Хоч як авторові не хотілося повторюватися в констатації завеликої присутності Президента в телеефірі, але реальність, у тому числі й телевізійна, диктує своє.

Адже минулий тиждень вийшов, як кажуть журналісти, закільцьованим Президентом Порошенком так залізобетонно, що опиратися вазі цих інформаційних блоків не випадало.

Утім, у понеділок, 28 вересня, загальнонаціональні канали смакували подробиці промов на Генасамблеї ООН інших президентів — Барака Обами та Володимира Путіна. Пряму трансляцію обох показували кілька інформаційних каналів — 5-й, «112», «Еспресо», Business.

Не знаю, чи червоніли ті «експерти», що в один голос на всіх можливих ток-шоу завивали, буцімто Путін уже домовився з Обамою про обмін України на Сирію, але автор, послухавши промову американського президента, дуже попустилася. Як і пророкували невиправні оптимісти на кшталт Олега Пономаря, жодного обміну чи «зливу» України, на думку вашого автора, не відбулося.

Віталій Гайдукевич, ведучий денних та вечірніх випусків новин на 5-му, читав із комп’ютера реакцію користувачів соцмереж на виступи американського та російського президентів. Сарказму щодо промови російського президента він навіть не намагався приховати.

У «Часі. Підсумках дня» цій темі присвятили максимум уваги (хто б сумнівався!), дійшовши єдино можливого висновку: Україна ціною надзвичайних зусиль української дипломатії таки залишилася серед пріоритетів США.

Найкращі позиції у висвітленні ключових подій на Генасамблеї ООН були в «ТСН» та «Подробиць» каналів, відповідно, «1+1» та «Інтер» — їхні кореспонденти в Нью-Йорку Наталка Пісня і Тихон Дзядко мали змогу в прямих включеннях передати загальну атмосферу. Зокрема, вони розповіли про демарш української делегації під час виступу Путіна та піднятий на балконі українськими делегатами державний прапор, пробитий російськими снарядами під Іловайськом.

29 вересня топовою новиною став виступ Надії Савченко в суді, де їй нарешті дали можливість викласти власну версію свого перетину російського кордону.

До честі українських телевізійників, більшість із яких небезпідставно побоялися їхати в російський Донецьк висвітлювати цей без перебільшення «процес століття», дехто з них усе-таки приєднався до колег із «ТСН». Приміром, власного кореспондента туди також відрядили «Подробиці» на «Інтері». Тож глядач «Інтера» побачив і почув Надію Савченко майже в режимі реального часу:

«На суд над Надеждой Савченко вызовут главаря ЛНР.

Судилище над Надеждой Савченко перешло в активную фазу. Сегодня украинскую летчицу допросили в Донецком горсуде Ростовской области. Следит за процессом мой коллега Даниил Русаков. Ему слово.

Кор.: Здание донецкого суда оцеплено, сюда зачем-то пригнали даже военных. Саму Надежду Савченко на заседание доставили из Новочеркасского СИЗО, которое, кстати, расположено на улице Украинской. В первый день допроса неожиданно немноголюдно, но прокуратура все равно как будто бы работает на публику. По традиции спрашивает что-то про "страшных карателей".

Надежда Савченко: Приходилось ли вам убивать людей? — Да, я убивала людей, которые пытались убить меня, которые нападали на мою землю и угрожали родным и близким.

Кор.: Все ходатайства защиты о допросе на детекторе лжи — тройка судей отважно отметает. Google карты не признает в принципе. Те, что в материалах дела, изготовленные следственным комитетом — им нравятся больше. Но рассказ Надежды о том, как ее взяли в плен возле поселка Стукалова балка — вроде бы удосужились выслушать.

Надежда Савченко: Мы находились там сутки — к нам заходили только сами сепаратисты, их командиры, где-то на другой день пришел канал... кажется Lifenews, и тогда они сказали, что погибли русские журналисты.

Кор.: Погибли они, кстати, в районе поселка Металлист, от Стукаловой балки он далеко, но ходатайства защиты о приобщении карт местности судьи отклонили еще в начале заседания. Шесть заявленных свидетелей по прямой видеосвязи тем временем сообщили: сами из-под Луганска, боевые действия видели, лично Надежду нет.

Илья Новиков, адвокат: У нас потихоньку вырисовывается костяк преступной группы, которая всем этим занималась, у нас там очень четко проступает фигура следователя Маньшина, который приехал в Воронеж на следующий день утром 24-го, как привезли Савченко.

