Цим занепокоїлися навіть у Європі. Євросоюз має намір домогтися від США зобов’язань гарантувати права європейців на приватність даних. Пропонуємо вашій увазі кілька публікацій на цю тему, які з’явилися у світових ЗМІ.

The Guardian розкриває ящик Пандори

Згідно з секретним документом, що потрапив у розпорядження The Guardian, Агентство національної безпеки США (NSA) отримало прямий доступ до систем Google, Facebook, Apple та інших американських інтернет-гігантів.

Це частина раніше закритої програми PRISM, що дозволяє збирати матеріали, зокрема історію пошуків, контент електронної пошти, передачу файлів і чатів наживо, йдеться в документі.

The Guardian перевірила його автентичність (презентацію з 41 слайду онлайн). Документ не поширювався серед союзників США за кордоном і класифікується як надсекретний. Очевидно, презентацію використовували для навчання розвідників, які займаються оперативною роботою. Інформацію «збирають безпосередньо із серверів» головних американських провайдерів, йдеться в документі.

Слайд з презентації програми

Хоча в ньому стверджується, що програма діє за сприяння інтернет-компаній, у коментарях The Guardian усі вони заперечували, що їм відомо про таку програму.

Google заявила: «Ми всіляко опікуємося безпекою даних наших користувачів. Владі ми розкриваємо їх згідно із чинним законодавством, ретельно розглядаючи всі подібні запити. Іноді стверджують, що ми створили для уряду у своїх системах “чорний хід”. Однак Google не має “чорного ходу” урядового доступу до закритих даних користувачів».

Декілька технократів вищого адміністративного ешелону наполягали на тому, що їм не відомо про систему PRISM чи про будь-яку аналогічну схему. За їхніми словами, їх ніколи не залучали до таких програм. «Якщо вони цим займаються, – сказав один із опитаних, – то роблять це без нашого відома».

Прес-секретар Apple, заявив, що «ніколи не чув про PRISM».

Агентство з національної безпеки отримало такий доступ завдяки змінам в американському законі про стеження, внесеному за президента Буша-молодшого та оновленому у грудні 2012 року за президента Обами.

Програма сприяє широкому й глибокому нагляду за комунікаціями наживо та за інформацією, що зберігається. Закон допускає стеження за будь-якими клієнтами фірм-учасниць, які живуть за межами США, або за тими американцями, які спілкуються з ними. Він відкриває також можливість збору інформації в самих Сполучених Штатах без судового ордеру.

Програму PRISM було розкрито завдяки витоку інформації. The Guardian отримала надсекретне рішення суду, що зобов'язує телекомунікаційну компанію Verizon передати записи телефонних розмов мільйонів користувачів у США.

Участь інтернет-компаній у програмі PRISM посилить дискусію про масштаби нагляду спецслужб, розпалену викриттям її діяльності. На відміну від збору телефонних дзвінків, це стеження може включати контент повідомлень, а не тільки метадані.

Стверджується, що деякі з найбільших у світі інтернет-брендів беруть участь у програмі обміну інформацією, відколи її було запроваджено 2007 року. Microsoft, яка нині проводить рекламну кампанію під слоганом «Ваше право на конфіденційність – наш пріоритет», стала першою серед них.

Її приклад наслідувала 2008 року Yahoo, 2009-го – Google, Facebook і PalTalk, 2010-го – YouTube, 2011-го – Skype та AOL. Нарешті, 2012 року до програми приєдналася Apple.

Вона продовжує розширюватися: в онлайн мають увійти інші провайдери.

У сукупності ці компанії охоплюють переважну більшість онлайн-мереж: електронний пошук, відео та комунікаційні мережі.

Масштаби й контент даних, зібраних від кожної компанії, різняться. Згідно з американським законодавством, вони зобов'язані виконувати запити про надання інформації про користувачів. Однак програма PRISM надає спецслужбам прямий доступ до серверів компаній. У документі АНБ наголошується, що її здійсненню «сприяють провайдери комунікацій у США».

