На питання читача про його ставлення до заборони куріння у громадських місцях та загалом антитютюнових ініціатив, які були впроваджені в Україні протягом останніх років,  пан Мжельський відповів:

«Дуже позитивно. І так вистачає негативних впливів на людей. Тому абсолютно правильне рішення: хочеш труїтися - труїсь , тільки сам і з такими, як ти. А інших труїти не варто».

На питання іншого відвідувача про те, чи варто журналістам і ведучим зупиняти гостей програми або коментаторів, якщо вони починають «відверто маніпулювати ситуацією, наводити нічим не підкріплені дані або й перекручувати факти», Володимир сказав:

«У наших ефірах це трапляється дуже часто. Ми постійно вказуємо брехунам своє місце. І просимо їх наводити точні дані, а не щось на кшталт: соціологи думають, а британські лікарі довели... просто останнім часом спікери вже зрозуміли: їхні побрехеньки просто так не пройдуть. Тому і почали говорити правду. Точніше почали менше брехати. Або просто не приходити в ефір...»

І хоча це питання напряму не стосувалося тютюнової тематики, однак є актуальним і для «Медіафільтру» –  адже як засвідчують наші моніторинги, експерти, що відстоюють інтереси тютюнової індустрії регулярно вдаються до подібних прийомів, а журналісти часто, на жаль, не поспішають їх зупиняти, уточнювати чи перевіряти інформацію.

Щодо адвокаційної журналістики, тобто випадків, коли журналіст відстоює певну суспільно важливу ініціативу (приміром, впровадження тих же антитютюнових законів), то Мжельський вважає її цілком припустимою, якщо «журналіст не порушує основні засади своєї діяльності». Однак, додає він, що у таких випадках межа між журналістикою і громадським активізмом стає дуже тонкою і найчастіше журналіст її таки переходить та перетворюється на громадського діяча.