Кор.: На резонансное заседание, что проходит в трех километрах от украинской границы, приехали делегаты стран Евросоюза. Сестра Вера не смогла. Накануне она выступала в ООН, а вот пожилую маму в зал заводили, держа под руки.

Мария Савченко, мать Надежды Савченко: Коли я зачитувала в Нью-Йорку пісьмо нашій діаспорі, а там дуже багато були з усіх країн. І коли я прочитала, що "уважаемый Владимир Владимирович" — люди почали кричать: "Какой уважаемый?! Это бандит, негодяй".

Кор.: В ближайшие два дня здесь собираются допросить еще несколько свидетелей. Среди них и Плотницкий. Ожидается, что сюда он приедет собственной персоной.

Показательный процесс по планам займет еще как минимум полтора месяца, вслед за Басманным в России теперь рискует появиться еще одно — донецкое правосудие, города-тезки другого населенного пункта с оккупированной территории Украины, есть ли в этом кем-то задуманный злой символизм — станет ясно уже очень скоро.

Ведущий: А в сети появилось видео якобы захвата в плен Надежды Савченко. Кадры под таким заголовком появились на сайте проекта Михаила Ходорковского "Открытая Россия". В комментариях говорится — съемку вел некий Егор Русский, приехавший на территорию самопровозглашенной ЛНР из Уфы в качестве добровольца. Сначала он снимал себя, затем в ролике слышна стрельба, а позже в кадре появляется женщина в маске, на которой написано "Самооборона Майдана". Голос за кадром говорит, что это снайпер, но девушка все отрицает. Мы пытались прояснить ситуацию у сотрудников проекта Ходорковского и узнать — откуда у них эта запись. По телефону нам сообщили — видео из дела Савченко. А предоставили его адвокаты. Ну а так как сегодня суд, то прокомментировать ситуацию они смогут позже».

Проте, на відміну від Валентини Мудрик, кореспондента «ТСН», яка працює в російському Донецьку з 22 вересня, дня першого судового слухання «Справи Савченко» по суті, Данило Русаков нічого не сказав про підтримку української полонянки росіянами. Тим часом факт одиночного пікету хороброї ростовчанки та жовто-сині хризантеми, які привіз Надії невідомий москвич, і для самої Савченко, і для українців у цілому важать занадто багато, аби їх ігнорувати.

Канал «112» для обговорення процесу над Надією Савченко обрав такого «компетентного» експерта, як Юрій Мірошниченко, — хто забув, це колишній представник Януковича у Верховній Раді. Він стверджував, що суд над Надією треба обов’язково проводити на українській території. Маючи на увазі один із аргументів захисту Надії — мовляв, законодавство РФ не поширюється на іноземних громадян, якими є і панна Савченко, і буцімто потерпілі від її дій свідки. Звісно ж, пан Мірошниченко, який запам’ятався крокодилячими сльозами в ефірі «ТСН. Тижня» майже два роки тому, співчуваючи родинам розстріляних майданівців, виголошував правильні тези — Надію треба визволяти будь-якими засобами. Але це аж ніяк не означає, що його політсила («Опоблок») зможе це зробити. І взагалі що тактовно саме представників екс-регіоналів коментувати такі події.

Увечері того ж дня в Нью-Йорку стався черговий міжнародний тріумф Президента Порошенка, промову якого транслювали наживо 5 канал, «112», «Еспресо» та деякі інші.

29 вересня в телеефірі вразило не лише сенсаціями політичними. Шанувальники програми «Світ навиворіт» («1+1») нарешті побачили, як Дмитро Комаров… збирає урожай коки на болівійських плантаціях. Це було настільки несподівано, що скидалося на постановочне кіно. Але реальність виявилася набагато крутішою.

Не те щоб українець не мав зеленого поняття, звідки береться кокаїн, чи не знав про те, що в країнах Латинської Америки росте кока. Ні, ми багато чули навіть, що вирощувати цю рослину на продаж — єдиний спосіб заробітку місцевих «аграріїв». Але Дмитро Комаров уперше на українському телебаченні показав, як це робиться.

Не писатиму банальностей на кшталт тієї, що, позаяк така ситуація в Болівії вигідна всім учасникам «аграрно»-дилерського ланцюжка, справа коки процвітатиме й буятиме. Капітаном Очевидність бути не хочеться. Хочеться віддати належне особистій мужності й духу авантюризму самого ведучого «Світу навиворіт». Його завдання — не моралізувати чи повчати, а показувати й розповідати про заморські країни з їхніми часто-густо химерними й неприйнятними для нас звичаями.