Викриття торкається також питання, порушеного під час розгляду в грудні 2012 року поправок до Закону про стеження за закордонною розвідкою (The Fisa Amendments Act) декількома сенаторами, котрі застерігали про можливі масштаби нагляду в разі їх ухвалення та про недоліки впроваджуваних запобіжних засобів.

Коли оновлений закон набув чинності, його прихильники стверджували, що суттєвою перепоною зловживанням стане неспроможність АНБ отримувати електронні повідомлення без згоди на те телекомунікаційних та інтернет-компаній, які контролюють дані. Однак програма PRISM робить таку згоду зайвою, дозволяючи безпосередньо й односторонньо знімати дані з серверів інтернет-компаній.

Підготовлена АНБ діаграма, що міститься в отриманому The Guardian надсекретному документі, підкреслює масштаби збору даних, які може отримувати агентство: повідомлення електронної пошти, відео- та голосові чати, відео, знімки, голосові чати у мережах IP (наприклад, Skype), подробиці соціальних мереж тощо.

Документ датовано квітнем 2013 року. Такий витік інформації надзвичайно рідкісний в історії Агентства національної безпеки, що пишається високим рівнем секретності.

Програма PRISM дозволяє АНБ – найбільшій наглядовій організації у світі цілеспрямовано підключатися до комунікацій без запитів провайдерів послуг, не отримуючи окремих судових рішень.

За допомогою цієї програми відомство може безпосередньо підключатися до серверів компаній-учасниць, отримувати збережені повідомлення, а також відстежувати в режимі реального часу інформацію цільових користувачів.

У презентації стверджується: PRISM було запроваджено, аби подолати те, що АНБ вважає недоліком правомочності в Законі про стеження за закордонною розвідкою (The Foreign Intelligence Surveillance Act) стосовно нагляду за іноземцями, підозрюваними в тероризмі.

Агентство зазначало, що завдяки наявності великої частини інтернет-структур США мають перевагу – «домашнє поле». Однак у презентації стверджується, що «обмеження, які накладає закон, нівелюють перевагу “домашнього поля"». Виникає потреба в отриманні ордерів та підтверджень, що той, хто надсилав, і той, хто отримував повідомлення, перебувають за межами США.

«Закон було порушено, оскільки він забезпечує захист приватного життя тих, хто не має на це права», – стверджується в презентації.

Заходи, передбачені в новій версії закону, по-іншому визначають «електронне спостереження», виключаючи будь-які сумніви стосовно того, чи особа перебуває за межами США. Ця технічна поправка знижує бар’єр для того, щоб розпочати стеження.

Закон також надає директорові АНБ і генеральному прокуророві повноваження санкціонувати отримання розвідувальної інформації, а також відшкодовувати інтернет-компаніям витрати за будь-які дії, що є наслідком співпраці у зв’язку із запитами влади.

Якщо раніше АНБ потрібні були окремі дозволи та підтвердження того, що всі сторони перебувають за межами США, тепер їм достатньо підозри, що на момент збирання агентством інформації там перебувала одна сторона.

Документ показує: посередником між іншими установами й технологічними компаніями виступає ФБР. У ньому підкреслено залежність від участі американських інтернет-фірм і стверджується, що «доступ на 100 відсотків залежить від надання послуг інтернет-провайдерів».

У цьому документі АНБ називає програму PRISM «одним із найцінніших, унікальних і продуктивних доступів».

У документі вихваляється «сильне зростання» завдяки програмі PRISM обсягу отриманих повідомлень. Це число збільшилося 2012 року на 248 відсотків для Skype. На 131 відсоток збільшилися запити на Facebook, на 63 відсотки – для Google.

NSA вказує, що воно планує долучити Dropbox до виконання програми PRISM. Агентство хоче також «розширити колекторські послуги задіяних провайдерів».

Викриття стало відлунням побоювань, висловлених торік у Сенаті під час прискореної дискусії з питань поновлення чинності закону про стеження, що лежить в основі програми PRISM, термін дії якого спливав за декілька днів.

