27 травня в Києві відбулася публічна дискусія «Як захистити викривачів інформації?», під час якої експерти ділилися досвідом і знаннями щодо захисту людей, які повідомляють про злочинні дії та корупцію. Журналісти, громадські активісти та юристи визнали необхідність впровадження нового закону про захист викривачів і разом проаналізували його можливі переваги та вади.

Громадська організація «Ініціатива 11» пропонує таке визначення поняття «викривач»: «Викривач (англ. whistleblower) — особа, що розголосила чи зробила спробу розголосити інформацію про суспільно-небезпечне діяння (корупцію, зловживання владою, розкрадання та ін.) чи інформацію, що становить суспільний інтерес». Коло суспільних інтересів майже невичерпне: це корупція, зловживання владою, розкрадання коштів, порушення прав людини, а також загроза навколишньому середовищу, державному суверенітету й територіальній цілісності. Особа вважається викривачем, якщо обґрунтовано переконана в достовірності інформації.

На думку розробників законопроекту, щоб людина наважилася на таке викриття, має бути виконано кілька умов: гарантія безпеки й анонімності, захист від морально-адміністративного тиску, захист трудових прав (людину у випадку викриття не можуть звільнити), наявність матеріальної винагороди та існування спеціального органу з захисту прав викривачів.

Окрім внутрішніх каналів, викривач може повідомити про правопорушення до ЗМІ, народних депутатів та громадських організацій, і не буде притягнутий за це до кримінальної чи цивільної відповідальності. Експерти висловилися щодо того, чому потрібно захищати викривачів і як це зробити найліпшим чином.

Інформатори в роботі журналістів-розслідувачів

Наталка Седлецька, програма журналістських розслідувань «Схеми: корупція в деталях»:

Наша програма «Схеми» виходить на Першому суспільному щочетверга. Тобто для випуску ми маємо підготувати 2-3 розслідування, які стали результатом нашої роботи за тиждень. Звісно, що ми дуже багато працюємо з джерелами. Фактично для нас існує тільки два способи дістати ексклюзивну інформацію: працювати з базами даних та спілкуватися з джерелами, або викривачами. Нещодавно відбувся скандал із відставкою голови ДАЇ України, і під час підготовки цього розслідування мені потрібно було перевіряти дуже багато фактів, наприклад, номери автомобілів. Така інформація, звісно, є лише в певного кола осіб, і мені потрібно було звертатися до наших джерел у ДАЇ. Я дізналася, що номери перебивалися, було дуже багато інформації, яка підтверджувала злочинні дії. Але після звільнення голови ситуація в структурі не покращилася, навпаки, в ДАЇ переполох: хто злив інформацію, хто і з якого місця заходив у базу даних. І це велика проблема, оскільки наше джерело під справжньою загрозою. Ми як журналісти, прагнучи захистити своє джерело, не маємо жодних для цього інструментів, окрім публічності. Так, ми можемо зробити про це новину, публічно захищати того, хто нам допоміг. Але навряд чи це принесе джерелу справжню користь і вбереже його від переслідувань. Тому дієві засоби захисту викривачів дуже потрібні.

Наталка Соколенко, активістка, журналістка «Громадського радіо»:

Я вважаю, що потрібно обов’язково запровадити матеріальну компенсацію викривачам. У моїй практиці був випадок, коли викривачку, з якою я співпрацювала, після сюжету звільнили. В такому разі людині дуже скрутно відразу знайти нове місце роботи. Крім того, коли відповідний закон про захист викривачів, включно з визначенням матеріальної нагороди, був ухвалений у Сполучених Штатах Америки, то лише в перший рік дії цього закону бюджет країни поповнився на 35 мільярдів доларів. І все це завдяки тому, що громадяни США почали масово повідомляти про корупційні дії та попереджати їх.

Тарас Шевченко, Дмитро Котляр, Тетяна Семілетко

Законодавство про викривачів

Тарас Шевченко, Інститут медіа права:

На сьогодні корупцію називають головною проблемою на шляху до змін і реформувань, і я з цим абсолютно погоджуюся. Тому ініціативи, які здатні вплинути на її знищення, дуже потрібні. У статті 11 Закону України «Про доступ до публічної інформації», який ми готували свого часу, є такий текст, що стосується захисту викривачів:

«Посадові та службові особи, не підлягають юридичній відповідальності не зважаючи на порушення своїх обов’язків за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров’ю чи безпеці громадян і довкілля».