Приміром, куштувати при цьому морських свинок, які в Болівії вважаються неабияким делікатесом. Не знаю, яку єпитимію наклав на себе Дмитро Комаров після цього канібальського дійства для українців, що тримають морських свинок як домашніх улюбленців, але відмовитися від щирого частування болівійців йому не дозволив закон про недозволенність свого уставу в чужому монастирі.

Наступного дня, в середу, 30 вересня, безперечною сенсацією стали російські авіаудари по гаданих базах ІДІЛ.

Серед теленовинарів знову в найкращих позиціях опинилися телеканали «1+1» та «Інтер». Наталка Пісня та Дмитро Анопченко, відповідно, у своїх прямих включеннях із Нью-Йорка, де все ще тривала Генасамблея ООН, розповіли про реакцію Вашингтона на російські бомбардування сирійського міста Хомс, від яких загинули мирні мешканці, в тому числі діти. Слово «демарш», яке вжили американці, дало зрозуміти, як ставляться американці до квапливого, одразу ж після «успішної» зустрічі Барака Обами з Володимиром Путіним на полях Генасамблеї ООН, влізання Росії у громадянську війну в Сирії.

Хоча перед цим у програмі «Про головне» на «UA: Першому» відомий (здається, він узагалі єдиний публічний із компетентних) сходознавець Ігор Семиволос стверджував: Росія, перед тим як бомбити бази сирійських бойовиків, заручилася підтримкою США.

Того ж дня на «UA: Першому» в черговій програмі «Вересень» її однойменний ведучий розмовляв із акторкою Ірмою Вітовською. І це була розмова рівних інтелектом людей. У нас, в Україні, серед акторів таких надзвичайно мало. Втім, як і скрізь. Тож кожна зустріч із ними — свято з категорії дива. Ірма Вітовська розповіла про свою мрію — щоб у Києві було 700 театрів, і тоді в нас була би конкуренція, а режисерів, які її влаштовують, було б не п’ять, а на порядок більше.

На тому ж каналі 30 вересня вийшло чергове розслідування Дмитра Гнапа в рамках проекту «Слідство.інфо». Найцінніша рубрика в цій програмі — реакція на її сюжети від влади. Цього разу тут повернулися до розслідування розбитих вантажівками зернотрейдерів щойно відремонтованих автошляхів на Миколаївщині. Автори сюжету доповіли — після того як він вийшов в ефір, обласна та центральна влада розібралася з винуватцями й почала встановлювати ваги для вантажівок. Поліпшується ситуація й зі станом доріг, як запевнив «Слідство.інфо» міністр інфраструктури Андрій Пивоварський.

1 жовтня телеканал «1+1» у «ТСН» відгукнувся на запуск державного каналу іномовлення UATV. Як відомо, 11 серпня 2014 року медіахолдинг Ігоря Коломойського запустив власний телеканал іномовлення Ukraine Today. Чим немало пишався, і заслужено. Але навряд чи варто було в перший день мовлення державного проекту (який, нагадаємо, має мультимедійну структуру, не лише телевізійну складову) моментально видавати в ефір сюжет про його нібито глибоку провінційність. Мовляв, негоже годувати закордонного споживача інформації про Україну розповідями про Геббельса та сільськогосподарське виробництво. Але ж перший день — це завжди ще пілот, і робити далекосяжні висновки навряд чи коректно, тим більше у виконанні, так би мовити, небезсторонніх спостерігачів.

Автори сюжету взяли коментар у шеф-редактора «Телекритики» Наталії Лигачової, де вона зауважила: у запуску реально потужного каналу іномовлення варто було б об’єднати зусилля державного та приватного мовника — і це якраз не викликає сумнівів. Але коментар було змонтовано так, що він пролунав перш за все як звинувачення в надмірних амбіціях очільника МІП Юрія Стеця. 