Сенатор Крістофер Кунс (Christopher Coons) – демократ від штату Делавар застерігав, що секретність, якою оповиті різні програми стеження, означає відсутність будь-якої можливості дізнаватися, чи спрацьовують у рамках закону запобіжники.

«Проблема в тому, що ми тут, у Сенаті, і громадяни, яких ми представляємо, не знають, чи насправді діють запобіжні засоби», – сказав він.

«Закон не забороняє збирати чисто внутрішню інформацію, – продовжував сенатор. – Ми знаємо, що, принаймні, один суд, який розглядає Закон про стеження за закордонною розвідкою, постановив, що було порушено закон. Чому? Ті, хто це знає, не можуть сказати, а пересічні американці не можуть того знати».

Інші сенатори також висловлювали занепокоєння. Сенатор Рон Вайден (Ron Wyden – демократ від штату Ореґон, безуспішно намагався дістати бодай якусь інформацію про те, скільки телефонних дзвінків чи електронних повідомлень було перехоплено в рамках програми.

Коли АНБ готує огляд, що, як вважає агентство, вимагає подальших досліджень, то видає те, що називає «звітом». За його даними, нині щомісяця видається «понад 2 тис. звітів», що ґрунтуються на програмі PRISM. 2012-го було 24 005 «звітів» – на 27 відсотків більше, ніж попереднього року.

Загалом у рамках програми PRISM випущено понад 77 тис. «звітів» розвідки.

Джаміль Джаффер (Jameel Jaffer) – директор Центру за демократію Американської спілки громадянських свобод (ACLU's Center for Democracy) висловив подив із приводу того, що АНБ звернулося до технологічних компаній за отриманням прямого доступу до даних користувачів.

«Це просто шокує, – сказав він. – АНБ – складова збройних сил. Військовим і без того надано безпрецедентний доступ до цивільних комунікацій. Це безпрецедентна мілітаризація внутрішньої інфраструктури зв'язку. Вона глибоко зачіпає тих, кого турбує необхідність розмежування».

Автори: Ґлен Ґрінвуд, Юен МакАскілл

Джерело: The Guardian  

Директор АНБ відповідає на викриття преси

Стикнувшись із вогняною бурею, яку здійняли ліберали й консерватори довкола суперечливих програм нагляду для боротьби з тероризмом, адміністрація Обами розсекретила деякі подробиці контролю за закордонним інтернет-трафіком.

Після майже одночасної публікації матеріалів у The Guardian та у Washington Post директор національної розвідки Джеймс Клеппер (James Clapper) заявив, що, всупереч повідомленням преси, PRISM не є закритою програмою збору чи здобуття даних. Він стверджував, що урядова комп'ютерна система санкціонована судом зі стеження за закордонною розвідкою і перебуває під наглядом усіх трьох гілок федерального уряду.

Ця програма, сказав він, націлена не на американських громадян чи на будь-кого, про кого відомо, що він перебуває у Сполучених Штатах. Клеппер відкинув повідомлення про те, що уряд має постійний доступ до систем інтернет-компаній.

«Провайдери надають інформацію уряду, коли вони зобов'язані робити це згідно з законом», – сказав він.

Директор АНБ розкрив це після публікації подробиць збору метаданих усіх телефонних дзвінків у Сполучених Штатах. Він затято захищав програму інтернет-стеження. За його словами, вона «довела свою життєву важливість як знаряддя підтримки безпеки держави та наших союзників». «Вона лишається одним із наших найважливіших інструментів захисту національної безпеки країни», – додав Клеппер.

Директор АНБ також різко розкритикував The Guardian і Washington Post, назвавши розголошення секретної інформації «нерозсудливим».

«Внаслідок публікації останніх статей виникли серйозні хибні тлумачення, – сказав він. – Не всі неточності можуть бути виправлені без подальшого розкриття секретної інформації».

(Подано у скороченому варіанті)

Автор: Зік Дж.Міллер

Джерело: Time

Секретність та її масштаби викликають тривогу

Урядове стеження за електронними комунікаціями «слід розглядати як вельми показовий акт, що потенційно порушує право на свободу слова та недоторканність приватного життя, загрожує основам демократичного суспільства». Це застереження містить опублікована менше двох місяців тому доповідь Франка Ла Рю (Frank La Rue) – спеціального доповідача ООН з питань свободи слова. «Державам, – ідеться в ній, – слід виявляти повну прозорість щодо використання методів стеження за комунікаціями і повноважень стосовно цього».

