Таємні плани Москви про гібридну війну з Україною. Аналітики дослідили злиті мейли Кремля

Радіо Свобода

Аналіз «Surkov Leaks: внутрішня кухня гібридної війни Росії в Україні» опублікував Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) у Великій Британії. Він заснований у 1831 році, спеціалізується на дослідженнях у сфері оборони та безпеки.

Над матеріалом працювали член британського парламенту Роберт Сілі (Robert Seely) та головний редактор англомовної платформи Euromaidan Press Аля Шандра (Alya Shandra).

«Злиті електронні листи (Surkov Leaks) — це унікальний внесок у міжнародну дискусію про те, як Кремль управляє своїми керованими конфліктами», — пишуть вони.

У листах описується стратегія підривної роботи РФ в Україні. Зазначається, яким чином Кремль контролював формування маріонеткових урядів у так званих «Л/ДНР» і як Москва впливала на українських політиків та ЗМІ, щоб забезпечити ґрунт для своїх диверсій.

Листування здобули українські хакери

Тисячі електронних листів виклав у мережу Український кіберальянс — коаліція українських хакерів-активістів. Свого часу злив також аналізували InformNapalm та «Радіо Свобода».

Перші два транші листів були опубліковані у 2016 році. Як пишуть дослідники, їх витягли з двох електронних адрес Владислава Суркова — це «дуже впливовий помічник російського президента, якого іноді характеризують як “Распутін Путіна”».

Третій транш листів опублікували у 2017 році. У ньому, стверджують аналітики, містилося листи ексзаступника Суркова Інала Ардзінби йукраїнськоїнародної депутатки минулих скликань від Комуністичної партії Алли Александровської та її сина Олександра, які листувалися з Ардзінбою.

Інал Ардзінба (29 років). У 2018 році очолив громадську Раду у справах молоді при Патріархові Кирилу

«В електронних листах розкриваються деталі щоденних операцій Росії з дестабілізації України. Зокрема, вони описують, як Кремль досліджував слабкі сторони України, шукав "інсайдерів", хто може допомогти визначити такі слабкі місця. Також Москва застосовувала місцеві групи, які допомагали їй впливати, та таємно фінансувала програми, розроблені для розділення України», — пишуть автори.

Вони визначили кілька факторів, чому ці листи слід вважати справжніми. Зокрема, мова йде про величезну кількість листування, більшість якого не є скандальною (приміром, там є щоденні моніторинги ЗМІ). Також російський бізнесмен Євген Чичваркін підтвердив, що його листи з цих зливів — справжні. Крім того, спеціалісти Атлантичної ради заявили, що теми листів виглядають автентичними і їх важко підробити в таких кількостях.

Москва фінансувала низку проєктів для розділення України

Дослідники пишуть, що Кремль використовував свої мережі російських та українських агентів для виявлення слабких місць соціального та політичного життя України і корекції ставлення громадян до різних подій.

Москва також покладалася на українців, які втекли за кордон і були ідеологічно спорідненими з Росією. Російські чиновники мали інсайдерські дані щодо ситуації, просували ідеї «м’якої федералізації» та формували групи для підтримки російських наративів, пишуть автори.

Окрема сфера діяльності — прямий вплив на політику через фінансування локальних проросійських партій. Наприклад, як підтверджує листування, у Харкові за підтримку сепаратистських настроїв відповідала Алла Александровська.

«Схоже, що Александровська — ветеран української політики — мала фінансування від Ардзінби, щоб забезпечити місця для колишніх членів Комуністичної партії під час місцевих виборів у новій (маріонетковій) політичній партії (Комуністична партія була заборонена у 2015 році). Вона також контролювала виконання різних заходів, якими керував Кремль, спрямованих на встановлення особливого статусу для низки українських регіонів, і, зрештою, федералізації України», — йдеться в дослідженні.

У лютому 2017 року тодішній голова СБУ Василь Грицак розповідав про аналогічні проєкти в інших регіонах: «Закарпатський край», «Одеса за порто-франко», «Соціальне Запоріжжя», «Слобожанщина», «Громадська рада Дніпропетровщини», «Бессарабська республіка Буджак», «Галичина» у Львівській області.

У злитих листуваннях Суркова та Ардзінби описуються деталі їхньої реалізації. У дослідженні пишуть: «25 жовтня 2014 року запорізький PR-фахівець, який емігрував до Москви, Павло Бройд надіслав Ардзінбі кілька варіантів популяризації ідей децентралізації та особливого статусу регіону “на основі економічних, екологічних, історичних факторів чи прав людини”.

