«Століття тому Перша світова війна перемістила боротьбу в небо. Зараз жодна країна, що поважає свою безпеку, не обходиться без повітряних сил. А в майбутньому жоден серйозний конфлікт не обходитиметься без кібер-аспекту», – розпочинає свою статтю Лімнелль.

Він вважає, що Росія та Україна обмінювалися кібератаками під час референдуму в Криму. Як приклад, наводить DDoS-атаки під час голосування на українські медіа, сайт NATO, а також сервери у Москві.

За словами Лімнелля, він бачить три рівні або «кільця» у сучасних кіберконфліктах. «Лише перший є очевидним в українській кризі, - вважає він.  – Повноцінна кібервійна поки що не відбувається. Однак перспектива ескалації є реальною та викликає тривогу. Захід повинен уважно спостерігати, оскільки події в Україні пропонують модель сучасного конфлікту по всьому світу, який відтепер матиме невід’ємні кібер-елементи для всіх держав, окрім лише найменш розвинутих».

Експерт зауважує, що спостереження за подіями в Україні дає можливість простежити не лише за можливостями кіберзброї, але за метою та стратегією її використання.

Він пояснює, що перший рівень кіберконфлікту (DDoS-атака) спричинює незначний тиск на ворога. Проте дає можливість відразу побачити результат – веб-сторінка не вантажиться. За словами Лімнелля, ці атаки найчастіше здійснюються за допомогою аутсорсингу, а не розвідувальним апаратом чи збройними силами.

Другий рівень кіберконфлікту, як пише експерт, передбачає концентровані інформаційні операції, або INFOOPs. Вони спрямовані на дезінформацію та пропаганду задля впливу на громадську думку. За словами науковця, в операціях INFOOPs йдеться про передачу класичної пропаганди соціальними медіа, проникання в інтернет-спільноти і ускладнення для населення можливості розрізнити, де правда.

Ярно Лімнелль вважає, що під час підготовки до голосування у Криму Росія виграла  «інформаційну війну» лише у звичайних ЗМІ.

Третій рівень кіберконфлікту, за його словами, є найбільш тривожним. Тут йдеться про атаки на важливу державну та приватну інфраструктуру з метою руйнування чи виведення з ладу основних сервісів. Це можуть бути мережі банкоматів, системи електронної комерції, енергетичні мережі, дорожні сигнали, управління повітряним рухом та ін..

«Ось чому Крим, окрім болю та напруги, яку він втілює, означає також можливість. Ми спостерігаємо сучасний кіберконфлікт, що розгортається в реальному часі й показує обсяг загрози від звичайних атак, дає можливість для розмірковувань про ефекти дезінформації у кіберпросторі, сподіваючись, що третьоступеневий інфраструктурний напад не трапиться або не спровокує військову силу. Слід сподіватися, що гравці у Москві та Києві, тестуючи свої кіберможливості, також навчаються переваг стриманості», – завершує автор.

Нагадаємо, що раніше британська аерокосмічна та військова група Bae System помітила існування потужного вірусу із кодовою назвою «Змія», що атакує українські комп’ютерні мережі. Пік уражень збігається у часі із українською революцією, однак розпочалися вони раніше. Експерти заявили, що така складна й дорога операція могла здійснюватися лише державними структурами і підозрювали, що нею керують із Росії.

Тоді ж британські експерти повідомили, що сьогодні фактично вирішується питання про подальше застосування кіберзброї проти України: обмежитися крадіжкою інформації чи намагатися паралізувати зв'язок, спустошити архіви та порушити діяльність апарату оборони, вивести з ладу систему водо- чи електропостачання.