Ресурс Гарвардського університету Nieman Lab опублікував традиційну рубрику — медіапрогнозів на рік. У ній — 140 прогнозів від авторитетів у сфері медіа: керівники й редактори ЗМІ, фахівці з нових медіа, професори факультетів та шкіл журналістики. Вони підсумовують процеси, що відбувалися в американській та світовій журналістиці протягом 2016 року, та розповідають, якими будуть головні виклики 2017-го. Ми переклали та публікуємо (у двох частинах) декілька найважливіших та найцікавіших прогнозів.

Додатки для обміну повідомленнями стануть звичними для новинарень. Вони будуть важливими інструментами поширення новин кожного видання.

Журналісти, ньюзруми й редактори будуть створювати новини за допомогою мови месенджерів — наклейок, смайликів, GIF-зображень, вертикальних відео. Через додатки на кшталт Snapchat, Kik, Line, Facebook Messenger, WeChat, WhatsApp редакції зможуть охопити молоду аудиторію, яка є дуже мобільною. Команди розробників інвестуватимуть час в інструменти поширення новин за принципом «один-до-одного». І в цьому мобільному просторі медіакомпанії шукатимуть способів монетизації.

Жюльєт Де Маєр — асистентка професора в Університеті Монреаля. Домінік Трудель — дослідник CNRS (Центральний центр наукових досліджень) у Франції

За останні кілька місяців медіа програли битву дезінформації, фейковим новинам та чуткам. Один із центральних принципів журналістики — що репортаж має бути певним чином пов'язаний із реальністю, фактами, — було знищено з такою легкістю й невимушеністю, що в це важко повірити. Невже ніхто не дбає про факти? Не має значення, що правда, а що ні?

Це сталося, незважаючи на останні тенденції, які змусили нас повірити, що журналістика має всі інструменти для інформування людей. Великі дані, фактчекінг, візуалізація, політична аналітика… всі ці захопливі та інноваційні методи мали підштовхнути журналістику до більшої точності.

Перед лицем такої глибокої кризи найкраще, що може зробити журналістика, — це наполегливо працювати на тим, що Даніель Крейсс (Daniel Kreiss) назвав адміністративною журналістикою. Більше фактів, більше точок на графіках, більше експертів, більше детальних карт, більше опитувань, більше даних, кращих даних — усе це необхідне для інформування громадян із раціональним мисленням.

Ми живемо у світі, в якому змушені визнати: показувати лише факти недостатньо. Крім того, слід визнати, що в 2017 році популістську журналістику має бути переглянуто. Популізм — неприємне слово. Але його первинний зміст — робота в інтересах народу, а не еліти — не страшний. Популістська журналістика, навіть досить якісна, існувала в минулому. Викривальна журналістика середини XIX століття у США є яскравим її прикладом (ідеться про так званих розгрібачів бруду, Muckrakers. — MS).

Після перемоги Дональда Трампа на виборах у США пролунало багато похмурих коментарів про те, що факти вийдуть із моди, натомість на першому місці буде сенсаційна історія. Втім, як показує приклад викривальної журналістики, розрив між фактами й історіями не обов’язково відбувається. Боротьба з корупцією, яку вела викривальна журналістика, перегукується з тим, що так турбує нас на початку 2017 року: критика еліти, яка легко перемішується з теоріями змови й ненавистю до «системи».

Популістська журналістика може спробувати вгамувати апетит публіки щодо критики та водночас сприяти розумінню «системи» громадськістю. Журналістика може потім невпинно нагадувати нам про те, що «соціальний факт є сенсаційною річчю».

Як усі вже знають, істина опинилася під ударом. У 2017 році новинні організації пройдуть крізь випробування, яких не було раніше, щоби зрештою врегулювати давні поняття неупередженості й брехні, напівправди й замовчування з боку публічних осіб та політичних діячів. Журналісти, які все життя мали хорошу репутацію, наражатимуться на звинувачення в упередженості дуже часто.

Лідери новинних медіа повинні бути досить сміливими: не піддаватися спокусі надмірного редагування, йти на поступки заради доступу, шукати рівноцінності там, де її немає, не йти на компроміси щодо використання слів, заголовків, візуалізації, голосу.

Рік тому я передбачив, що 2016-й стане роком Пінокіо (мається на увазі брехунів. — MS). Я казав, що перевірка фактів буде процвітати, що регулярні гравці, такі як The New York Times, збіжаться на вибори та що під час виборів кандидати часто посилатимуться на перевірку фактів, щоби атакувати своїх супротивників. Нині я оцінюю свої передбачення як здебільшого влучні.

Такі сайти, як PolitiFact, The Washington Post, і FactCheck.org, продовжували мати рекордний трафік і досягли нового рівня популярності. Навіть Дональд Трамп, який побив усі рекорди в брехні, схвально відгукнувся про фактчекерів, коли ті викривали Гілларі Клінтон. Я також розпрощався з надією на те, що переможець на президентських виборах проголосить: американський народ визнав важливість істини. Цього не трапилося.

Але це не стримає фактчекерів та армію дослідників і комп'ютерних спеціалістів, які вивчають, як автоматизувати цю важливу галузь журналістики.

За останні кілька років вони досягли певного прогресу. Команда в Університеті Техасу Arlington удосконалювала ClaimBuster — інструмент, здатний виконувати роботу десятків стажерів коледжу, знаходячи реальні заяви під час телевізійних шоу і дебатів.

У Великобританії Full Fact розробляє інструменти, які відстежують політичні заяви. В Університеті Дьюка ми розробили Share the Facts — віджет, який допомагає пошуковим системам знаходити статті з фактчекінгом; також ми створили розширення для браузера Chrome, що дозволяє випливати підказкам із фактчекінгом під час таких подій, як президентські дебати.

