Яким чином змусити журналістів дотримуватися етичних стандартів у роботі – питання, на яке сьогодні однозначної відповіді немає. Один із варіантів поліпшення ситуації – уважніше ставлення до журналістської етики в навчальних закладах.

Як викладати студентам предмет так, щоби це було не заради «зарах» у заліковці, обговорювали на конференції «Професійні стандарти та етика в журналістському середовищі України: проблеми і перспективи» 28–29 травня, яку організувала Комісія з журналістської етики. Учасниками конференції стали викладачі, журналісти та науковці.

Як зазначив голова комісії Володимир Мостовий, в українських навчальних закладах, на відміну від європейських, цьому предмету приділялося дуже мало уваги. Тепер, навпаки, збільшується обсяг годин журналістської етики у профільних вишах, а в майбутньому цей курс має завершуватися державним іспитом.

Професори vs. журналісти-практики

Однак, вважають учасники конференції, найактуальніше питання, яке потрібно вирішити, – хто саме має викладати журналістську етику. На сьогодні через маргінальне становище предмету його часто викладають ті, хто «не нюхав редакційного пороху». І тому подають студентам принципи і стандарти як щось дуже далеке від практики: «об’єктивність» чи «повага до гідності особи» звучать наче магічна формула, яку потрібно просто «зазубрити, здати й забути». Як саме ці красиві слова застосовувати на практиці й чому це буває нелегко – на лекціях не розповідають.

«Студенти починають плавати, як тільки запитуєш про конкретні ситуації, – каже Володимир Мостовий. – Наприклад, на державному іспиті у питанні про інтерв’ю я запитав: якщо після слів “офрекордс” співрозмовник повідомив вам важливу, суспільну-значущу інформацію, що ви будете робити? І бачу, що випускники не замислювалися навіть над цим».

Для наближення студентів до реалій, необхідно залучати більше журналістів-практиків до викладання. Найкращий варіант, щоб вони на парах розповідали про дилеми та неоднозначні ситуації, які виникали під час роботи. Однак журналісти-практики, по-перше, не поспішають демонструвати скелети зі своїх шаф, а по-друге, не завжди журналіст – не педагог може знайти вдалі способи подачі матеріалу.

Крок у напрямку поєднання професорів та практиків вже зробили: під час конференції презентували посібник «Практикум із журналістської етики», автори – професор, президент АУП Валерій Іванов та журналіст, голова Рівненської незалежної медіа-профспілки Сергій Штурхецький. Посібник спрямований на три категорії читачів: студентів, викладачів та навіть журналістів, що вже працюють. Тут мінімум теорії, чимало інтерв’ю та реплік на тему етичних дилем від відомих журналістів та експертів: Андрія Куликова, Сергія Рахманіна, Діани Дуцик, Володимира Мостового, Сергія Тихого, Вікторії Сюмар, Яни Дубинянської, Романа Головенко та інших.

За словами авторів, головне завдання посібника – донести практичний досвід та спонукати до дискусії. Тому в окремому розділі пропонуються реальні ситуаційні задачі, які виникали у практиці Комісії з журналістської етики та схожих органів у Німеччині і Російській Федерації, в кінці додано рішення комісій.

«Ми залишили питання відкритим: викладач може запропонувати до обговорення певну ситуацію й порівняти думки студентів із рішенням комісій», – сказав Сергій Штурхецький.

«Чи будуть практичні зрушення після виходу підручника – складно сказати, – зазначив Валерій Іванов. – Тому що, на мій погляд, журналістське середовище нині дуже викривлене в бік грошей… Але ми намагаємося прищеплювати студентам принаймні розуміння, що добре, а що погано. Тобто, щоб вони принаймні знали: я це роблю, але це неморально, і мені має бути за це соромно».

Директору Інституту журналістики Володимир Різун зауважив, що державними іспитами чи змінами в навчальних програмах проблему не вирішиш, оскільки студенти все одно це можуть сприймати як черговий предмет для «галочки» в заліковці. Щоби справді був результат, про це потрібно говорити не лише на окремому предметі: всі дисципліни варто викладати через призму професійних стандартів. «На кожному факультеті має бути створено атмосферу нетерпимості до порушення стандартів майбутніми журналістами», – сказав Різун.

Єдина прес-карта і єдиний етичний кодекс

Однак очевидно, що основні проблеми дотримання етичних стандартів лежать не у площині освіти. Навіть після «атмосфери нетерпимості» молодий спеціаліст частіше за все потрапляє у зовсім інші редакційні умови, і далі ситуація нагадує вислів «забудь, чого тебе вчити, й роби, як тобі кажуть». На думку учасників конференції, найефективніший шлях покращити ситуацію з етикою – зробити так, щоб самому журналісту було невигідно порушувати професійні стандарти. Саме таким чином вирішують ці проблеми в європейських країнах.

Ольга Сєдова, керівник проекту РЄ «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі», зазначила, що, наприклад, у Франції в разі порушення етичних та професійних стандартів у журналіста вилучають прес-карту. При цьому кожен журналіст за життя може мати лише один номер прес-карти, тобто якщо рішенням комісії її відбирають, то її вже ніколи не можна поновити, і таким чином журналісту буде надзвичайно складно й надалі працювати у цій сфері.

Тому одним із напрямів, у якому планує працювати комісія – створення єдиної прес-карти для українських журналістів, яку має видавати, відповідно, одна організація. При отриманні прес-карти журналіст має підписати етичний кодекс (він теж має бути один у країні, а не два, як нині), за порушення якого прес-карту в журналіста вилучають.

Ще один інструмент покращення ситуації з журналістської етики – це осуд із боку громадськості. Нині медіа таблоїдизуються, їхній зміст спрощується, оскільки така стратегія приносить ЗМІ популярність серед читачів і глядачів і, відповідно, підвищує рейтинг. Тому важливо впроваджувати медіаосвіту серед громадян, щоб вони розуміли, де якісний матеріал, уміли помічати порушення стандартів і неетичну поведінку журналіста у пресі і в телесюжетах. У такій ситуації журналіст буде більш зацікавлений у створенні якісних матеріалів.

«Практикум із журналістської етики» можна завантажити тут.

Конференцію «Професійні стандарти та етика в журналістському середовищі України: проблеми і перспективи» було організовано за сприянням Ради Європи, International Media Support та Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.