Україна набрала 45 балів у звіті Freedom House щодо свободи в інтернеті — чи це погано?

Чому в України 45 балів?

За методологією Freedom House, чим менше балів при оцінці набирає країна, тим краще. У 2014 році в України було 33 бали, у 2018-му – вже 45, це такий же показник, як і в 2017 році. Директор представництва Freedom House в Україні Метью Шааф (Matthew Schaaf) визнає, що при складанні звіту на оцінку впливають і непідконтрольні уряду території. Лише в 2017 році було зафіксовано порушення 40 справ і винесення 47 вироків на цих територіях, пов’язаних із активністю людей у мережі. Також оператор Vodafone був заблокований у частині Донецької області. «Я хочу підкреслити, що це не звіт про уряд. Він про загальну екосистему та інтернет-свободи в Україні. Звісно, уряд є одним зі стейкхолдерів. Але IT-компанії, інфраструктурні компанії, громадянське суспільство також є діячами, які впливають на ситуацію в країні», – прокоментував він.

Окрім того Метью Шааф вказав, що на зниження оцінки України вплинула й розробка законопроектів №6688 та №9275, тож річ не лише в непідконтрольних територіях. У звіті згадуються й обшуки в редакціях видань«Страна» та «Вести», блокування низки російських сайтів та інтернет-платформ, зокрема «ВКонтакте», «Однокласники», сервіси mail.ru, «Яндекс», а також кібератаки на урядові організації, приватні компанії й інфраструктуру в усій країні.

Водночас є й позитивні фактори: в Україні зростає проникнення інтернету, його швидкість зросла із запуском 3G та 4G мереж, при цьому він залишається дешевим.

Серед інших країн, які падають у рейтингу останні п’ять років, – Камбоджа, Венесуела, Туреччина, Єгипет

Директор досліджень у галузі технологій та демократії Freedom House Адріян Шахбаз (Adrian Shahbaz) відзначив три глобальних тренди, які організація помітила у 2018 році: це вплив дезінформації на публічний простір, прагнення контролювати дані та поширення технологій для стеження й цензури, розроблені Китаєм. «17 країн схвалили або прийняли закони, які обмежують роботу онлайн-медіа заради боротьби з фейковими новинами. Уряди 18 країн прийняли або розробили нові закони, які збільшують їх контроль над даними або вимагають від компаній зберігати дані користувачів на локальних серверах (data localisation) або забезпечити доступ до них. А Китай переробляє свою модель цифрового авторитаризму та експортує її по всьому світу», – пояснив Адріян Шахбаз.

Ще один тренд, який помітили у Freedom House, – це використання тролів та проплачених коментаторів. І в Україні цей тренд також був у 2018 році. «До маніпуляцій вдавалися як внутрішні, так і зовнішні коментатори та тролі, які працюють на іноземних діячів, таких як Росія», – розповів Метью Шааф.

Загалом у звіті найкращі позиції зайняли Естонія та Ісландія (в кожної країни по 6 балів), Канада (15 балів), Німеччина (19 балів) та Австралія (21 бал). Найгірша ситуація в Китаї (88 балів), Ірані (85 балів) та Сирії (83 бали).

Повний звіт можна прочитати тут.

Недоліки методології

В описі методології вказується, що аналітичний звіт охоплює 65 країн й інформація для його підготовки береться з великої кількості різноманітних джерел. «Наші дослідники у різних країнах світу мають знання у великій кількості галузей – науці, блогерстві, традиційній журналістиці, технологіях – та відстежують ситуацію у своїй країні у тій галузі, в якій мають досвід», – йдеться на сайті організації. Індекс свободи інтернету визначається на основі методологічних питань: 21 основного питання та майже 100 додаткових. Вони діляться на три категорії: перешкоди для доступу (Obstacles to Access), обмеження контенту (Limits on Content) та порушення прав користувачів (Violations of User Rights).

Кожне питання оцінюється різною кількістю балів: наприклад, у першій категорії країна може отримати від 0 до 25 балів, а в другій – від 0 до 35. Підзапитання спрямовують дослідників на фактори, які вони повинні враховувати при оцінці та присвоєнні балів, хоча вони можуть і не стосуватися країни. Наприклад, за категорією «перешкоди для доступу» в України 9 балів із 25 (нагадаємо, що чим менше балів, тим краще), за категорією «обмеження контенту» – 16 із 35, а за «порушення прав користувачів» – 20 із 40. Зауваження, які отримала Україна, стосуються блокування та фільтрування контенту, погроз та насильства (проти активістів та журналістів), судового переслідування та затримання через діяльність в інтернеті, технічні атаки.

