Школи журналістики існують не лише в Україні, але й за кордоном. Утім, небагато таких, які відкривають свої двері для мігрантів, а ще менше тих, які на мігрантів націлені.

Австрійський журнал Biber (das Biber) позиціонує себе як журнал для «нових австрійців», тобто всіх тих, хто не є австрійцями від народження, а став — із тих чи інших причин - протягом життя. Його цільовою аудиторією є національні меншини, що проживають в Австрії.  І хоча журнал нішевий, його популярність в Австрії велика.

При ньому з 2011 року діє так звана «Biber-академія». Навчаючись у ній, молоді журналісти  неавстрійського походження  мають можливість отримати практичні навики роботи, а також шанс після стажування влаштуватися на роботу в австрійські ЗМІ.

Більше журналістів-мігрантів в австрійських медіа

Цікаво, що за результатами останніх статистичних досліджень 17,8% населення Австрії має імміграційний «беграунд», тобто є мігрантами в тому чи іншому поколінні, але в австрійських ЗМІ працюють лише одиниці. 

Така ситуація не влаштовувала засновників «Бібер», тому вони й  вирішили створити платформу для людей, котрі «мають коріння з усього світу і хочуть писати». 

«Головна  ідея академії - підготувати журналістів, які не австрійці за походженням, до роботи в австрійських ЗМІ. Бо зараз, якщо брати всіх журналістів в Австрії, мігранти складають лише 1%, і це вже добре, раніше частка в тамтешніх медіа була ще меншою, лише 0,4%», - розповідає щеф-редакторка і куратор «Бібер-академії» Дельна Антіа (Delna Antia).

Тут хлопці й дівчата отримують основні знання, які їм будуть потрібні в практичній діяльності, й надалі вони сміливо можуть іти працювати в інші поважні австрійські ЗМІ: на радіо, телебачення, у друковані медіа. «Нашою ціллю є трохи "повпливати" і змінити типовий австрійський медійний ландшафт», - зізнається редакторка. 

Відчуття «хорошої історії»

Чітких критеріїв, щоби потрапити до «Бібер-академії», не існує. «Звісно ж, перевагою є якщо людина має міграційний “беграунд”, але і це не  обов'язково, бо ми вже тут мали також і австрійців, яким просто хотілося у нас вчитися і працювати.  Це така позитивна дискримінація, я вважаю», - сміється Дельна.

Журналістська освіта й ідеальна німецька також не є передумовами для участі. «Найголовніше для нас — це заангажованість і відчуття того, що є хорошою історією — це дуже важливі і цінні уміння», — наголошує шеф-редакторка. 

Потрапити до «Бібер-академії» досить просто. Детальніше  про процедуру розказала пані  Антіа:  «Людина пише мотиваційний лист, потім ми запрошуємо її на співбесіду і дізнаємося, чому саме він (чи вона), хоче стати журналістом. Також, претендент надсилає нам приклади своїх робіт і вже тоді ми вирішуємо. Я можу сказати, що дотепер такий порядок відбору працював відмінно і ми мали справді хороших людей, які прагнули займатися журналістикою». 

Хоча в описі проекту зазначається, що він для молодих людей, але туди можуть подаватися люди будь-якого віку. Сама ж Дельна, котра наразі є куратором проекту, згадує, що до академії потрапила не одразу: «Мені було 28, коли я брала участь у "Бібер-академії", і це вже досить пізно вважається. Але після, як ми бачимо, я тут залишилася і стала редакторкою, тому пізно для нас не буває».

Ініціативність і конкурентоспроможність

Тут дуже цінують власні ініціативи й ідеї. «Нам важливо,  про що людина хотіла б писати», — пояснює редакторка.  Стипендіати пишуть багато блогів на онлайн-порталі та пропонують матеріали для друкованого видання, що виходить раз у місяць. «Стимул у тому, що їх теми матеріалів мають бути конкурентоспроможними порівняно із матеріалами штатних журналістів. Стипендіатам ніхто тут не дає поблажок, бо вони мають вчитися працювати у конкурентному середовищі», — каже Дельна.  Дівчина пояснює, що тим самим  студенти вчаться не тільки писати статті, але й подавати їх так, щоб вони сподобалися редактору, щоб він їх затвердив. 

Практикою у «Бібер» діло не закінчується

Стипендіати щомісяця отримують грошові виплати в розмірі 600 євро, проходячи двомісячне стажування у редакції «Бібер». Та після цього фінансування не припиняється, бо «Бібер-академія» продовжує оплачувати їхню практику в австрійських медіа ще протягом наступних двох місяців. «Таким чином, австрійські ЗМІ вже практично зобов’язані надати нашим студентам місця для стажувань», — пояснює шеф-редакторка. 