Але одного такого тексту замало, оскільки багато визначень і слів є оціночними і їх застосування залежить від бажання державних органів, які залишаються корумпованими, коментувати їх. Але навіть при наявності бажання цих норм недостатньо, оскільки не прописані процедури, за якими людина, що викрила правопорушення, буде захищена. Тому я вважаю прийняття такого закону необхідним і сподіваюся, що до нашої ініціативи долучиться ще більше громадських організацій.

Дмитро Котляр, медіаексперт, Реанімаційний пакет реформ:

Певні положення про захист викривачів уже існують у Законі «Про доступ до публічної інформації», в законі «Про інформацію» та законі про Інформацію ЗДДПІ, а також у нещодавно ухваленому законі «Про запобігання корупції». Але всі ці положення мають обмежений вплив і їх важко застосовувати, поки вони розрізнені. Також вони оперують поняттями, до яких наша правова система ще не готова повною мірою. Саме тому я вважаю необхідним проведення кампанії з роз’яснення цих положень, навчання людей, що буде націлена в першу чергу на зміну поведінки. Мені здається, проблема не лише у відсутності законодавства для захисту викривачів, але і в усталеності культури закритості, культури лояльності до роботодавця, коли повідомлення назовні навіть про якісь страшні правопорушення розглядаються як зрада інтересів служби і колег.

Викривачі — це особи, які повідомляють або розголошують інформацію про загрозу чи шкоду суспільному інтересу. Ключовою складовою в цьому визначенні є те, що розкриття інформації здійснюється в інтересах суспільства. В це поняття входить все те, що становить загрозу для суспільства або громади, причому інформація, яка повідомляється, не обов’язково має стосуватися великої кількості людей. Навіть реалізація права однієї особи вже становить суспільний інтерес. Тобто якщо я реалізую своє право на доступ до інформації, то суспільство має інтерес, щоб я це право здійснив, щоб я реалізував своє право на доступ.

Наразі ми маємо два варіанти дій: або посилювати наявні розрізнені шматки правового регулювання захисту викривачів, або підготувати єдиний комплексний закон, який буде поширюватися і на державні органи і на приватний сектор. Я думаю, що другий шлях є оптимальним. Він складніший з технічного погляду, але такий закон буде легше роз’яснювати й поширювати. Тобто якщо в нас буде єдиний закон, який чітко визначає, хто є викривачем і які в них є гарантії захисту, це допоможе впровадити захист викривачів на практиці.

Марк Ворт, американський журналіст, захисник викривачів, Blueprint For Free Speech:

У США діє дуже ефективна й складна система захисту прав викривачів. Наприклад, тільки на федеральному рівні існує 57 законодавчих положень для захисту прав викривачів, існують спеціальні суди, спеціальні громадські організації, які займаються цим. Дуже серйозно розслідуються не лише повідомлення про корупцію, але й повідомлення, наприклад, про порушення санітарних умов в медичних установах , погіршення складу питної води, тощо. Це навіть можуть бути справи, які не набувають великого розголосу в пресі, але вони справедливо вирішуються судами. Тому Сполучені Штати є лідерами щодо захисту прав викривачів.

Тетяна Пеклун, Юрій Чумак, Оксана Нестеренко, Людмила Василенко

Різниця між «викривачем, інсайдером та інформатором»

Тетяна Семілетко, Інститут медіа права:

Поняття «інсайдер» переважно використовується в банківській сфері, стосовно ринку цінних паперів, тощо. Як правило, це людина, яка працює з конфіденційною інформацією. Поняття «інформатор» використовується зазвичай у тих країнах, у яких відсутнє чітке законодавство із захисту викривачів і конотація слова є більш негативною. Термін «викривач» використовується в країнах, наприклад, де існують відповідні закони про захист викривачів, як-от в Австралії та Великобританії. Такий термін має найбільш широке значення. На жаль, в Україні викривачів часто називають зрадниками і стукачами, насамперед, через радянське минуле країни, де «стукачество» не лише заохочувалося владою і її пропагандою, але людей навіть залякували й шантажували, щоб вони розкривали інформацію. Викривачі ж, навпаки, розкривають протиправну діяльність влади і повідомляють цю інформацію суспільству, щоб суспільство могло належним чином відреагувати.

