Уже декілька років у центрі Львова й інших міст країни можна зустріти фотографів, які майже нишком знімають перехожих, а уже за хвилину простягають їм надруковане фото. Часто люди навіть не підозрювали, що на них була націлена камера, й дізнавалися про зйомку постфактум. Уважні містяни, які часто бувають у центрі, знають про цей промисел і принаймні можуть помітити камеру та висловити своє невдоволення. Але навіть якщо людина побачила зйомку й заперечила проти неї, це ще не означає, що вона може повернути собі контроль над власним зображенням. Мало хто вимагає видалити фото, а ще менше людей замислюється, що навіть видалений цифровий знімок за певних умов можна відновити. Тож цей невеликий вуличний бізнес показує, наскільки легко сьогодні сфотографувати людину без її дозволу, і, головне, наскільки складно після цього повернути собі приватність.

Сучасні технології зробили приховану зйомку ще простішою: щоб зробити фото чи відео, тепер достатньо практично непомітного руху або навіть голосової команди. Найновіші гаджети ще більше нівелюють саму ідею повідомлення про зйомку, адже часто на них камера є майже невидимою. Сьогодні для прихованої зйомки достатньо розумних окулярів: людина може дивитися на вас і водночас записувати відео для мільйонної аудиторії інстаграму, причому значок про те, що ведеться зйомка, на окулярах буде практично непомітним. Натомість жертва такої зйомки може дізнатися про неї постфактум, до прикладу, побачивши відео з собою в соцмережі.

Ще донедавна для прихованого спостереження потрібне було спеціальне обладнання і готовність свідомо порушити соціальну норму. Тепер достатньо розумних окулярів. Проте найбільше насторожує навіть не сама технологія, а те, як швидко суспільство звикає до речей, які ще п’ять років тому здавалися очевидним порушенням приватності.

Разом із цим змінюється і саме уявлення про право на приватність. Формально воно залишається однаковим для всіх, але на практиці захистити його можуть передусім ті, хто має час, гроші й ресурси: знайти відео, довести факт порушення, звернутися до юриста чи привернути увагу медіа. Для більшості людей це недоступно. І тоді приватність із базового права непомітно перетворюється на привілей.

Дежавю на ім’я Google Glass

Окуляри з прихованими функціями зйомки — це зовсім не новинка 2026 року, адже насправді подібний пристрій уперше з’явився на ринку понад десять років тому. У 2013 році Google випустила Google Glass — окуляри з камерою й голосовим керуванням за $1,5 тис., які обіцяли революцію у світі носимих гаджетів. Реакція суспільства на це технологічне диво виявилася нищівною: бари, ресторани, кінотеатри й казино почали забороняти вхід із Google Glass, а їхніх власників охрестили образливим словом «glasshole». Головна проблема була не технічною, а соціальною: людина поруч ніколи не могла бути певна, чи часом її не знімають. А 88% американців у тогочасному дослідженні Pew заявляли, що для них важливо, щоб за ними не спостерігали без дозволу. У 2015 році Google прибрала Google Glass із масового ринку й почала розвивати окуляри передусім для корпоративних клієнтів, подалі від публічних просторів, аби уникнути конфліктів між власником гаджета та випадковими перехожими.

Важливо, що тодішня реакція суспільства випередила будь-яку регуляторну відповідь: жодного спеціального закону про носимі гаджети так і не ухвалили — ринок сам, через соціальний осуд і бізнес-рішення зробив продукт токсичним раніше, ніж це встигли б зробити законодавці. Тринадцять років по тому Meta повторює майже той самий продукт і отримує майже той самий набір звинувачень. Різниця лише в тому, що цього разу компанія не відмовляється від ідеї настільки агресивного гаджету. Та й ринок, вихований інстаграмом і рилзами, цього разу, схоже, готовий прийняти продукт.

Нова норма: Ray-Ban Meta і масове приховане знімання

У 2021 році Meta представила розумні окуляри Ray-Ban Stories, створені у партнерстві з EssilorLuxottica. Вони поєднували звичайну оправу з двома камерами, мікрофонами, динаміками та можливістю робити фото й відео від першої особи. Щоб люди навколо могли зрозуміти, що ведеться зйомка, на оправі передбачили невеликий світлодіодний індикатор, який загоряється під час запису. У 2023 році їм на зміну прийшли Ray-Ban Meta з кращими камерами, аудіо та новими функціями на основі штучного інтелекту.