Незабаром Бройд надіслав план на грудень 2014 та січень 2015, зазначивши, що тема досягнення спеціального статусу Запорізької області в контексті екологічної ситуації буде потенційно популярною в індустріальному місті та мінімізує ризик зриву кампанії на ранніх стадіях працівниками СБУ».

Законопроєкти про порто-франко в Одесі (створення спеціальної економічної зони зі сприятливими митними правилами. — Ред.) і спеціальний екологічний статус Запоріжжя були справді зареєстровані у Верховній Раді представниками фракції «Опозиційний блок».

Суркову надсилали резюме на посади в «Л/ДНР»

Те, що сусідні до Росії країни, які хочуть збудувати демократію і вийти з її орбіти впливу, одразу отримують на своїй території спалахи сепаратизму, — не випадковість. Це частина тактики Кремля, яка називається «керовані конфлікти», вважають дослідники. Створення так званих «народних республік» на Донбасі — частина таких дій.

У злитих листах є різні дані про те, що офіс Владислава Суркова відповідав за політичні аспекти «Л/ДНР». У травні 2014 року, приміром, Сурков отримує листа з резюме осіб, яких пропонували на посади у «ДНР». Вказується, що мейл надіслав працівник міжнародної інвестиційної фірми Marshall, яка належить російському олігарху Костянтину Малофєєву. Серед кандидатур на посади в маріонеткових «урядах» є колишній офіцер ГРУ та ексспівробітник Малофеєва Ігор Гіркін (більш відомий за псевдонімом «Стрелков»), Денис Пушилін, Андрій Пургін, Олександр Ходорковський та Олександр Захарченко. Згодом вони справді отримають місця в маріонетковій владі «ДНР».

У грудні 2015 року помічник Володимира Путіна отримує аналогічний лист із резюме кандидатів на посади в «ЛНР».

В електронному листі від 26 травня 2014 року Суркову надіслали план бюджету на 2013 рік для двох регіонів на Донбасі. Зазначалося, що Луганська область мала дохід у розмірі 11,1 мільярда рублів ($323,5 мільйонів), але витрати в розмірі 23,3 мільярда рублів ($679 мільйонів). Це листування свідчить про те, що Москва готувалась до фінансової підтримки «республік».

Автори дослідження додають, що активно до створення цих квазіполітичних формувань долучались і російські спецслужби: Федеральна служба безпеки та Головне розвідувальне управління Генерального штабу РФ. Вони курували розпалювання конфлікту на сході України як мінімум із середини 2014 року й надалі брали активну участь у локальній військовій підготовці.

Нова програма максимум — зміна Конституції

Після провалу ідеї з розділенням України і створенням на її сході Новоросії в Кремлі визрів новий план. Злиті електронні листи показують, що з лютого 2015 року офіс Суркова був зосереджений на зміні української Конституції.

Перший електронний лист із цього питання Сурков отримав 10 лютого 2015 року. Вже за кілька днів лідер так званої «ДНР» Денис Пушилін сказав ЗМІ, що «народні республіки» готові обговорити зміни до Конституції з міжнародною тристоронньою контактною групою, яка вела переговори щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.

«11 березня 2015 р. Сурков отримав конкретні пропозиції щодо змін до Конституції України, які були опубліковані з незначними змінами ЛНР та ДНР 13 травня 2015. Ці пропозиції вимагали закріпити в Конституції спеціальний статус Л/ДНР, надавши їм право на свою власну народну міліцію — фактично, військову силу — а також місцеві органи виконавчої та судової влади, які насправді залишаться під контролем Москви», — пишуть дослідники.

А вже в червні, додають вони, Сурков отримує російський переклад листа, який тодішній лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко подав главі українського парламенту. Цей лист пропонував ті ж повноваження для «Л/ДНР», що й проєкт, отриманий Сурковим на місяць раніше. Бойко стверджував, що ухвалення цих поправок буде імплементувати Мінські угоди та сприяти мирному врегулюванню ситуації на Донбасі. Він закликав тодішнього прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана винести ці проєкти змін на голосування у Верховній Раді.

Росія шукала підхід до умів українців

Москва підбирала способи завоювати підтримку серед українців. Пропозиції, як це зробити, теж є в листах.

