«Забудь, чого тебе вчили, й роби те, що тобі кажуть»

«Забудь, чого тебе вчили, й роби те, що тобі кажуть»

00:00,
30 Травня 2012
2596

«Забудь, чого тебе вчили, й роби те, що тобі кажуть»

00:00,
30 Травня 2012
2596
«Забудь, чого тебе вчили, й роби те, що тобі кажуть»
«Забудь, чого тебе вчили, й роби те, що тобі кажуть»
Чи можливо навчити студентів професійної етики і як зробити дотримання стандартів вигідним – ці питання обговорила Комісія з журналістської етики.

Яким чином змусити журналістів дотримуватися етичних стандартів у роботі – питання, на яке сьогодні однозначної відповіді немає. Один із варіантів поліпшення ситуації – уважніше ставлення до журналістської етики в навчальних закладах.

Як викладати студентам предмет так, щоби це було не заради «зарах» у заліковці, обговорювали на конференції «Професійні стандарти та етика в журналістському середовищі України: проблеми і перспективи» 28–29 травня, яку організувала Комісія з журналістської етики. Учасниками конференції стали викладачі, журналісти та науковці.

Як зазначив голова комісії Володимир Мостовий, в українських навчальних закладах, на відміну від європейських, цьому предмету приділялося дуже мало уваги. Тепер, навпаки, збільшується обсяг годин журналістської етики у профільних вишах, а в майбутньому цей курс має завершуватися державним іспитом.

Професори vs. журналісти-практики

Однак, вважають учасники конференції, найактуальніше питання, яке потрібно вирішити, – хто саме має викладати журналістську етику. На сьогодні через маргінальне становище предмету його часто викладають ті, хто «не нюхав редакційного пороху». І тому подають студентам принципи і стандарти як щось дуже далеке від практики: «об’єктивність» чи «повага до гідності особи» звучать наче магічна формула, яку потрібно просто «зазубрити, здати й забути». Як саме ці красиві слова застосовувати на практиці й чому це буває нелегко – на лекціях не розповідають.

«Студенти починають плавати, як тільки запитуєш про конкретні ситуації, – каже Володимир Мостовий. – Наприклад, на державному іспиті у питанні про інтерв’ю я запитав: якщо після слів “офрекордс” співрозмовник повідомив вам важливу, суспільну-значущу інформацію, що ви будете робити? І бачу, що випускники не замислювалися навіть над цим».

Для наближення студентів до реалій, необхідно залучати більше журналістів-практиків до викладання. Найкращий варіант, щоб вони на парах розповідали про дилеми та неоднозначні ситуації, які виникали під час роботи. Однак журналісти-практики, по-перше, не поспішають демонструвати скелети зі своїх шаф, а по-друге, не завжди журналіст – не педагог може знайти вдалі способи подачі матеріалу.

Крок у напрямку поєднання професорів та практиків вже зробили: під час конференції презентували посібник «Практикум із журналістської етики», автори – професор, президент АУП Валерій Іванов та журналіст, голова Рівненської незалежної медіа-профспілки Сергій Штурхецький. Посібник спрямований на три категорії читачів: студентів, викладачів та навіть журналістів, що вже працюють. Тут мінімум теорії, чимало інтерв’ю та реплік на тему етичних дилем від відомих журналістів та експертів: Андрія Куликова, Сергія Рахманіна, Діани Дуцик, Володимира Мостового, Сергія Тихого, Вікторії Сюмар, Яни Дубинянської, Романа Головенко та інших.

За словами авторів, головне завдання посібника – донести практичний досвід та спонукати до дискусії. Тому в окремому розділі пропонуються реальні ситуаційні задачі, які виникали у практиці Комісії з журналістської етики та схожих органів у Німеччині і Російській Федерації, в кінці додано рішення комісій.

«Ми залишили питання відкритим: викладач може запропонувати до обговорення певну ситуацію й порівняти думки студентів із рішенням комісій», – сказав Сергій Штурхецький.

«Чи будуть практичні зрушення після виходу підручника – складно сказати, – зазначив Валерій Іванов. – Тому що, на мій погляд, журналістське середовище нині дуже викривлене в бік грошей… Але ми намагаємося прищеплювати студентам принаймні розуміння, що добре, а що погано. Тобто, щоб вони принаймні знали: я це роблю, але це неморально, і мені має бути за це соромно».

Директору Інституту журналістики Володимир Різун зауважив, що державними іспитами чи змінами в навчальних програмах проблему не вирішиш, оскільки студенти все одно це можуть сприймати як черговий предмет для «галочки» в заліковці. Щоби справді був результат, про це потрібно говорити не лише на окремому предметі: всі дисципліни варто викладати через призму професійних стандартів. «На кожному факультеті має бути створено атмосферу нетерпимості до порушення стандартів майбутніми журналістами», – сказав Різун.

Єдина прес-карта і єдиний етичний кодекс

Однак очевидно, що основні проблеми дотримання етичних стандартів лежать не у площині освіти. Навіть після «атмосфери нетерпимості» молодий спеціаліст частіше за все потрапляє у зовсім інші редакційні умови, і далі ситуація нагадує вислів «забудь, чого тебе вчити, й роби, як тобі кажуть». На думку учасників конференції, найефективніший шлях покращити ситуацію з етикою – зробити так, щоб самому журналісту було невигідно порушувати професійні стандарти. Саме таким чином вирішують ці проблеми в європейських країнах.

Ольга Сєдова, керівник проекту РЄ «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі», зазначила, що, наприклад, у Франції в разі порушення етичних та професійних стандартів у журналіста вилучають прес-карту. При цьому кожен журналіст за життя може мати лише один номер прес-карти, тобто якщо рішенням комісії її відбирають, то її вже ніколи не можна поновити, і таким чином журналісту буде надзвичайно складно й надалі працювати у цій сфері.

Тому одним із напрямів, у якому планує працювати комісія – створення єдиної прес-карти для українських журналістів, яку має видавати, відповідно, одна організація. При отриманні прес-карти журналіст має підписати етичний кодекс (він теж має бути один у країні, а не два, як нині), за порушення якого прес-карту в журналіста вилучають.

Ще один інструмент покращення ситуації з журналістської етики – це осуд із боку громадськості. Нині медіа таблоїдизуються, їхній зміст спрощується, оскільки така стратегія приносить ЗМІ популярність серед читачів і глядачів і, відповідно, підвищує рейтинг. Тому важливо впроваджувати медіаосвіту серед громадян, щоб вони розуміли, де якісний матеріал, уміли помічати порушення стандартів і неетичну поведінку журналіста у пресі і в телесюжетах. У такій ситуації журналіст буде більш зацікавлений у створенні якісних матеріалів.

«Практикум із журналістської етики» можна завантажити тут.

Конференцію «Професійні стандарти та етика в журналістському середовищі України: проблеми і перспективи» було організовано за сприянням Ради Європи, International Media Support та Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
journalistjan
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду