У передмісті Акри розташовані нетрі Агбогблошаю – одного з найбільших у Гані електронних звалищ. Серед клубів чорного диму та смороду пластику, який постійно спалюють, краєвид засмічує гора кинутих материнських плат, комп’ютерних моніторів і жорстких дисків. Не дивно, що тутешні мешканці називають це місце Содомом і Гоморрою.

За апокаліптичною картиною   те, як найкращі наміри обернулися провалом. Упродовж десятиліть західні країни жертвували комп’ютери Західній Африці, сподіваючись підштовхнути світ, що розвивається, у цифрове століття. Та ці зусилля призвели до несподіваних наслідків: чимало громад перетворилися на скопища електронного сміття, що тліє. Фоторепортер Пітер ГуҐо присвятив рік відтворенню цифрової катастрофи.

Проблема розпочалася із самих комп’ютерів: багато з них були застарілими, поламаними, непридатними для вжитку. До того ж їх надходило значно більше, ніж будь-хто спочатку очікував. Згідно з даними Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), щороку непридатними виявляються більш як 50 мільйонів тонн електронних виробів. В Європі переробляються тільки 25% електронних відходів.

В останні роки з космічною швидкістю зросла необхідність альтернативних методів вирішення проблеми   як позбутися саме таких відходів. Унаслідок цього країни, що розвиваються, заполонив нерегульований потік заповнених електронними відходами контейнерів із написами «Пожертви». Спеціальний проект із розвитку швидко скотився до махінації компаній обходити національне регулювання і дешевим коштом звалювати небезпечні відходи у непристосованих для цього злиденних сільських місцевостях (країн, що розвиваються. – Авт.).

Які наслідки цього повального потоку? В Агбогблошаї триває ризиковане «полювання за скарбами». Селяни палять викинуте як непотріб електронне устаткування, вилучаючи з нього мідь та інші метали, що користуються попитом. Місцеві виробники скуповують товар. Для мешканців міста це єдине постійне джерело прибутку. Але кіптява від цього сміття надзвичайно небезпечна. У Ґрунті та водах Агбогблошаю висока концентрація свинцю, ртуті, талію, ціаністого водню й полівінілхлориду.

Країні немов замало цих отруйних речовин: згідно із даними Держдепартаменту США, Гана – один із головних світових осередків кібер-злочинів. Жорсткі диски, що містять секретні особисті дані, зрештою потрапляють до рук кримінальних злочинців. Вони прочісують сайти, що опинилися на звалищі, і викрадають цінну інформацію. Отже, технологічне сміття насправді небезпечне як для Півночі, так і для Півдня.

-------------------

Пітер ГуҐо – південноафриканський фоторепортер. Народився 1976 року і виріс у Кейптауні. Камеру взяв до рук у 10-річному віці. Спочатку виявив себе як майстер портретного жанру, а нині відомий як небайдужий хронікер африканського життя у всіх його проявах.

«Моя батьківщина Африка. Я білий, та почуваюся африканцем», - говорить про себе ГуҐо. Визнання набула його серія знімків «Руанда-2004: сліди геноциду». Серія, яку він знімав цього року на електронних звалищах Гани, називається «Постійна помилка»..

ГуҐо – лауреат декількох нагород, зокрема на вельми престижному Міжнародному конкурсі World Pres Photo за портрет людини з гієною (2005 р.).

Джерело Newsweek (США)

Переклад Аркадія СИДОРУКА