Дослідницький центр Reporters’ Lab з Університету Дюка (Duke University), що в американському штаті Північна Кароліна, з’ясував, що лише 40 % медіа позначили тип матеріалу (новина, коментар, колонка тощо) принаймні в одні із 25 своїх публікацій.

Причиною для проведення дослідження стала дискусія щодо проблеми зниження довіри до ЗМІ в усьому світі, яка триває й нині. Одним із можливих пояснень зниження довіри до ЗМІ є розмита межа між новинами та авторськими матеріалами.

Ще одне цьогорічне дослідження, здійснене American Press Institute, продемонструвало, що для 32 % американців важко відрізнити новини від авторських статей у засобах масової інформації.

Як зазначає Лорі Бет Харріс (Laurie Beth Harris) із American Press Institute, якщо читачу не сподобалася опублікована в медіа точка зору із якогось питання, це може вплинути на те, як він сприйматиме весь інший контент видання.

Тож деякі медіаексперти переконані, що один зі способів підвищення довіри — допомогти людям краще зрозуміти тип контенту, який вони споживають.

Робочою гіпотезою Reporters’ Lab була думка про те, що хоча інтернет-журналістика надає читачам доступ до тисяч матеріалів, вони не можуть одразу розрізнити, який тип публікації читають: новину чи погляд автора на ту чи іншу проблему. Дослідники підтвердити цю тезу, проаналізувавши контент американських онлайн-видань.

Які матеріали аналізували в Reporters’ Lab

Студенти лабораторії проаналізували 49 видань: 25 місцевих та 24 національні онлайн-медіа. Із місцевих це, наприклад, такі видання як San Jose Mercury News, The Philadelphia Inquirer, NY Daily News. Із загальнонаціональних — The Washington Post, NBC News, The Atlantic та інші.

Із кожного ресурсу дослідники обрали 25 матеріалів: по п'ять публікацій із п'яти різних розділів видання. Reporters’ Lab перевірили, чи має матеріал позначення щодо свого типу, що саме вказується в позначенні, чи позначення візуально помітне, а також яким є його розмір, розташування та колір.

Результати дослідження

Як виявилося, лише 20 із 29 проаналізованих медіа (а це 40 %) позначили тип принаймні однієї з 25 публікацій.

Із цих двадцяти медіа шістнадцять (це 80 %) використовували такі позначення лише в розділі поглядів (opinion section). Це такі типи матеріалів як редакційні статті (їх позначили 15 видань), коментарі (7 видань), листи (7 видань), колонки або ж маркування, що це текст колумніста (6 видань).

Студенти-дослідники не знайшли жодного видання, в якому позначення типів матеріалів були зроблені належним чином у всіх рубриках сайту.

13 із 29 медіа, які не вказували категорію контенту — місцеві видання, 16 — національні.

Усі 29 видань вказують рубрику сайту, в якій опубліковано матеріал (наприклад, «Спорт» чи «Розваги»), але не зазначають, який це тип публікації.

Координаторка Reporters’ Lab Ребекка Януччі (Rebecca Iannucci) розповіла в інтерв’ю American Press Institute, що вони хотіли подивитися на контент медіа з погляду звичайних читачів.

«Одне з найбільш критичних зауважень до засобів масової інформації — особливо протягом минулого року — стосувалося того, що журналісти є упередженими. Це відбувається тому, що читач може відкрити колонку на сайті місцевої газети, де ніде не вказано, що це особиста думка автора. Саме тому позначення категорій є настільки важливим», — каже експертка.

Вона зазначила, що це дослідження показало: більшість медіа не доклали достатніх зусиль для того, щоби позначити категорії контенту. «Навіть у тих виданнях, які вирізняли редакційні статті, коментарі, колонки та листи, не було системного підходу до позначення типу матеріалу, і в багатьох випадках позначення було важко знайти», — каже пані Януччі.

За її словами, з усіх 29 проаналізованих видань найкраща ситуація в газеті The Washington Post. Редакція виокремлює чотири категорії матеріалів: «Погляд» (opinion), «Аналітика», «Точка зору» (perspective) та «Рецензія». Коли користувачі наводять курсор на позначення типу статті, з'являється невелике вікно, в якому пояснюється, що це таке.

«Ми не знайшли інших медіа, які би позначали типи статей настільки чітко, часто та послідовно в усіх розділах газети», — розповіла Ребекка Януччі. Єдиним недоліком, який Reporters’ Lab помітили в The Washington Post, виявилося те, що видання не маркує новини: «Тобто сама відсутність позначення типу “новина” повинна вказувати читачам на те, що вони читають саме новини. Проте наші студенти, які проводили дослідження, виявили, що це створює плутанину».

За словами медіаекспертки, читач звертає увагу на те, в якій тематичній рубриці розташований матеріал, проте саме тип публікації йому часто буває непросто визначити.

«Хороша новина полягає в тому, що ця проблема насправді є потенційною можливістю, — стверджує Лорі Бет Харріс із American Press Institute. — Застосувавши трохи більш вдумливий підхід та впровадивши деякі дизайнерські рішення, видання може вдосконалити позначення матеріалів і зробити великий крок вперед у питанні довіри читачів та розуміння ними роботи редакції».

Як редакціям варто маркувати статті

Ребекка Януччі вважає, що американські медіа в цілому повинні взяти приклад із The Washington Post, однак простежити, що маркуються як авторські матеріали, так і новинний контент.

Експертка також зазначила, що видання могли би спробувати запровадити деякі візуальні відмінності між контентом. «Зробіть позначення матеріалу типу “погляд” (opinion), іншим кольором. Позначте його жирним шрифтом. Помістіть слово “погляд”на початку заголовка. Видання повинні надавати своїм читачам дорожню карту їхнього контенту, а не вимагати, аби читачі розбиралися в цьому самостійно», — переконана вона.

Координаторка Reporters’ Lab порадила онлайн-медіа провести опитування читачів та дослідження у фокус-групах, які дозволили би редакціям дізнатися про найбільш ефективні варіанти маркування: «Коли читач відкриває матеріал без позначення категорій, чи може він визначити, який це тип статті? Коли він викриває публікацію з позначенням категорії, чи може легко вказати на це позначення та пояснити, що воно означає?».

На думку Ребекки Януччі, необхідним є також маркування типу матеріалу при публікації в соціальних мережах. «Незалежно від того, де просувають статтю, журналістам треба впевнитися, що позначення типу цього контенту якимось чином відображається. Більшість читачів переходять читати публікації через соціальні мережі, тому надзвичайно важливо, щоб категорія матеріалу була вказана й на цих платформах, а не лише на сайті видання», — каже експертка.

Одна ремарка щодо ТБ

Дослідження стосувалося контенту американських інтернет-видань. Однак проблема відсутності відокремлення новин від думок характерна і для аудіовізуальних ЗМІ, зокрема телебачення. Ребекка Януччі звернула увагу на колонку політичної коментаторки каналу CNN Саллі Кон (Sally Kohn) для видання USA Today.

У матеріалі пані Кон зазначає: «Коли я виступаю на CNN як коментаторка й отримую за це гонорар, у мене над головою немає ніякого знаку, який би блимав та інформував глядачів про те, що я висловлюю певну думку — і що є важлива різниця між мною і... репортерами CNN, які приходять до студії до та після [мене] та повідомлятимуть факти щодо новин по мірі того, як будуть розгортатись події. Існування різниці між нами може здаватися очевидним для деяких людей. Але воно не є очевидним для всіх. І в цьому полягає проблема».