що «Громадське» часом це практикує.

Зручною платформою для контактування з потенційними роботодавцями з різних редакцій Максим вважає Hack Pack: «Це дуже корисно і зручно, аби запропонувати свій матеріал. Також там можна опублікувати пітчі матеріалів, які ви готові зробити. Усі вже створені статті та відео автоматично додаватимуться до вашого портфоліо і представники різних ЗМІ зможуть переглянути їх».

Платформа Hack Pack – новинка, яка з’явилася в мережі лише в липні. Творці позиціонують її як мережу для комунікації журналістів, фотографів, відеооператорів, фіксерів та експертів з усього світу. Співзасновник та генеральний директор компанії Джастін Варилек розповів, що  команда стартапу консультувалася з понад сотнею працівників таких медіа як VICE, The New York Times, Reuters, «Коммерсант». Зараз проект зосереджений на темах України та Росії, але планується його презентація в Ірані та США напередодні президентських виборів.

Максим Еріставі підкреслив, що self-promotion – ключовий момент саме для фрілансерів. «Це – не про ваше его, вашу впевненість в собі чи навпаки сором’язливість. Це має просто стати частиною вашої роботи як фрілансера, зручною послугою для людей, які шукають автора. Просувайте свою роботу і себе, бо позаду вас немає корпорації, яка зробить це за вас», - зазначив він.

Для створення власного портфоліо можна скористатися платформами Contently та about.me.

Contently –платформа, що допомагає авторам-фрілансерам сконтактувати з видавцями та компаніями-замовниками, яким потрібен контент. Створена в 2010 році, вона об’єднала 45 тисяч професійних авторів – журналістів, фотографів, дизайнерів інфографіки, відео операторів, контент-стратегів та ін. Стартап називає своїми інструментами талант та досвід, які допоможуть брендам побудувати та зберегти якісну аудиторію.

about.me – це безкоштовний сервіс персонального веб-хостингу, який розпочав роботу в 2009 році. Сайт надає можливість кожному зареєстрованому користувачу створити свою сторінку, до якої можна деякі зовнішні сайти і сторінки в соціальних мережах Google +, Twitter, Facebook, LinkedIn, Flickr, YouTube, Tumblr та інших.  На сторінку можна завантажити фото, написати коротке біо. Журналіст може таким чином приєднувати до власної сторінки усі свої публікації в різних виданнях, фото- та відеоматеріали.

Максим Еріставі додав, що украй важливо позиціонувати себе не лише як журналіста, а і як експерта. Адже хороші західні медіа часто шукають саме такого фахівця, який не просто збере факти, а й розуміє бекграунд, знає історію цієї країни або є її частиною. «Все інше опишуть звичайні міжнародні кореспонденти. До прикладу можна взяти кризу на Закарпатті. Ні в кого з іноземців не було часу вивчити питання, у цьому наша перевага», - зазначив він.

Максим порадив фрілансерами виробляти якомога більше контенту – не лише збирати матеріали для тексту, а й знімати відео та фото, навіть просто на смартфон. На думку журналіста, кожному фрілансеру варто знайти власну нішу, тематику, на якій він розуміється найкраще. Максим зазначив, що у його випадку це проблематика ЛГБТ та медіа.

Він порадив не забувати про те, що журналіст завжди має бути спостерігачем, а не учасником. «Це важко, коли ви пишете про революцію чи війну у своїй країні. Адже ваші друзі могли потрапити в полон, загинути, зазнати поранень. Це емоційно вас торкнулося й може бути відчутно у матеріалі. Цього варто уникати. Поки ви незалежний спостерігач, редакції купуватимуть ваші матеріали. В іншому разі можуть спитають вашу думку як експерта, але не вважатимуть журналістом», - зазначає пан Еріставі.

Тому дуже важливо  слідкувати за мовою, не писати від імені себе чи українців. Журналіст порадив «упакувати» історію в традиційний, звичний для зарубіжного читача наратив.

Що стосується поняття storytelling (викладу матеріалу), то якщо ви пишете не для інформагентств як-от Reuters або AP з власними суворими правилами, можна наприкінці тексту розповісти про процес отримання історії. «Це привабить молоду аудиторію. Пишіть для неї, це зростаючий ринок. Їй не буде цікава пластикова шаблонна історія», - вважає він.

Максим Еріставі звернув увагу на те, що фрілансери часто отримують відмови від редакцій й порадив привчитися не засмучуватися через це. «Це може бути важко. Але усвідомте, що це звичайний процес, який не має стосунку до вашого досвіду чи таланту. Також навіть в солідних виданнях можуть бути затримки з виплатою гонорарів. Був випадок, коли я в грудні отримав чек за матеріал, який вийшов у березні», - розповів журналіст.

У разі відмови він порадив все одно опублікувати матеріал на якомусь ресурсі. Зокрема чудовим інструментом ведучий Hromadske International назвав платформу Storifу – можливість інноваційної цифрової подачі журналістського матеріалу.

Storifу – платформа створення публікацій  із залученням матеріалів з соціальних мереж Twitter, Facebook та Instagram. Ресурс дозволяє зібрати в одному місці тексти, фото, відео та публікації в соціальних мережах – зробивши їх всіх елементами журналістської історії. Деякі світові медіа, наприклад Al Jazeera, використовують Storify у висвітленні поточних новин.

Максим Еріставі вважає цей формат подачі матеріалу дуже перспективним і радить журналістам частіше його використовувати.

Фото Нільса Аккермана (Niels Akkerman)