Окуляри Ray-Ban Meta виглядають як звичайна оправа Ray-Ban, коштують у рази дешевше за Google Glass свого часу і вже стали хітом продажів. Камера практично не відрізняється від елементів звичайної оправи, а єдиною зовнішньою ознакою активного запису залишається маленький світлодіод. Саме ця непомітність перетворила пристрій на інструмент масового прихованого знімання.

Дослідники, які у 2026 році проаналізували понад 350 відео з Meta-окулярів, розміщених в інстаграмі, виявили: близько 60% із них містили ознаки потенційного переслідування, а у 43% випадків жінок піддавали образливим коментарям чи навіть публічно ідентифікували й «доксили», тобто публікували їхні персональні дані. Йдеться передусім про індустрію контенту від pick-up-блогерів: чоловік підходить до жінки на вулиці чи біля пляжу, знімає розмову непомітно і викладає її як розважальний контент, часто добиваючись занадто емоційної реакції жінки або навмисно принижуючи її.

Показових історій із такою зйомкою вже існує доволі багато. Наприкрад, британку Кессі Занджані зняли під час випадкової розмови з незнайомцем. Причому вона дізналася про це лише за тиждень, коли відео їй переслав знайомий. Іншу жінку зняли на пляжі в Сіднеї, коли вона просто читала книжку. Цей ролик набрав понад мільйон переглядів раніше, ніж його побачила героїня відео. У Барселоні поліція затримала чоловіка, який приховано знімав жінок на вулицях за допомогою розумних окулярів. Він опублікував 329 таких відео, використовуючи їх для реклами власних курсів «спокуси» вартістю 3000 євро. Журналісти фіксували й випадки, коли працівниць масажних салонів знімали клієнти заради лайків, а пацієнтка з Каліфорнії розповіла, як лікар прийшов на консультацію в цих окулярах, тож вона не могла бути певна, коли саме її знімають. Два студенти Гарварду продемонстрували ще тривожніший сценарій: поєднання Ray-Ban Meta з сервісом розпізнавання облич PimEyes дає змогу за секунди дізнатися ім’я, адресу та родинні зв’язки випадкового перехожого, тобто, по суті, перетворити випадкову вуличну зйомку на повноцінне досьє на незнайому людину без жодної її дії чи згоди.

Ще показовіший випадок стався в Бразилії: гінеколог прийшов на огляд пацієнтки в окулярах Ray-Ban Meta, що викликало питання, чи не ведеться прихована зйомка під час медичної процедури. Саме такі історії пояснюють, чому фахівці ще на етапі анонсу Ray-Ban Meta у 2021 році попереджали: захист у вигляді єдиного світлодіодного індикатора та сподівання на сумлінність користувачів апріорі недостатній.

Захисти себе сам

Претензії щодо розумних окулярів накопичуються і на регуляторному рівні. Генпрокурор Техасу відкрив розслідування щодо Ray-Ban Meta, а британське управління з захисту даних ICO вимагало пояснень компанії щодо потенційного порушення її гаджетом Регламенту про захист даних GDPR. У Каліфорнії проти розробника окулярів подано колективний позов: Meta нібито рекламувала окуляри як приватні, водночас відправляючи відзняті матеріали закордонним підрядникам для ручного перегляду. На початку 2026 року з’явилися свідчення контрактників у Кенії, які переглядали інтимні кадри без відома людей у кадрі.

Технічний захист окулярів від Meta теж виявився вразливим: світлодіодний індикатор запису користувачі навчилися відключати модифікаціями пристрою, а тестування CBS News показало, що його можна приховати навіть уже під час зйомки. Meta відповіла оновленням 2026 року, покликаним точніше розпізнавати такі маніпуляції. Проте одночасно з цим стало відомо, що компанія паралельно готує запуск іще більш контроверсійної функції розпізнавання облич Name Tag, яка допоможе ідентифікувати людей, яких знімають. Проти її запуску вже виступили 75 правозахисних організацій, зокрема ACLU (Американська спілка захисту громадянських свобод, American Civil Liberties Union). Інстаграм зрештою почав видаляти контент pick-up-блогерів, а окремі заходи на кшталт британського Comic-Con заборонили взагалі відвідувачам в окулярах приходити на події. Проте все це, швидше, точкові заходи, аніж розв’язання проблеми в корені, адже вони не змінюють ні архітектуру пристрою, ні економічну логіку, яка робить приховану зйомку вигідною.

