Серіали російської дезінформації: МІП презентувало «Білу книгу» інформаційних операцій проти України

12 лютого міністерство презентувало «Білу книгу спеціальних інформаційних операцій проти України 2014-2018 років» (переглянути її цифрову версію можна тут). У відомстві порівнюють створення дезінформації Росією з виробництвом серіалів, де також є сезони і серії.

Сезонами називають конкретні набори та комплекси меседжів російської пропаганди, які можуть бути різними, але разом формують великий наратив. Серією — конкретне дезінформаційне повідомлення.

«По-перше, такі серіали – дешеві у виробництві. По-друге, для того щоб знайти успішний серіал, необхідно запустити декілька «пілотів». Такий підхід дає можливість не витрачати кошти на ті проекти, що не отримують підтримки глядачів. По-третє, історії та персонажі, що сподобалися глядачам на етапі «пілотних»  серій, стають магнітом глядацької уваги. Тобто серед аудиторії є запит, щоб історія не закінчувалася. А кожен новий епізод сприймається психікою схвально як знайомий та  очікуваний. Тому головними перевагами серіалів можна назвати: низьку вартість, успішність завдяки попередньому тестуванню та прогнозоване і схвальне сприйняття аудиторією», — зазначає заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін.

дмитро-золотухін

Дмитро Золотухін. Скриншот прямої трансляції презентації

У книзі проаналізовані такі «серіали» дезінформації:

1)      «Кишеньковий ІДІЛ» — як Росія пов’язує ІДІЛ та Україну.

2)      Злочини ЗСУ та мінські домовленості — про дискредитацію збройних сил України.

3)      Рейс МН-17: від Карлоса до російського «БУКА».

4)      Невидимі підрозділи західних країн в Україні — як уява кремлівських ЗМІ породила нескінченну кількість фейків про нібито масову участь громадян країн Заходу у війні на стороні України.

5)      Бій за ЄС — як дезінформація протидіє євроінтеграції України.

6)      Кримська інформаційна війна — як Москва впливала інформаційно з початку окупації півострова.  

7)      У пошуках української зброї — про фейки щодо українських поставок зброї у гарячі точки світу.

8)      Міжнародні суди та брехня Кремля.

9)      Україна — «failedstate». Розповіді РФ про «державу, яка не відбулася».

10)   Шизофренія окупанта: між Зоряном і Шкіряком. Про фейкові новини, які мають вражати аудиторію.

Назва «Біла книга» походить від формату «white paper», тобто посібника, який інформує читачів про складне питання. Також це є «тролінгом» на Міністерство іноземних справ РФ, яке видало «Білу книгу порушень прав людини в Україні».

Журналіст Олександр Демченко, який допомагав у створенні книги, зазначив, що видання перш за все орієнтоване на тих, хто надалі боротиметься з дезінформаіцією Кремля. У ній показаний перелік технологій, які застосовує Москва у інформаційній війні.

Дмитро Золотухін під час презентації наголосив, що інструментів для підвищення критичного мислення громадськості і розвитку медіаграмотності є дуже багато, але ними, на жаль, мало хто користується.

«За останні чотири роки є близько ста чудових проектів, що оплачені іноземними донорами, але результат від них ми отримаємо лише за десять-дванадцять років. Тому ми запропонували зараз модель «серіалів», щоб полегшити громадянам сприйняття інформаційного ладшафту і показати, що для аналізу інформації не потрібно витрачати надмірні зусилля. Ми не можемо кожного українця зробити експертом з фактчекінгу. Але ми зробили іншу роботу — показали, що є історії дезінформації. І, можливо, коли надалі хтось почує про Україну як «failed state», то бодай на хвилину зупиниться і подумає, що це неправда. В цьому і буде полягати критичне мислення», — каже він.

Представник міністерства також вважає неефективним спростування конкретних фейків Кремля, оскільки розвінчування неправдивої інформації значно дорожче за її створення. Натомість метод «серіалів»  дозволяє не спростовувати кожне повідомлення, а показувати тренди і тенденції дезінформації.

«Ця книга зайняла більше, ніж півроку роботи. Багато людей, кошти. І це лише початок роботи. Це платформа, яку ми можемо використовувати для того, щоб пропонувати свою концепцію. На її основі ми будемо реплікувати, але на це треба час, кошти і люди», — розповів «Детектору медіа» пан Золотухін.

Він додає, що розповсюдження фейкової інформації важко зупинити. Це, як вода, яка знайде шпарини для проникнення. За його словами, в Україні є величезна кількість джерел, що фінансуються або російською стороною, або суб'єктами, які грають на російську сторону. Вони використовують меседжі РФ, щоб атакувати комунікацію з боку виконавчої і державної влади.

«Не думаю, що у довгій перспективі ефективною протидією цьому буде обмеження доступу до сайтів та каналів. Я не фанат блокувань чи обмежень. Утім для державного сектору зараз не так багато інструментів примусу, якими можна оперувати», — сказав "Детектору медіа" Дмитро Золотухін.

Раніше «Детектор медіа» писав про цілі, засоби та шляхи протидії проникнення російського впливу в українські медіа.

comments powered by Disqus