«Бібер-перспектива»

Бібер  — це журнал для людей із міграційним беграундом, але спрямування матеріалів у ньому може бути найрізноманітніше. «Теми про які ми пишемо, це не тільки історії, що стосуються мігрантів, це й теми звичайних медіа. Приміром, зараз літо і ми вирішили, що хочемо більше писати про відпочинок, пляжі, їжу, розваги і таке інше. Ми, звісно ж, завжди намагаємося, щоб у наших історія була присутня ця "Бібер- перспектива", погляд  "нових австрійців", як ми його називаємо, тобто людей з міграційним минулим, які живуть у Австрії. Вони теж мають купу своїх історій, для яких, на жаль, у звичайних австрійських ЗМІ місця немає. Наприклад, святкування Рамадану чи сербського фестивалю "Слава" — подібні речі не можна ніде прочитати, хоча вони є дуже цікавими і хто може написати про них краще, ніж люди, які ці свята святкують і на цьому знаються?» — розповідає Дельна Антіа й додає: «Ми намагаємося не використовувати це вже заяложене і стереотипізоване поняття "мігрант", замість нього ми кажемо, що наш журнал для "нових австрійців"». 

Географія стипендіатів

У «Бібер-академії» навчаються люди найрізноманітніших національностей: боснійці, серби, афганці, турки, а цього року до академії потрапила також і перша українка, студентка Віденського національного університету факультету публіцистики і комунікації Лідія Акришора. Дівчина вже встигла написати до журналу розлогу статтю про хлопців, які воювали на сході й потім перебували в Австрії на реабілітації.  На війні кожен із них втратив кінцівки і вже у Європі вони вчилися жити з протезами. Матеріал тоді потрапив на обкладинку видання  і називався більш ніж красномовно: «Дякую, Путін!». 

Стаття набула розголосу в Австрії, особливо пожвавили дискусію в австрійському суспільстві кремлівські прихильники. Але Лідія на це уваги не звертала і після першої вдалої публікації стала стипендіаткою «Бібер-академії». «Оскільки моя німецька не ідеальна, а "Бібер" якраз націлений на людей, які не є родом із Австрії, то я вирішила податися і пройшла. Раз у місяць ми маємо пропонувати великі історії для журналу, а так, щодня ми багато пишемо для онлайн версії. Мене ніхто не обмежує, я можу пропонувати будь-що. Домовляюся про інтерв'ю, зустрічаюся з героями, тобто роблю звичну, по суті, журналістську роботу. Незвичним є лиш те, що німецькою», — розповідає студентка. 

Також MediaSapiens запитав ще в декількох учасників «Бібер-академії» про те, що їх сюди привело і які знання вони вже здобули:

Арман Бобета (Arman Bobeta) боснійський люксембуржець:

«Це дуже хороша платформа і дуже хороший старт для журналістської, і не тільки, кар'єри, бо тут ми здобуваємо багато практичних навиків. Також отримуємо унікальну можливість пройти стажування пізніше у серйозних австрійських медіа, в які просто так не потрапиш. Мені дуже подобається, яка тут атмосфера і як ставляться до нас безпосередньо журналісти і редактори, які працюють у "Бібері". Я йду сюди щодня із задоволенням. Взагалі, раніше я не займався серйозно журналістикою,  вчив політологію, але паралельно писав ще у декілька газет, бо це завжди мені дуже подобалося. У майбутньому я не впевнений, що хотів би працювати журналістом, але у будь-якому разі це хороший базис для будь-якої професії».

Лідія Акришора, Арман Бобета, Деніс Баскан

Деніс Баскан (Denis Baskan), німець:

«Моя мати німкеня, а тато турок, тому інтернаціональності у мені вистачає (сміється). Я закінчив спеціальність, яка має назву: інтернаціональний розвиток, а потім подумав, що хотів би спробувати ще щось, саме так я й потрапив сюди і вирішив зайнятися журналістикою. За цей час я вже встиг написати досить багато матеріалів, передусім про політичну ситуацію у Туреччині, бо ця тема мене цікавить і я на ній знаюся. Міграційні теми мене дуже захоплюють, я люблю про це писати, відкриваючи щоразу все нові й нові перспективи. Мені дуже подобається цей досвід, бо, працюючи тут,  я маю можливість знайомитися із дуже різними і цікавими людьми, з якими так не зміг би зав'язати контакти».