Я передбачаю, що 2017-й буде роком бота-фактчекера. Стежте за цими та іншими організаціями, щоби бути в курсі справ із автоматизацією перевірки фактів. В Університеті Дьюка ми будемо запускати великий проект, щоби краще координувати проекти по всьому світу й забезпечити безперебійну автоматизовану перевірку фактів на багатьох платформах.

Брехня нікуди не подінеться, але боти будуть тією силою, яка забезпечить людям доступ до правди.

Я прогнозую позов через наклеп проти інтернет-тролів, які підтримують Трампа та поширюють брехню про окремих персон або бізнес. І це буде випробування для законів, які регулюють онлайн-висловлювання.

Ми вступаємо в нову еру важливості якісного редагування. Це те, що ми зазвичай сприймаємо як само собою зрозумілу річ, та насправді це життєво важливо. Вимогливе, детальне, розумне редагування особливо важливе на тлі фрагментації й фальсифікації новин, політики постправди й медіанаратива, в якому домінує обраний президент (Дональд Трамп. — MS), що зневажливо ставиться до ролі преси та є майстерним маніпулятором.

Президентство Трампа знову приверне увагу до важливої ролі та хоробрості інформаторів — як усередині урядових установ, так і в бізнес-імперії Трампа, або й на у всій сфері. Журналістські розслідування й захист джерел стануть як ніколи важливими.

Нарешті, про перспективу на майбутнє. Для всіх нас важливо публікувати й регулярно підтримувати різні голоси як у нашій власній команді, так і серед героїв наших матеріалів, і тих, кого ми в них представляємо недостатньо.

Звісно, всі ці аспекти ми поєднуємо під гаслом якісної журналістики, надійних джерел, дослідження та потужного написання, щоб у критичний момент інформувати американський народ і весь світ.

Технології принесли дивовижні зміни в медіаландшафт. Майбутнє новин залежить від спільної роботи журналістів та розумних машин. Перша хвиля цього симбіозу полягає в автоматизації новин, коли системи штучного інтелекту генеруватимуть тексти і сповіщення безпосередньо з даних. Мета цієї автоматизації — не витіснити журналістів із їхніх робочих місць, а вивільнити їм час для роботи над складнішими завданнями.

Наступним етапом еволюції буде розвиток інтелектуальних інструментів, які допоможуть журналістам доповнити свої матеріали. Маються на увазі інтерфейси з використанням штучного інтелекту, які зможуть додавати до матеріалів контекст та пов’язані з темою статті в режимі реального часу. Або навіть оптимізувати репортажі на основі їхніх вихідних даних і теми.

У 2017 році штучний інтелект допоможе журналістам робити складніші розслідування шляхом аналізу великих об’ємів інформації. Він знаходитиме та вказуватиме на взаємозв’язки, які не так легко помітити навіть найдосвідченішому репортеру. Поєднання штучного інтелекту й журналістики сприятиме формуванню більш інформованого й ефективного суспільства. Тим не менш, ми не повинні очікувати масового прийняття технологій без бою.

Незважаючи на обнадійливі успіхи в царині штучного інтелекту, ми досі дуже мало знаємо про етичні наслідки, які матиме доповнення новин за допомогою машинного навчання. Технології здійснять революцію в численних аспектах життя, але треба уважно поставитися до того, коли вони застосовуються в журналістиці.

2017 рік стане поворотним для медійної галузі, з огляду на нові можливості, які постануть внаслідок підвищення ефективності й продуктивності за рахунок нових технологій.

Поки аудиторія очікує чогось нового від сервісів відеотрансляції наживо, вона все одно отримує багато головомовців — експертів та журналістів. І це сумно. Якщо ми не будемо докладати зусиль та креативності, такі відео скотяться до розряду звичайних речей.

Причин почати робити відеотрансляції дуже багато. Технології та обладнання як ніколи дешеві. Існує велика кількість інструментів для створення та залучення широкої аудиторії. І найважливіша причина — тому що глядачі цього вимагають.

Так що ж станеться 2017 року? Ми повинні освоїти технологію лайв-відео, від планування до виробництва. Це допоможе зробити перші хвилини відео цікавішими, й так буде легше заохотити рекламодавців до співпраці.

Ми також повинні припинити так багато говорити про новини, коли йдемо «наживо», й почати показувати нашій аудиторії значно більше того, що насправді відбувається — чи то протест, вуличний музикант, чи заметіль. Традиційні теленовини створюються за чітким планом, тимчасом як лайв-відео — це в першу чергу створення кількох спонтанних моментів, які роблять день незабутнім. Тому важливе завдання для редакцій полягає в тому, щоби використати ці унікальні можливості та поєднати візуальні ефекти й реальні ідеї, перетворивши новини на такі моменти.

Якщо мислити стратегічно, то рано чи пізно ми почнемо монетизовувати прямі трансляції. Але модель не надто відрізнятиметься від багатьох наявних схем заробітку на контенті.

Наприклад, Reuters у ніч виборів через Facebook Live влаштував одночасний стрім із восьми різних локацій без використання масивного дорогого обладнання. Але подібні проекти вимагають великої кількості зусиль та досить дорогого планування. Як часто ми будемо робити такі трансляції? Це залежить від того, чи лайв-відео стануть платформою, на яку глядачі будуть приходити щодня, аби побачити визначні моменти.

Читайте також медіапрогнози на 2013 (тут і тут), 2014 та 2015 роки

Переклала і підготувала Тетяна Гордієнко