С’юлетт Дрейфус, експертBlueprint For Free Speech:

Україні слід задуматися над влучним визначенням для викривачів. Наприклад, у Франції їх називають «системою раннього попередження», адже викривачі попереджають суспільство про небезпеку, й попереджають заздалегідь, до того, як може трапитися щось жахливе. Щодо приватного сектору, то БП провела декілька досліджень, які показали, що викривачі роблять гарну справу не лише з морального погляду, але також вони допомагають бізнесу зекономити. Виявилося, що 40% інформації, яку бізнес узагалі отримує щодо своїх внутрішніх процесів, своєї ефективності, а також щодо шахрайства, яке існує в системі, він отримує від викривачів. І тільки 14% цієї інформації надходить від внутрішнього аудиту.

Для чого Україні потрібен захист викривачів?

Оксана Нестеренко, Всеукраїнська ліга працівників проти корупції:

Я сьогодні в чорному, й це є символом трауру по українським викривачах. Справді, люди, які викривають факти про зловживання владою, потребують захисту. Коли ми планували виступ, то хотіли запросити ще одного викривача, представника ДАЇ Житомирської області. Він зробив дуже серйозне викривання про те, що, незважаючи на всі реформи, в ДАІ й досі корупційні схеми, що й раніше, існують, крім того йому його керівник запропонував сплатити 2 тис. доларів для того, щоб залишитися. Ми хотіли запросити його на нашу дискусію, але після того як його звільнили, тиск на нього був настільки сильний, що він був змушений виїхати на окуповану територію. Тобто викривачі, які по суті є совістю нації, замість винагороди від суспільства отримують переслідування та репресії, в той час як суспільство отримує вигоду, оскільки викривання — це протидія корупції, це покращення стану дотримання прав людини, це рух до побудови демократії. Чому викривачі потребують захисту? Тому що це чесно, тому це морально. Насправді це питання до нас, чому й досі люди, які намагаються покращити наше життя, не мають відповідного захисту. Я думаю, якщо ми хочемо побудувати моральне суспільство, сильну правову і справді демократичну державу, ми повинні захистити викривачів, бо ці люди є героями, а сьогодні вони виявляються жертвами, по яких ми, на жаль, змушені носити траур.

Викриття корупції: перспективи співпраці викривачів та держорганів

Олександр Калітенко, «Трансперенсі Інтернешнл Україна»:

Навіть якщо в нас буде дуже класний закон про викривачів, якщо положення цього закону не будуть відомі посадовцям, вони не будуть виконуватися повною мірою. Не зважаючи на те, що була прийнята нова конституційна і законодавча рамка, не було надано фактичних рекомендацій таким співробітникам, а як вони власне мають діяти, коли до них звертається викривач: перше, друге, третє. Для правоохоронних органів потрібні тренінги і ґрунтовна просвітницька робота з цього приводу. Також, виходячи з мого досвіду спілкування з викривачами, вони часто запитують, для чого саме створюються такі державні органи в Україні, як Національне Антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції, і яким чином вони як пересічні громадяни можуть допомогти і бути корисними. Дуже потрібна просвітницька компанія, тому що люди не знають і не розуміють самого змісту роботи викривачів.

Тетяна Пеклун, Центр протидії корупції:

Часто ті громадяни, які повідомляють нам про факти корупції чи зловживань, одночасно повідомляють і про те, що вони не знають, як вберегти себе від переслідувань працедавцями за викриття інформації. Серед всіх новостворених інструментів з протидії корупції відсутній основний аспект — захист викривачів, адже всі антикорупційні органи передбачають у першу чергу співпрацю з громадянами, які є основним джерелом антикорупційних повідомлень. У Румунії, наприклад, існує електронна форма для повідомлень викривачів, яка містить лише три поля: контактні дані й суть повідомлення. Тобто, якщо громадянин хоче повідомити про зловживання, він знає, як це зробити. Також важливим елементом просвітницької компанії має стати закріплення у свідомості людей, що саме вони можуть повідомляти і що є фактом, а що домислом.

Загалом під час дискусії учасники дійшли до таких висновків:

• захист викривачів є корисним для суспільства й держави, оскільки допомагає попереджати суспільно небезпечні дії, зловживання владою й корупцією;
• захист викривачів є корисним для бізнесу, оскільки це інструмент контролю за внутрішніми процесами;
• українцям потрібно змінити ставлення до викривачів і зрозуміти, що є речі, про які мовчати не можна;
• пересічні громадяни мають знати, куди і з якою інформацією звертатися в разі викриття, а також як саме вони будуть захищені.

Фото Ганни Грабарської