Річ у тім, що несподівано, можливо й для себе, після чотирьох місяців очікування тексту законопроекту від Комітету з питань свободи слова та інформації, так і не дочекавшись, Володимир Литвин підписав закон і направив його на підпис президенту.

На це були причини. Адже законопроект проголосований ще 22 вересня 2011 року в другому читанні 332-ма народними депутатами. Зволікання з підписанням цього документу Литвином уже створило прецедент в історії українського парламентаризму.

Терміново на адресу адміністрації президента штампуються листи, у яких постійні союзники тютюновиків – від Держкомтелебачення до видавців преси – одноголосно застерігають президента не підписувати та ветувати закон.

Причиною називають неузгодженість та дублювання окремих положень закону, а також неможливість заборонити рекламувати товари – тютюн – у місцях їх продажів. Мовляв, це не вважається рекламою, а просто інформацією про товар.

Ще посилаються на Конституцію, окремі статті якої гарантують право громадян отримувати інформацію про товари та послуги, а відповідно й права дітей дивитися на рекламу тютюну без перешкод.

Тютюнова реклама в прикасових зонах та кіосках – і стала каменем спотикання цього закону, на подолання якого тютюновики кинули всі сили в перегонах на короткій дистанції.

Адже на кону стоять величезні прибутки транснаціональних тютюнових корпорацій, збиток від діяльності яких у грошовому еквіваленті дорівнює трьом мільярдам доларів щороку. У людських життях, кому це зрозуміліше – близько 100 тисяч життів на рік.

У той же час, реклама в пунктах продажів є тільки частиною закону. Окрім цього, передбачається повністю заборонити рекламу в друкованих ЗМІ, в інтернеті, заборонити всі маркетингові та рекламні заходи, а також розіграші призів та лотерей.

Тільки такий комплексний підхід забезпечить сам по собі зниження рівня вживання тютюну серед населення на 7%, за даними Світового банку. Але корпораціям це не подобається.

У хід ідуть усі заходи тяжкої артилерії – брехня, маніпуляція даними та дискредитація досягнень. Наприклад, Асоціація видавців періодичної преси надіслала листа, у якому закликає президента ветувати закон.

Яким чином, поясніть будь ласка, стверджувати, що заборона реклами тютюну є неефективним заходом, не наводячи жодного дослідження на підтримку своєї позиції? Може, до її складу входять лікарі, і вони окремо вивчають цю тематику? У прогресивних країнах подібне твердження дискредитувало б його авторів.

Чому також асоціація так переживає за держбюджет, мовляв, буде менше продажів сигарет та надходжень до бюджету? Значить, усе-таки, без тютюнової реклами куритимуть менше?

Де ж логіка?

Логіка не потрібна, коли обстоюєш виключно комерційні інтереси видавців преси, які хочуть мати шпаринку в законі.

Логіка не потрібна, коли спонсором асоціації виступає тютюнова компанія. Опоненти законопроекту також сумніваються, чи буде закон працювати й мати ефект.

Буде. Подивитися тільки досвід Туреччини. З нового року в них повністю заборонено рекламувати тютюнові вироби в пунктах продажів. Більше того, заборонено розташовувати полички із сигаретами так, щоб їх було видно з вулиці. Тобто, тільки всередині приміщень.

Перебуваючи в Стамбулі, у вас перед очима немає нав'язливих, обліплених тютюновою рекламою кіосків. А супермаркети не рекламують тютюн. І це значить, що турецькі діти живуть і виховуються вже в зовсім іншому середовищі – без засилля куріння.

А що ж наші діти?..

Щодня, повертаючись зі школи, на них привабливо дивляться вітрини кіосків із сигаретами. Біля кас у супермаркетах повно яскравої «інформації про товар» у стилі «живи на повну» із відвертою рекламою сигарет. Така ситуація формує прийнятність цього явища, готує дітей спробувати сигарету, коли прийде час вирішувати, гарантовано спонукає підлітків експериментувати із сигаретами – та ставати курцями. А також рабами тютюнових компаній на довгі роки.

Це гарантовано забезпечує до 25% спонтанної купівлі сигарет.

У Туреччині я спілкувався із представниками міністерств, лікарями та громадськими активістами, які працюють над тим, щоб змінити сприйняття турків, які курців. Їм багато чого вдалося: підняли акцизи в кілька разів, заборонили курити у всіх громадських місцях, а також прибрали всю тютюнову рекламу та спонсорство.

За кілька останніх років рівень куріння в країні знизився на 10%. На 20% стало менше звернень з інсультами та інфарктами. Це – величезні досягнення на благо нації. І рідко знайдеш людину на вулиці, яка б не підтримувала ці ініціативи.

Але всі ті представники міністерств, лікарі та громадські активісти в один голос говорили, що лідери, які приймають подібні рішення на користь народу, мають бути надзвичайно сміливими та стійкими особистостями. Наполегливість, відвага та благородна мета мають бути зброєю таких людей.

Виходить, що антитютюновий законопроект – це тест на відвагу для президента?

Чи заздалегідь розіграна партія в піддавки?..

І, чи підтвердить діями Віктор Янукович свої слова з високої трибуни саміту ООН у вересні 2011 про пріоритетність антитютюнової політики в Україні? Про це яскраво розкажуть нам вчинки.

Одне із двох: підпис – або вето. Так – ні. Як у Біблії. Середини не буде.

Андрій Скіпальський, керівник національного проекту «Україна без тютюнового диму», Громадська організаця «ЖИТТЯ», спеціально для УП.

Джерело: Українська правда