Приміром, від Віталія Лейбіна — головного редактора видання «Русский репортёр», який народився в Донецьку. У базі листів є його повідомлення Суркову у 2013 році, де він у таблиці розділив журналістів, PR-експертів, істориків і бізнесменів на три групи: з якими можлива будь-яка взаємодія; співпраця можлива; робота можлива теоретично.

«Автор запропонував зменшити жорстку агітаційну пропаганду явно проросійської політики. Натомість він запропонував висвітлити успіхи російського бізнесу або порівняти зарплати вчителів та лікарів у Росії та Україні… Він запропонував написати звернення із закликом до громадян України чинити тиск на лідерів, щоб зупинити війну, використовуючи такі емоційні фрази, як “жодні ідеї чи політичні цілі не виправдовують вбивство”, “іноземні держави розривають нашу країну” та “ваші брати і сестри вмирають”», — йдеться в дослідженні.

У серпні 2014 року Суркову приходить лист від Олега Говоруна начальника управління президента РФ із соціально-економічного співробітництва з СНД, Абхазією та Південною Осетією. А вже в серпні цей текст з’являється в ЗМІ начебто від громадської організації «Громадянська ініціатива Донбасу». Опублікував його, зокрема, «Корреспондент».

Використання ЗМІ — один зі стовпів впливу Кремля

У липні 2014 року на ймовірну адресу Суркова приходить лист від запорізького політтехнолога Павла Бройда, який оселився у Москві після Євромайдану.

«В електронному листі він пише, що проблеми нерозповсюдження проросійських наративів у засобах масової інформації та пов'язаної з цим невдачі російських сепаратистських протестів на південному сході України можна було вирішити, розвиваючи проросійську присутність в інформаційному просторі України шляхом переорієнтації існуючих ЗМІ та створення нових медіа», — зазначають дослідники.

Бройд називає «Український медіа холдинг» (UMH, належить олігарху Сергію Курченку з оточення Віктора Януковича) найбільш перспективним для «розповсюдження проросійських тез в українському медіапросторі». Ідея полягала не в тому, щоб просувати на його ресурсах «ДНР» чи слова російського МЗС, а в тому, щоб вони промотували російські інтереси в Україні.

«UMH також може бути використаний для підсилення інших, більш чітко проросійських торгових медіа. Якщо виникатимуть питання щодо негативного впливу діяльності UMH на національну безпеку України, це розцінюватиметься як атака на свободу слова і перетвориться на міжнародний скандал», — йдеться в листі, автором якого визначають Бройда.

Дослідники пишуть, що точно не можуть сказати, чи реалізувались такі плани Москви. Проте пишуть, що в пошті Інала Ардзінби були листи з розцінками на розміщення замовних новин і сюжетів в українських ЗМІ.

«Наприклад, у квітні 2015 року одеський активіст Давидченко надіслав прайс-листи за висвітлення події на українських телеканалах, включаючи “Україну” ($3900), ICTV ($4400) та НТН ($3900). 18 квітня 2015 той самий Давидченко запропонував розмістити в ЗМІ новину з акції з водіями автомобілів, які блокували площу в Харкові на знак протесту проти підвищення цін на газ, на unn.com.ua за $700, на rbc.ua — за $600. А 9 травня 2015 Давидченко повідомив Ардзінбі, що сайти 112.uaта Comments.ua відмовилися висвітлювати організовану Росією акцію водіїв, тоді як Korrespondent.netпопросив ціну втричі вищу. Бройд надіслав Ардзінбі таблицю з прайсами на висвітлення в більшості українських великих медіа. Хоча пізніші звіти з медіависвітлення, які він надсилав Ардзінбі, рідко включали лінки із цих центральних медіа, позаяк це показало, що шлях до медіависвітлення для Кремля був відкритий з огляду на належне фінансування», — пишуть дослідники.

Окрім розміщення «джинси», у листах є пропозиції щодо створення своїх веб-сайтів. Автори зазначають, що за підрахунками Бройда, за вісім місяців вивести такий новинний сайт у топ-75 в Україні буде коштувати більше $600 тис., а в топ-5 — більше $5 млн.

Також ішла мова про потенційне створення таких спеціалізованих ресурсів:

  • Сайт політичного аналізу, який «повинен виглядати об'єктивно» і «не повинен створювати враження проросійського сайту».
  • Сайт військових новин. Він має «формувати негативне ставлення в українському суспільстві до антитерористичної операції» та «київського режиму».
  • Регіональні портали, що пропагують сепаратизм на південному сході України.
  • Антивоєнний сайт для «деморалізації українського населення та військовослужбовців».
  • Сайт, який приваблює українську націоналістично налаштовану аудиторію — для просування ідеї про те, що Україна повинна відмовитися від Донбасу.