У той час доповідь, можливо, нагадувала про такі країни, як Китай та Іран із їхнім високим рівнем державного нагляду. Та сьогодні, після викриття широкої таємної цифрової програми нагляду, що здійснюється під егідою Агентства національної безпеки США, слова Ла Рю, схоже, стали замість цього передбачливим докором американській політиці.

Британська The Guardian і Washington Post повідомили, що Агентство національної безпеки веде спостереження за електронною поштою, аудіо- та відеочатами, знімками користувачів 9 американських цифрових фірм.

Згідно з секретним документом, отриманим новинними організаціями, в рамках програми, відомої як PRISM, агентство зібрало дані від користувачів у Microsoft, Yahoo, Google, Facebook, AOL, PalTalk, Skype, YouTube та Apple.

Американські офіційні особи визнали існування цієї програми, наголошуючи водночас на її законності.

The Guardian повідомила, що британська розвідка має програми стеження, аналогічні розробленим АНБ, з тими ж цифровими компаніями.

Захисники свободи слова відразу вдарили на сполох. «Масовий нагляд ніколи не виправдовувався. Демократичні країни повинні відстоювати свободу у цифровій сфері у той час, як вона перебуває під загрозою з боку таких країн, як Китай та Іран, а не підривати її», – заявила очільник британської організації Index on Censorship Керсті Г’юз.

Article 19 заявила, що надто широкі наглядові програми «чинять масовий стримувальний вплив на свободу слова й інформації». Добре відомо, що «люди менш схильні висловлюватися та ділитися інформацією, якщо вони знають чи підозрюють, що їхні особисті повідомлення збирає уряд».

КЗЖ зафіксував численні випадки, коли надто широке стеження перепиняло вільний потік інформації й призводило у репресивних країнах до нападів і тюремного ув'язнення журналістів.

Американські офіційні особи охарактеризували програму нагляду як необхідний крок у боротьбі з тероризмом, і стверджують, що вона цілком відповідає законам, ухваленим у грудні минулого року Конгресом. Однак низка сенаторів попереджали (щоправда, невиразно, бо в той час не могли визнати існування секретної програми) про недостатній контроль і надмірно широкі повноваження.

Ла Рю торкнувся у своїй доповіді цих проблем у світовому масштабі. Він закликав держави встановити чіткі правові рамки для забезпечення того, щоб програми стеження відповідали критеріям законності. Він закликав також, щоб держави виявляли «прозорість стосовно використання у сфері комунікацій методів спостереження та їхніх масштабів».

The Guardian повідомила, що PRISM була націлена на тих, хто живе за межами США або спілкується з суб’єктами за межами країни. Це дуже широка категорія.

Три роки тому адміністрація Барака Обами проголосила Сполучені Штати світовим лідером у сприянні свободі слова. У пам’ятній промові про свободу інтернету у Вашингтонському музеї новин (Newseum) тодішній державний секретар США Гілларі Клінтон посилалася на президента Франкліна Рузвельта й першу леді, які висловлювалися про важливість свободи слова ще 1941 року.

Клінтон торкнулася проблем державної цензури й стеження, однак тільки за кордоном, а не у своїй країні. У цьому контексті вона звернулася до американських компаній, щоб вони не надавати технологій іншим країнам, аби ті обмежували громадянам доступ онлайн чи відстежували їхню діяльність в інтернеті.

«Ми закликаємо американські медіакомпанії, – заявила вона, – відігравати активну роль, заперечуючи вимоги закордонних урядів стосовно цензури і стеження».

Секретність і масштаби наглядових зусиль уряду США підривають цей меседж.

