Такі дані наводяться в дослідженні, опублікованому в Міжнародному журналі преси та політики (The International Journal of Press/Politics). Політичні журналісти, які базуються у Вашингтоні, відповідають на твіти інших чоловіків-журналістів у 91,5% випадків. І лише 8,5% відповідей припадає на твіти журналісток.

Жінки в 72% випадків відповідають на твіти інших жінок-журналісток та в 28% випадків відповідають на твіти чоловіків.

Автори дослідження вказують на тривожну тенденцію, коли чоловіки поширюють та посилюють майже виключно меседжі одне одного. При цьому жінкам залишається лише взаємодіяти між собою.

Дослідники також склали перелік з 25 репортерів, які отримують найбільше відповідей від політичних репортерів-чоловіків й в нього не потрапила жодна жінка. Такий же список був складений щодо ретвітів - до нього потрапили три журналістки, Сьюнг Мін Кім (Seung Min Kim) з The Washington Post, Хадас Голд (Hadas Gold) з CNN та Касі Хант (Kasie Hunt) з NBCNews.

У дослідженні було проаналізовано 2292 профілів у Twitter, що належать журналістам, які живуть у Вашингтоні та мають акредитацію на висвітлення роботи американського Конгресу. 57% з них належали чоловіками та 43% - жінкам. До вибірки не увійшли профілі інших відомих політичних журналістів, адже за правилами Конгресу акредитацію можуть отримати лише ті журналісти, які живуть в районі Вашингтону.

Автор вказують, що мережа мікроблогів Twitter є важливим інструментом для політичних журналістів. Те, що в ній значною мірою ігнорують репортерок, є ще одним прикладом, який демонструє брак визнання та уваги до творчої праці жінок.

Нікі Ашер (Nikki Usher) з Іллінойського університету, яка працювала над дослідженням разом з Джессі Холкомбом (Jesse Holcomb) та Джастіном Літтманом (Justin Littman), вважає, що ці цифри доводять існування так званих «гендерних кімнат з відлунням», в яких чоловіки-журналісти просувають ідеї та думки інших чоловіків-репортерів й такий же процес відбувається у спільноті жінок.

«Жінки зрештою теж опиняються у своєрідній ізоляції й частіше переписуються між собою, але їх голоси менш впливові», - каже Нікі Ашер.

Аналіз Twitter-акаунтів також показав, що серед топ-25 політичних журналістів, на яких підписуються інші медійники, теж лише 4 жінки.

На це зокрема впливає те, що жінки в середньому роблять менше постів. Автори вказують на інші дослідження, які можуть пояснити це - починаючи від того, що жінки, в яких є діти, мають менше часу на кар’єрний розвиток, закінчуючи тим, що соціальні мережі є більш воржим для них середовищем.

В минулому році Жіночий медіацентр (Women’s Media Center) опублікував статистику, яка демонструвала гендерний розрив в американських медіа: згідно з нею, 62,3% аналітичних звітів припадає на чоловіків, а жінки пишуть 37,7%; 75% репортажів на телебаченні у вечірній час роблять журналісти-чоловіки й лише 25% цієї роботи припадає на жінок; в друкованих виданнях 62% матеріалів пишуть автори-чоловіки й 38% - жінки.

А в 2016 році дослідницький центр Canadaland звернув увагу на те, що телеканали запрошують в ролі експертів здебільшого чоловіків. Для цього аналітики проаналізували популярні політичні шоу «Power and Politics» та «Power Play». В першому випадку чоловіки-гості склали 57% усіх запрошених учасників, а в другому - 71%.