Не часто побачиш та почуєш, як тютюнові компанії відкрито лобіюють свої корпоративні інтереси через паразитування на суспільно-важливих темах. Цього разу це вдалося під час конференції благодійників.

Для початку учасникам круглого столу скормили 15-ти хвилинну презентацію тютюнового гіганту JTI про «доброту» яку вони несуть людям. Тут і підтримка 4-х соціальних центрів для літніх людей, і музеї, і облаштування фонтану у Голосіївському парку. «Масштаб» вражає. А далі веселе обличчя менеджера тютюнової корпорації раптом стає сумним, бо більше такого добра не буде, каже він. Адже злі дядьки заборонили робити корпоративне добро з 16 вересня 2012 року.

Їм вторить і алкогольна кампанія – виробник пива, що, мовляв, хоча нас це ще не торкнулося, але ми проти заборони. Ми – за культуру пиття, і готові розвивати цю культуру. Але так, як бачимо це ми. На підтримку їм рукоплеще експерт із США Боб Пейджетт – так тримати. «Я вражений тим, що ви робите», сказав гуру благодійності після виступу JTI. Цікаво, хто оплатив переліт цього експерта разом із його дружиною для 10-ти хвилинної промови на підтримку тютюнових та алкогольних корпорацій?

І під завісу учасникам пропонують підтримати резолюцію круглого столу. Зауважте не проект, а готову резолюцію, суть якої – не варто регулювати «благодійність» окремим бізнес-групам, а залишити це право на відкуп «власних етичних норм, стандартів та політик отримувачів благодійної допомоги». Добре, що після мого короткого виступу учасники не надто були налаштовані навіть розглядати цей документ. Але не здивуюсь, якщо цю резолюцію «протягнуть» у якийсь спосіб та видадуть «на гора».   

Тут читач може пожаліти алко- та тютюнових магнатів. Та навіть обуритися, мовляв, мають гроші – то нехай викидають. Але потрібно розуміти кілька речей.

Власники тютюнових корпорацій – міноритарні акціонери. За кожну витрачену копійку вони потребують обґрунтування –  як ці гроші повернуться їм у прибутках. Отож не варто плекати ілюзій, що корпорації хочуть займатися благодійністю у чистому вигляді.

Під соусом благодійності тютюнові компанії мають на увазі спонсорство та корпоративний PR, суть якого – просування свого імені та брендів. Для чого запитаєте ви? А для корпоративного лобіювання та відбілювання іміджу виробників смерті. Дадуть вони 10 тис. доларів на центр літнім людям, а потім розповідають можновладцям по кабінетах, що чи не вся система тримається на їхніх пожертвах.

Або останній приклад – облаштували фонтан на тютюнові гроші у Голосіївському парку, а на сайті РДА до сих пір висять 8 повідомлень про Imperial Tobacco Ukraine  та їхнє добро. Це благодійність? Це чистої води PR.

Тютюнові корпорації створюють величезний тягар країнам. За оцінками Оксфордського Університету збитки від діяльності тютюнових корпорацій оцінюються у 3,5 мільярди доларів щороку. Смертність від споживання тютюну в Україні оцінюється у 100 тисяч смертей на рік. Чотири іноземні тютюнові гіганти, що займають 98% ринку сигарет в Україні, виводять свої прибутки за кордон.

Тому повторюся: єдиним видом відповідальності тютюнових компаній має бути сплата податків у повній мірі та створення належних умов праці тим людям, хто на них працює. Відповідно потрібно піднімати акцизи на сигарети, щоб підвищувати їхню ціну.

Скоро можемо очікувати реєстрацію законопроекту щодо змін до закону 3778, який повністю відповідає міжнародним зобов’язанням України – Рамковій Конвенції ВООЗ з боротьби проти тютюну. Така спроба вже була у минулому парламенті і тими змінами пропонувалося також підступно повернути рекламу у пункти продажів сигарет – супермаркети та мінімаркети. Автор законопроекту отримав анти-нагороду – «срібну косу» за лобізм на користь тютюнових корпорацій.

Триватиме інформаційна кампанія з дискредитації цієї норми закону. Провідниками, на жаль, знову виступатимуть фронт групи – організації, які отримували, або може і продовжують отримувати тютюнові гроші. Серед них Українська асоціація видавців періодичної преси, Центр «Розвиток Корпоративної соціальної відповідальності», Український форум благодійності та інші.   

На коментар шановної журналістки Лесі Ганжі «Де ж нам тепер брати гроші на книжковий форум?» можу тільки відповісти наступне: це питання лежить не в площині дозволу тютюновим корпораціям відбілювати свій імідж через фінансування соціальних програм, а в площині контролю над публічними фінансами. Ми не знайдемо відповіді на ці питання поки не зможемо контролювати використанні бюджетних коштів на впливати на їхній розподіл, в тому числі і на розвиток української книги.