Цікаво, що суспільство шукає захисту від втручання в приватне життя не в юридичних механізмах, а у винахідливості. Цього літа в соцмережах вибухнув дивний тренд: якщо ви підозрюєте, що людина поруч знімає вас на Ray-Ban Meta, потрібно ввімкнути або заспівати впізнавану пісню з диснеївського мультфільму. Логіка проста: системи розпізнавання авторського контенту (Content ID) можуть заблокувати відео з чужою музикою значно швидше й ефективніше, ніж модерація реагує на скарги про приховане знімання людей.

Ця історія влучно передає абсурдність ситуації: виходить, що музика Disney захищена краще, аніж люди. Тому ця практична порада є ознакою безсилля перед системою, де авторські права захищаються автоматично, а людині потрібно зробити багато складних кроків, аби добитися права не бути знятим на відео.

Apple обирає складніший шлях

На цьому тлі підхід Apple до розробки власних розумних окулярів виглядає як свідома спроба не повторити чужих помилок. За інформацією Bloomberg, компанія готує власні розумні окуляри. Проте їхній анонс декілька разів переносили: спершу їх планувалося представити в кінці 2026-го, тепер ідеться про червень 2027-го.

Затримка частково пояснюється саме питаннями приватності. Apple, за наявними даними, схиляється до обробки даних безпосередньо на пристрої без передавання відео на зовнішні сервери й планує відмовитися від розпізнавання облич і постійного фонового запису. Компанія також не має наміру використовувати записи користувачів для тренування власних ШІ-моделей. А це принциповий контраст із підходом Meta, де відео йдуть на перегляд підрядникам. Apple також розглядає і вбудований захист, що вимикатиме запис відео у разі спроби підробити чи приховати індикатор відеозйомки.

За словами інсайдерів, компанія розглядала запуск окулярів узагалі без функції фото- і відеозапису — камери лишилися б тільки для розпізнавання довкілля заради ШІ, без можливості зберігати відзняте. Apple навіть створювала прототипи окулярів без камери взагалі. Найімовірніший сценарій — окуляри з камерою все ж вийдуть, але з тими принципами приватності, якими Apple традиційно вирізняється в інших своїх продуктах. Водночас обережність такого рівня має свою ціну. Поки Apple роками думає над безпечним форматом, Meta вже продає свої розумні окуляри, збирає дані про їх використання і фактично формує ринок, стаючи на ньому монополістом.

Дві філософії — і одна перемагає

Різниця в підходах показує два способи впроваджувати технологію зі спірним етичним потенціалом. Meta випустила окуляри на масовий ринок, а суспільство вже в процесі їх використання змушене визначати нові правила поведінки. Apple, навпаки, намагається закласти обмеження ще до виходу продукту. Але поки Apple визначається з балансом між функціональністю і приватністю, Ray-Ban Meta вже сформували звичку до камер в окулярах.

І саме це важливіше за суперництво двох компаній. Технологічні рішення не просто відображають суспільні норми — вони самі їх створюють. Якщо камера стає майже непомітною, а запис можна запустити непомітно одним рухом, поступово змінюється саме уявлення про те, що є нормальною поведінкою в публічному просторі. Людина вже не може виходити з простого припущення, що її не записують, якщо вона сама не погодилася на зйомку.

Тож сьогодні приватність, яка раніше була базовим очікуванням у публічному просторі, дедалі більше залежить від здатності людини самостійно виявити порушення і захистити себе. А технологія тим часом рухається в протилежному напрямку — робить зйомку непомітнішою, швидшою і дешевшою.

Історія Google Glass показала, що суспільство може сказати «ні» технології, яка надто явно загрожує приватності. Ray-Ban Meta демонструє інший сценарій. Компанії роками привчали нас до того, що камера може непомітно працювати у фоні повсякденного життя, і така зйомка поступово стала сприйматися як звична частина цифрової реальності. Тепер ця технологія робить ще один крок: камера не просто присутня у звичних речах, а може залишатися практично непомітною для оточення.

Схоже, цей «прогрів» суспільства спрацював. На відміну від Google Glass, поява окулярів із прихованою камерою вже не викликає масового обурення. Тож тепер питання вже не лише в тому, чи можна знімати людей без їхнього дозволу. Питання в тому, чи залишиться публічний простір, де людина може розраховувати не потрапити в чужий кадр, а не вимагати цього права постфактум.

 Ілюстрація створена за допомогою ChatGPT