Верховний суд США 2000-го року зобов’язав п’ять найбільших тютюнових компанії країни опублікувати усі внутрішні документи, які були створені протягом ХХ ст. і стосувалися стратегій просування їх продукції та протидії громадським та державним антитютюновим ініціативам. В результаті, вдалося зібрати понад 14 млн. документів. Їх 2002-го року у вільному доступі виклали у спеціально створеній для цього онлайн-бібліотеці The Legacy Tobacco Documents Library.   

Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я проаналізувати ці матеріали і знайшли велику кількість документів, в яких описувалися стратегії підриву суспільної довіри до ВООЗ. Саму організацію тютюнова індустрія розглядала як свого головного ворога, наголошуючи на тому, що наразі «вплив ВООЗ є беззаперечним» і тютюновий бізнес має зробити все, аби «стримувати, нейтралізовувати і переорієнтовувати» ініціативи організації по боротьбі з тютюнокурінням.

На основі результатів вивчення документів ВООЗ опублікувала звіт «Стратегії тютюнових компаній,спрямовані на підрив діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я по боротьбі проти тютюну». Пропонуємо короткий огляд найбільш важливих витримок цього дослідження.

Отже, яким чином табачники протидіяли ініціативам ВООЗ?

Вербування співробітників і консультантів ВООЗ, які могли вплинути на рішення, що ухвалювалися всередині організації. Зафіксовані також окремі випадки, коли тютюнові компанії направляли працювати у ВООЗ своїх людей «під прикриттям».

Тиск на інституції ООН, аби спонукати їх посприяти послабленню антитютюнових ініціатив ВООЗ. Найбільше уваги приділяли лобіюванню своїх інтересів через Продовольчу і сільськогосподарську організацію ООН. Вона мала виступати проти жорстких ініціатив ВООЗ, пропагуючи виключне економічне значення тютюну, яке є важливішим за наслідки впилву куріння для здоров’я населення.

Дискредитація ВООЗ і її співробітників, шляхом публікації у низці засобів масової інформації статтей, що ставлять під сумнів компетентність окремих фахівців ВООЗ та їх рішення. Інший спосіб – залучення політиків, відомих людей або, так званих, експертів до публічної критики дій організації.

Викривлення результатів досліджень ВООЗ. Таємне фінансування експертів ВООЗ, які працювали над науковими дослідженнями, аби ті фальсифікували їх результати і применшили наслідки та небезпечність куріння або ефективність тих чи інших ініціатив організації. Паралельно з цим проводилися наукові конференції, за неофіційного спонсорування тютюнової індустрії, на яких оприлюднювалися  альтернативні воозівським дослідження. Це провокувало суспільну дискусію, викликало недовіру громадськості і, відповідно, затягувало процес ухвалення антитютюнових законів.

Створення інфоприводів для ЗМІ, аби відволікти їх увагу від висвітлення антитютюнових тем. Такі заходи найчастіше практикувалися у періоди підвищеної уваги преси до тютюнової тематики – напередодні Дня відмови від куріння або інших подібних дат, важливих подій, спрямованих на боротьбу проти куріння.

Більш детально про ці та деякі інші стратегії, а також конкретні приклади їх реалізації, можна прочитати тут (документ російською).