Автор: Френк Сміт (Frank Smyth), старший радник КЗЖ із журналістської безпеки. Автор репортажів про збройні конфлікти, організовану злочинність і порушення прав людини із Сальвадора, Гватемали, Колумбії, Куби, Руанди, Уганди, Еритреї, Ефіопії, Судану, Йорданії, Іраку та з нших країн. (Twitter @JournoSecurity).

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Що чекає на Едварда Сноудена?

За лаштунками одного з найбільших в історії американської розвідки витоків інформації стоїть колишній технічний помічник ЦРУ, який нині переховується в одному з готелів у Гонконгу. В нього закінчуються гроші, та він сподівається знайти притулок «десь у світі».

Американські та британські газети ідентифікували 29-річного Едварда Сноудена (Edward Snowden) як того, хто розкрив подробиці надсекретної американської програми збору широкого потоку телефонних та інтернет-даних.

Викриття викликали запеклі дебати у США стосовно того, чи програма стеження є тривожним перевищенням урядових повноважень, чи важливим знаряддям спецслужб, які намагаються запобігти нападам на державу.

Вони завдали нового удару по адміністрації Обами, яка на початку другого президентського терміну опинилася в обороні на тлі інших скарг про вторгнення у приватне життя.

У зв’язку з публікацією минулого тижня у The Guardian і Washington Post матеріалів із подробицями масштабного стеження уряду США за телекомунікаціями, виникли спекуляції про те, хто міг бути джерелом інформації. Можливо, невдоволений чиновник високого рангу з Агентстваі національної безпеки, що є відомством електронної розвідки?

Виявилося, що це Едвард Сноуден, котрий донедавна працював ремонтником комп'ютерів в американського військового підрядника.

У 12-хвилинному відеоінтерв'ю, опублікованому у The Guardian, він заявив, що відмовився від зарплати з шестизначними цифрами на Гаваях і перейшов на роботу до консалтингової фірми Booz Allen Hamilton.

Нині він відсижується в готелі в Гонконгу, очікуючи наслідків своїх викриттів.

«Я готовий, – заявив Сноуден, – принести в жертву все, бо не можу з чистою совістю дозволити уряду США знищити приватне життя, свободу інтернету та основні свободи людей в усьому світі масивною машиною стеження, яку вони таємно створюють».

У понеділок не було відомо, де саме він перебуває у Гонконзі. Однак двоє журналістів – Ґленн Ґрінволд та Юен МакАскілл, які готували для The Guardian матеріал на основі витоку інформації від Сноудена, відвідали готель W в одному з районів міста.

«З ранку до вечора він сидить у своєму номері, там він харчується», – розповів CNN Ю. МакАскілл, відмовившись надати будь-яку інформацію про те, де саме розташований готель.

«Відколи близько трьох тижнів тому Сноуден прибув до Гонконгу, він тільки тричі виходив з номера. І то не надовго», – сказав журналіст.

За його словами, вартість проживання в готелі загрожує вичерпати гроші, що лишилися в Сноудена. «Його кредитна карта спорожниться досить швидко», – сказав він.

Сноуден вилетів зі США до Гонконгу, не повідомивши свою родину та подругу, куди рушає й навіщо. Тепер він стурбований можливими наслідками своїх дій для них.

«Він тривожиться за свою родину, як би вони не стали жертвами, – сказав МакАскілл. – Тепер він майже не спілкується з родиною».

Однак Сноуден діяв, повністю усвідомлюючи можливі наслідки.

«Він обмірковував свій майбутній вчинок протягом декількох років, – сказав Макаскілл. – Він не імпульсивний. Його рішення не було поспішним».

Що станеться зі Сноуденом, залежить від низки факторів.

Якщо американська влада вирішить домагатися його екстрадиції з Гонконгу, спочатку вона повинна висунути проти нього звинувачення. Хоча Гонконг є часткою комуністичного Китаю, колишня британська колонія має вільну пресу і за напівавтономного уряду терпимо ставиться до політичного інакомислення. Договір про екстрадицію між Гонконгом та США має винятки, що стосуються політичних злочинів і випадків видачі підозрюваного, який може завдати шкоди «обороні, закордонним справам чи суттєвим суспільним або політичним інтересам» однієї зі сторін.