«Невідомо, чи здійснився якийсь із тих планів, надісланих Суркову. Однак їхнє існування свідчить про важливість засобів масової інформації та пропаганди в планах Кремля щодо контролю над Україною. Примітно також, що заплановані медіа були розроблені для різної української аудиторії, що повторює урок з радянських часів про переваги різноманітних пропагандистських наративів», — зазначають дослідники.

Вони також розповідають про ще один «злитий лист» за 21 травня 2015 року. У ньому Віталій Лейбін описував свою розмову з Ігорем Гужвою – на той момент головним редактором і заявленим власником газети, сайту та радіо «Вести», а також журналу «Вести. Репортер» (видавався за франшизою «Русского репортёра», який очолював Лейбін).

«Гужва запропонував кілька тактичних порад щодо дестабілізації України, запропонувавши додати пункт про місцеві вибори на окупованому Донбасі до порядку денного мінських переговорів та наполягати на дострокових парламентських виборах в Україні, оскільки це може повернути більшу кількість представників підконтрольних Кремлю “Л/ДНР” до українського парламенту. Більш загально, Гужва дав зрозуміти, що він готовий допомогти Кремлю у здійсненні впливу на місцеві вибори в Києві, використовуючи широке охоплення аудиторії “Вестями”. Під час зустрічі Лейбін пообіцяв Гужві, що Кремль “сприятиме отриманню допомоги від європейських друзів на тему свободи ЗМІ в Україні”», — йдеться в дослідженні.

Варто нагадати, що в липні 2015 року Гужва залишив холдинг «Вести», а через півроку запустив нове інтернет-видання «Страна.UA», яке, за даними моніторингів «Детектора медіа», просуває меседжі російської пропаганди.

«Вкиди» та меми — інструменти російської дезінформації

Злите листування також зсередини показує, яким чином може функціонувати російська пропаганда. Приміром, є лист за липень 2014 року, де був перелік «темників» для розповсюдження після збиття літака МН17. Серед них те, що це лише «привід для інтервенції НАТО» чи «провокація Києва проти “Л/ДНР”».

Автори зазначають, що завдяки дезінформації Москва майстерно експлуатувала слабкості політичного життя України. Кремль використовував реальні події та створені своїми агентами, аби створити фальшиву картинку масової підтримки проросійських позицій в Україні.

Однією з тактик також є «вкиди». Це не обов’язково фальшива інформація, на відміну від фейків. Вони мають «швидко поширювати емоційно заряджену інформацію через підготовлені канали для маніпулювання увагою аудиторії».

«Азери схвильовані через дії українських націоналістів», «Націоналізм: звільнення монстра», «Одеські кавказці об'єднуються проти націоналістів» — ось приклади заголовків таких «вкидів», які пропонували Кремлю на розгляд.

Крім того, активно використовувались і маніпуляції в соціальних мережах. Тактики варіювалась від використання фейсбука та ВК для нападу на українських політичних діячів до розповсюдження мемів про соціальні повстання.

Злите листування показує, як скурпульозно Кремль веде війну

Surkov Leaks є найбільшим подібним витоком інформації, пишуть дослідники. Цей масштабний злив показує, як Москва останні роки веде гібридну війну проти України. Серед інструментів є і створення маріонеткових «республік», і просування свого порядку денного через «джинсу» в ЗМІ та власні медіа.

«Мене вразило, як глибоко і скрупульозно вони нас вивчають. Сурков щоденно отримував на свою пошту телемоніторинг українського ефіру. Тобто люди в російських аналітичних центрах цілодобово сиділи і передивлялися українські телепрограми, аналізували їх, виписували різні наративи, малювали інфографіку для того, щоб це наочніше можна було побачити», – розповідала Аля Шандра «Радіо Свобода» про зроблений нею аналіз.

Дослідники вважають, що зараз Росія свою перемогу бачить не в припинені вогню, а в змінах до Конституції України, які дозволять контрольованим нею територіям надалі накладати вето на рішення української влади щодо зовнішньої політики.

Нагадаємо, раніше «Детектор медіа» виписав головне з французького дослідження «Маніпуляції інформацією: виклик нашим демократіям», у якому детально розібрали впливи російської пропаганди.

comments powered by Disqus