Бартек Боровіч — журналіст і викладач Яґеллонського університету, який працював у «Газеті Виборчій», журналі «Політика», на телебаченні TVP і радіо Eska Rock. Він чимало знає про те, як написати якісне інтерв’ю — всіма правилами та секретами майстерності він поділився зі студентами-журналістами під час візиту до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Претензія на ексклюзив

Кожне інтерв’ю повинно приваблювати читача невідомими йому досі фактами. Варто пам’ятати про те, що в публічних особистостей уже не раз брали інтерв’ю, тому ваше має відрізнятися від попередніх. Якщо воно буде нецікавим та схожим на інші, цілком імовірно, що редактор відмовить у публікації такого матеріалу.

Шукайте якомога більше інформації

Щоб ваш матеріал був цікавим для читача й насамперед інтерв’юйованого, перед розмовою слід зробити дослідження опублікованих раніше інтерв’ю. Це потрібно для того, щоб уникнути тих запитань, які інші журналісти вже встигли поставити.

У вас є два шляхи:

1)  можна зайти на офіційні сторінки в соціальних мережах або офіційний сайт інтерв’юйованого та прочитати загальну інформацію. Цього достатньо, якщо ви хочете зробити звичайне інтерв’ю, яке нічим не відрізнятиметься від інших;

2) якщо ви хочете написати якісний матеріал, варто переглянути всі публікації, пов’язані з майбутнім співрозмовником. Після цього —сформувати список усіх можливих запитань, уникаючи повторів та банальностей. Щоправда, запитання загального характеру також бувають корисними, коли ви хочете виграти для себе час. Поки співрозмовник відповідатиме на попереднє, ви матимете змогу обдумати наступні, які дозволять скерувати розмову в потрібне русло.

Орієнтуйтеся на аудиторію

Дуже важливо пам’ятати, для кого ви пишете матеріал. Немає значення, чи це колонка, чи стаття, чи інтерв’ю. Завжди потрібно думати про кінцевого споживача, а також те, в якій газеті буде надруковано публікацію. Наприклад, якщо я пишу інтерв’ю в газету музичного спрямування, то, відповідно, розумію, що читачі можуть багато знати про музиканта, з яким розмовляю. Якщо це матеріал до звичайної, неспеціалізованої газети, то він буде простішим та більш загальним.

Фотографія — запорука успіху

Будь-яке інтерв’ю матиме більший успіх, якщо його супроводжуватиме яскраве фото. Звичайно, варто подавати власний знімок. Дуже добре, якщо у вашого видання є фотограф: тоді якісні кадри гарантовані. Якщо ж в редакції його немає, потурбуватися про фотографію доведеться журналісту.

Часом трапляється так, що знімок із певних причин виходить невдалим. У такі моменти вас може врятувати співбесідник, надіславши попередньо заготовлені прес-службою фото. Суттєвий мінус —ці знімки вже могли бути надруковані в іншому виданні і з повторною публікацією ексклюзивність інтерв’ю втрачається.

Другий диктофон зайвим не буває

Навіть найпрекрасніше інтерв’ю нічого не вартуватиме, якщо посеред розмови вимкнеться диктофон. Щоб уникнути таких ситуацій, завжди беріть із собою запасні пристрої. Якщо таких немає, можна використати смартфон. Так ви уникнете неприємних несподіванок.

How (s)he talks

При підготовці до інтерв’ю варто дізнатися, як поводиться інтерв’юйований у спілкуванні з журналістом. Дехто може говорити дуже швидко, інші —надто повільно, а хтось може взагалі байдуже поставитися до інтерв’ю.

Найкращий спосіб уберегти себе від таких «експрес-інтерв’ю» —знайти відеозапис розмови вашого майбутнього співбесідника із журналістом на Youtube і переглянути до зустрічі. Також ви завжди можете подзвонити знайомому журналісту й розпитати про інтерв’юйованого.

Головне — вдало розпочати інтерв’ю

Щоб розмова була легкою та невимушеною, краще влаштовувати інтерв’ю там, де співрозмовнику буде найбільш комфортно спілкуватися. Наступне завдання —втертися в довіру. Починайте розмову з простих запитань; можливо, навіть із тих, які самого інтерв’ю не стосуються. Це допоможе «розворушити» людину і легше почати розмову.

Поважайте співрозмовника

Інтерв’ю —це не просто опитування, а завжди розмова. Ви не машина, яка повинна запитати й отримати відповідь. Потрібно бути уважним до людини, щоб вона відчувала важливість своїх слів. До того ж, розмова може повернути не в те русло. Уважно слухаючи співбесідника, ви зможете уникнути таких ситуацій.

Також це впливає на ексклюзивність. Одного разу в мене було заплановано інтерв’ю з лідером британського гурту. Я подзвонив йому, щоб призначити час і місце зустрічі. Представився журналістом із Польщі. Співак, почувши це, розповів, що в нього там є родичі й він був би радий більше дізнатися про місто, де вони проживали. Перед концертом я провів для нього невеличку екскурсію і впродовж прогулянки дізнався багато цікавого про цього музиканта. Наступного дня після концерту вийшло декілька інтерв’ю в різних виданнях, але лише моє суттєво відрізнялося. В ньому були ті речі, про які до цього ніхто не знав.

«Газета не гумова»

Дуже часто журналісти-початківці, віддаючи інтерв’ю літературному редактору на вичитку, вважають, що воно краще за всі інші, й вимагають опублікувати його без скорочень. Водночас журналісти забувають, що газета не гумова. Навіть якщо інтерв’ю ідеальне, через брак місця редактор буде змушений його скоротити. Повну ж версію завжди можна розмістити на інтернет-сторінках —тут для цього є достатньо простору.

Перше запитання має бути яскравим

Якщо перші кілька рядків не зачеплять читача, він перегорне сторінку та перейде до перегляду наступного матеріалу. Саме тому перше запитання має бути нетиповим і певною мірою вражати.

Журналістська робота не зникає безслідно. Ви накопичуєте досвід. Не важливо, де матеріали надруковані: чи в маленькому виданні, чи в популярній газеті. Маючи три-чотири якісних інтерв’ю, в журналіста більше шансів, що одного разу для спілкування із зіркою оберуть саме його.