Керівниця Центру адвокації та лобіювання Незалежної асоціації телерадіомовників Ольга Большакова та голова правління Інтернет асоціації України Олександр Федієнко вказують, що методологія Freedom House потребує вдосконалення, оскільки дійсно враховує і непідконтрольні урядам території й це проблема не лише України. «З одного боку, ми розуміємо підхід, що це українські території і їх не можна поділяти. З іншого боку, нам приписуються порушення свободи слова, у яких Україна не винна. Ми розуміємо, що рейтинг країни – це її імідж. Неприємно, коли ми в цьому рейтингу падаємо, хоча нічого з цим зробити не можемо», – коментує Ольга Большакова.

Інститут масової інформації планує організувати переговори з Freedom House щодо зміни методології, повідомила «Детектору медіа» виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк: «Ми вважаємо, що Крим й окупований Донбас мають чітко відокремлюватися в дослідженні від інших українських територій, і їхня оцінка не має відображатися на рейтингу України. Причина в тому, що відповідальність за злочини на цих територіях несе російська влада, і буде справедливим про це вказати в дослідженні. Такі дослідження є потужним інструментом адвокації, а не просто академічним текстом. Тому вони мають враховувати такі нюанси – і, думаю, не тільки що стосується України, а й інших таких територій по всьому світу. Зі свого боку, ми плануємо ініціювати переговори з центральним офісом Freedom House щодо врахування таких нюансів у методологіях досліджень, до прикладу, так, як це вже зробили “Репортери без кордонів” та інші міжнародні організації».

Починати треба з законодавства

Керівник програм нових медіа «Інтерньюз-Україна» Віталій Мороз вказує, що багато років український інтернет не регулювався взагалі. Й почати потрібно з приведення законодавства щодо онлайн-сфери у відповідність до реалій. Наприклад, блокування російських сайтів та сервісів відбувалися через указ президента та через закон про санкції. Після затримання модераторів сепаратистських груп суди під час розглядів теж використовували законодавство, яке радше регулює офлайн, а не онлайн. «Тут є дуже багато нюансів, які потрібно враховувати. Але не казати, що Україна рухається в бік авторитаризму», – коментує експерт.

В індексі Freedom House враховуються й законодавчі ініціативи, які так чи інакше стосуються інтернету. Наприклад, як проекти №6688 та №9275. Голова правління Інтернет асоціації України Олександр Федієнко вказує на те, що їхгя якість загалом незадовільна. Окрім того, запровадженими обмеженнями в майбутньому можуть скористатися для того, щоб блокувати невигідну інформацію.

«На жаль, фахова підготовка наших законотворців низька. Вони іноді маніпулюють розумінням того, що таке інформаційна безпека та кібербезпека. У подальшому це призводить до того, що під цим прикриттям можна проштовхнути будь-що. Приміром, декларується, що блокування необхідні з питань кібербезпеки, далі відбувається інформаційний вплив на населення, мовляв, це допоможе захистити нашу критичну інфраструктуру – атомну електростанцію чи греблю – і населення на це ведеться. Суспільство також досить непідготоване. Воно не розуміє що під цим соусом у подальшому буде виконуватися саме інформаційне блокування. Якщо закон буде прийнято, то оператори та провайдери, хочуть вони цього чи ні, будуть виконувати закон», – пояснює він.

Зараз оператори та провайдери можуть блокувати інформацію в мережі виключно за рішенням суду й тоді, коли вона стосується поширення дитячої порнографії. Олександр Федієнко пояснює, що в законодавчому полі є колізія, коли указ президента вимагає від них блокувати перелічені в ньому ресурси. При цьому провайдери обрали йти шляхом виконання цього указу.

Керівниця Центру адвокації та лобіювання НАМ Ольга Большакова вважає що ідея запровадження обмежень ніколи не зникне. «Це непотоплювана ідея, як і будь-які заборони, які запроваджуються дуже легко й не за свій рахунок. Такі ідеї наші депутати підтримують вже 20 років з одного скликання в інше. Щоразу з’являється законопроект, який є калькою законопроекту попереднього року, й нам доводиться робити все те, що ми робили раніше», – прокоментувала пані Большакова.

І все ж порівняння України з тоталітарними країнами є маніпуляцією, наголошує Віталій Мороз. «Останній рік показав, що все відбувається навпаки. Законопроекти №6688 та №9275 не були схвалені й у цьому була активна роль громадянського суспільства. Це позитивно. Я навіть не уявляю, чи могла би бути така дискусія в Росії, де пакет Ярової був дуже легко схвалений, тому що парламент контролюється Кремлем. Це абсолютно два різні дискурси, дві різні реальності. Небезпечно їх змішувати й ставити в одну лінійку Китай, Росію та Україну. Це, по суті, відверта маніпуляція», – підсумував пан Мороз.

comments powered by Disqus