2 жовтня в телевізійному ефірі минуло в безплідних дискусіях щодо результатів зустрічі «нормандської четвірки» в Парижі («Черное зеркало» на «Інтері» та «Шуcтер live» на каналі 3s). Що жодним чином не цікавило програму «Абзац» на Новому каналі, де кореспонденти програми в різних містах України з’ясовували — що цього року дарують учителям на їхнє професійне свято. Виявилося, що традиції дорогих подарунків, а головне — їхня вимога від учителів, минулися. Хоча щось від неї все-таки залишилося, бо автор не бачить великої різниці між власне подарунком та сертифікатом на його придбання, як це заведено не в одній школі Дніпропетровська. Львівські школярі вирішили своїм наставникам дарувати не букети живих квітів, а зроблені власноруч бутоньєрки. Сюжет вийшов дуже жвавий, адже за кілька хвилин «Абзац» показав репортажі з кількох українських міст, давши змогу порівняти уклади життя й традиції в різних регіонах України. Потішило те, що незалежно від місця розташування, учителі й учні в своїх словах на камеру одностайні — у важкі часи, що їх нині переживає держава, ми не можемо дозволити собі дорогі подарунки до Дня вчителя. Щоправда, чому саме вони декларують ці переконання — через зменшення власних статків чи розуміючи явну корупційну складову дорогих підношень, лишилося за кадром.

Коли 2-3 жовтня Фейсбук вирував у хвилях «зради-перемоги», на всі лади трактуючи результати зустрічі «нормандської четвірки», автор цих рядків чекала на чергове ексклюзивне інтерв’ю Президента Порошенка кільком українським телеканалам. Бо інформацію завжди бажано отримувати з перших рук. І дочекалася: ведучий програми «События недели» Олег Панюта повідомив: одразу по її закінченні канал «Україна» покаже інтерв’ю з Петром Порошенком. 

Щоправда, перед цим велику справу зробив ведучий 5-го каналу Віталій Гайдукевич. Він виклав на своїй сторінці у ФБ повний текст виступів Ангели Меркель та Франсуа Олланда  на спільній прес-конференції в Парижі 2 жовтня, одразу після її завершення. Цю подію він супроводив невеличкою передмовою: «Не слухайте експертів і тлумачів. Намагайтесь слухати і читати першоджерела. Ну і робіть висновки...». Дуже слушний, але, здається, геть не почутий у переддень чергових виборів заклик.

Цього разу недільне інтерв’ю Президента справило враження трансльованого з коліс — відсутність титрів під обличчями кореспонденток каналів СТБ, «Україна» та «24» не дали змоги ідентифікувати журналістку останнього.

Як на мене, слова Президента про чудове оточення з жіноцтва бойові феміністки могли тут-таки зарахувати в сексистські, тож надалі йому треба бути обережнішими з подібними компліментами. Які хоч-не-хоч викликають геть непотрібні асоціації зі словами Януковича, якими той заманював до України західних партнерів. Мовляв, вони побачать тут прекрасних українських жінок, які весною почнуть роздягатися.

Але менше з тим. Президентові в його максимально конкретному інтерв’ю «славному жіноцтву» так і не вдалося розставити всіх крапок над «і» щодо паризької зустрічі «нормандської четвірки». Зрозуміло й чітко було окреслено кілька пунктів — про скасування фейкових виборів у так званих ДНР-ЛНР 18 жовтня; про відведення військової техніки калібром менше 100 мм на 15 км від лінії розмежування; посилення повноважень та збільшення спостерігачів від ОБСЄ на кордоні та в зоні відведення озброєнь; вільний допуск міжнародних правозахисних та медичних організацій до тих, кому потрібна гуманітарна допомога; необхідність виборів за українським законодавством та створення умов для голосування вимушеним внутрішнім переселенцям.

Утім, як це все можна реально організувати, Президент не уточнив. Але він сказав головне: паризька зустріч не передбачала підписання жодних угод, бо відбувалася в рамках примушення Путіна до виконання угод Мінських. Яким альтернативи немає. І якщо в зоні бойових дій уже три дні панує не відносна, а абсолютна тиша, це можна вважати великим досягненням. Подальша мета — повернення України на Донбас. І в цьому нам допоможуть саме ті люди, які звідти виїхали, але прагнуть повернутися на батьківщину разом із українськими прапорами. 

Не можу сказати, що це інтерв’ю було вичерпною відповіддю на всі запитання стурбованої громадськості. Та й «прекрасне жіноцтво» ставило Президентові цілком обтічні запитання, не заглиблюючись у механізми виконання Мінських угоди. Приміром, що буде раніше — курка чи яйце, перепрошую, виведення іноземних військ із окупованих територій, відновлення українського контролю над кордонами чи вибори за українським законодавством?

Проте свою справу розмова з Президентом таки зробила, показавши — Україна в Парижі отримала величезний часовий люфт для виконання стратегічних завдань у вигляді реалізації реформ, розбудови армії та економіки.