Щоб побачити людей, які працюють в Україні неофіційно, не доведеться їздити далеко. Адже це — продавці невеличких магазинів та ринків, перукарі, механіки станцій техобслуговування, з якими ми спілкуємося ледь не щодня. Та й серед журналістів можна зустріти тих, хто отримує «зарплату в конвертах». Здається, лише в державних ЗМІ вони мають повний соціальний пакет — велику відпустку в 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування.

Але таких медіа в Україні небагато. Тому більшість журналістів працюють у приватних ЗМІ, де соціально-трудові відносини якщо й укладають із ними офіційно, то лише на мінімальну заробітну плату в тисячу з копійками гривень. Більшу частину обумовленої з керівництвом платні вони так само отримують у конверті. Таким чином працедавець економить на виплаті податків. Через це значна частина працівників ЗМІ зможе претендувати лише на мінімальну пенсію.

Тож якщо журналісти, яких за впливом на громадську думку називають четвертою владою, не вміють відстоювати своїх прав у сфері трудових відносин, то що вже казати про представників робітничих професій?! На додаток через несумлінних працедавців державна скарбниця щороку недоотримує мільйонні суми надходжень від виплати відповідних податків, що також позначається на звичайних українцях.

Посилення відповідальності

Як реагує влада на цю проблему? За традицією посилює на законодавчому рівні відповідальність працедавця за ухилення від обов’язку офіційного працевлаштування робітників. Так, 28 грудня 2014 року до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення були внесені зміни, які за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачають штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500–17000 грн.), який збільшується в разі повторного порушення.

Конкретні розміри штрафів вперше були внесені й до Кодексу законів про працю України (стаття 265). Накладати їх без рішення суду має Державна інспекція з питань праці в розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат.

Майже вдвічі — з однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн. — 34000 грн.) збільшили розміри штрафів за умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 212-1 Кримінального кодексу України). Посилили також покарання за грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України).

Злочином є й умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке тягне накладення штрафу, залежно від розміру ненадходження (ст. 212-1 Кримінального кодексу України).

Безкарність працедавців

Чи такі заходи змусили працедавців до прозорої співпраці з найманими працівниками та державою? На жаль, ні. Що не дивно, адже, як засвідчує судова статистика, за перше півріччя 2015 року згадані статті кодексів та законів про відповідальність застосовувалися лише в окремих випадках.

Не кращі справи й у сфері застосування Кримінального кодексу, адже, приміром, за ст. 212-1 по всій країні засуджено лише трьох осіб. Їх оштрафовано на відносно невелику суму. «Для того, щоб на порушників накласти штраф, кримінальна система півроку утримувала штат слідчих, прокурорів, суддів та виконавців судових рішень, а також апарат їхніх помічників, виділяючи на це чималі кошти», — зазначає доктор юридичних наук, професор, експерт із кримінального права і проблем корупції Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.

Те саме, за його словами, стосується й представників органів контролю, які лише «стрижуть» працедавців за невтручання. Правоохоронці за відкати не помічають бездіяльності контролерів. Політики, у свою чергу, закривають очі на таких правоохоронців, отримуючи голоси від електорату, а потім трансформують їх у прибуток для себе. А страждають від цього звичайні українці, які не можуть через таку політику офіційно працевлаштуватися.

Послаблення ролі профспілок

Виходом із цієї складної ситуації влада вважає прийняття нового Трудового кодексу (ТК), який повинен прийти на заміну Кодексу законів про працю, що діє ще з радянських часів. Серед нововведень, запропонованих прийнятим у першому читанні проектом ТК, до позитивів відносять норму, що передбачає обов’язковість укладення письмового трудового договору між працедавцем та співробітником. Але такі прогнози передчасні, вважає голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець.

«Адже під час підписання колективного договору, передбаченого чинним законодавством, людина найманої праці отримує підтримку та захист із боку профспілкових організацій, які діють на підприємстві. Оформлення індивідуальних договорів у письмовій формі, передбачене проектом ТК, відбувається лише між працівником та працедавцем, який диктує свої умови праці. Таким чином із трудових відносин виводиться профспілка, яка не зможе відстоювати права працівника на підприємстві та в суді», — зазначає Михайло Волинець. І додає, що в проекті ТК відсутній цілий розділ, який регламентує права та гарантії профспілок: «Водночас планується прийняття низки законопроектів, які передбачають внесення змін до закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Й усі вони — на користь працедавців».

Трудовий стаж — на продаж

Як же в такій ситуації бути тим, хто вже зараз залишився без належного трудового стажу (35 років для чоловіків та 30 для жінок) та не може отримати навіть мінімальної пенсії? В Пенсійному фонді зазначають, що такі люди можуть просто докупити трудовий стаж за попередні періоди (помісячно). Для цього їм слід не лише наперед укласти угоду щодо добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а й сплатити однією сумою внески за попередні періоди, під час яких вони не перебували у трудових відносинах.

Для укладення такої угоди слід звернутися до Податкової інспекції, узявши з собою паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку та довідку з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру форми ОК-5, яка надається Пенсійним фондом. Для цієї доплати мінімальний страховий внесок розраховується відповідно до мінімальної заробітної плати на той період, за який здійснюватиметься доплата.

Якщо ж у людини немає коштів на те, щоб докупити трудовий стаж, вона може звертатися за призначенням соціальної допомоги. Її розмір встановлюється з огляду на прожитковий мінімум. Інваліди й жінки зі званням «Матір-героїня» можуть розраховувати на стовідсоткову суму виплат. 80 % виплачується інвалідам II групи; 60 % — інвалідам III групи; 50 % — священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію закону «Про свободу совісті та релігійні організації» обіймали посади в релігійних організаціях. Лише на 30 % можуть розраховувати всі інші пенсіонери. А це — менше тисячі гривень.

Чи можна вижити на такі кошти? Відповідь на це запитання ми адресуємо владі, яка не в змозі заохотити працедавців до офіційного працевлаштування робітників, прирікаючи таким чином багатьох українців на злиденну старість.