«Я гадаю, він оглядається довкола і шукає найбільш надійну ставку», – вважає МакАскілл. Сноуден сподівається отримати притулок, додав він.

Перший його вибір – Ісландія через її ставлення до Wikileaks. Ісландія – одна з країн, які запропонували певний правовий захист групі Wikileaks, що сприяла через свій сайт анонімному витоку секретної інформації.

Перший сигнал у США до судового переслідування Едварда Сноудена пролунав незабаром після того, як його особу оприлюднив голова Підкомітету з внутрішньої безпеки і член Комітету з розвідки Палати Представників конгресмен Пітер Кінг (Peter King).

«Якщо Едвард Сноуден насправді, як він стверджує, розповсюдив секретні дані АНБ, Сполучені Штати повинні переслідувати його за всією суворістю закону і якнайшвидше почати процедуру його екстрадиції, – йдеться в письмовій заяві конгресмена-республіканця від штату Нью-Йорк. – США повинні чітко заявити, що жодна країна не повинна надати цій людині притулку. Це питання, що має надзвичайні наслідки для американської розвідки».

Однак прихильники свободи інформації дотримуються іншої думки. «Гадаю, що він зробив величезну послугу», – вважає Данієль Еллсберг (Daniel Ellsberg), котрий свого часу «злив» таємні документи Пентагону. «Думаю, що це дає нам шанс, відходячи від держави тотального стеження, сказати, що ми докотилися до того, чого я боюся», – заявив Еллсберг CNN.

Секретні документи Пентагону, усі 7 тис. сторінок яких було передано Еллсбергом і опубліковано 1971 року у The New York Times, засвідчили, що уряд брехав Конгресу і громадськості про хід війни у В'єтнамі.

Нині Едвард Сноуден заявив, що масштаби діяльності АНБ становлять «реальну загрозу демократії». Він сподівався, що нова адміністрація покладе край програмі, тільки-но вона отримала повноваження 2009 року. Та замість цього, за його словами, президент США Барак Обама «просував ту саму політику, яку я вважав, що він приборкає».

«Я не бачу себе в ролі героя, тому що те, що я роблю – це у власних інтересах, – сказав він. – Я не хочу жити у світі, в якому немає особистого життя, а отже, немає місця інтелектуальним відкриттям і креативності».

Директор АНБ Джеймс Клаппер прямо не коментував питання про наявність у Сноудена допуску до секретної інформації. Однак він зазначив, що «будь-яка особа з таким допуском, знає, що він або вона має зобов'язання стосовно захисту секретної інформації та дотримання закону».

Міністерство юстиції відмовилося від коментарів, пославшись на те, що розслідування витоку інформації триває.

The Guardian повідомила, що Сноуден виріс у штатах Північна Кароліна та Меріленд. 2003 року він вступив на військову службу, однак був демобілізований після того, як під час навчань зламав обидві ноги.

Він не має повної середньої школи, однак опанував комп’ютерну справу у коледжі у Меріленді.

Едвард починав свою кар’єру як охоронець об’єкту Агентства національної безпеки в університеті Меріленду. Згодом перейшов на роботу у ЦРУ, працював у сфері інтернет-безпеки. З 2009 року – у приватних контрактних фірмах, пов’язаних з АНБ.

Компанія Booz Allen Hamilton заявила, що Сноуден працював у ній менше трьох місяців. Повідомлення про те, що він видав американські секрети «шокували» її. «Це серйозне порушення кодексу поведінки та основних цінностей, яких ми дотримуємося», – йдеться у письмовій заяві компанії.

Сноуден розповів The Guardian, що він вилетів у Гонконг 20 травня. «Я не сподіваюся знову повернутися додому», – сказав він.

Утікач визнав, що за свої вчинки ризикує потрапити до в’язниці. «Не можна протистояти найпотужнішим у світі розвідувальним відомствам, не приймаючи ризику, – сказав він. – Якщо вони хочуть вас дістати, з часом вони це зроблять».

Джерело: CNN

Переклад: Аркадій Сидорук