Ідейник цифрової трансформації міста Станіслав Гайдер: «Відкриті дані перетворюються на знання лише завдяки контексту»

delo.ua

В Україні про відкриті дані активно почали говорити після Революції гідності. Закон «Про доступ до публічної інформації» діяв і раніше, але це була тільки «крапля в морі» порівняно з тим, що слід було зробити ще. Втім, за останні кілька років вдалося досягти справді багато, і вже у 2017 році Україна увійшла до топ-20 країн за рівнем розвитку відкритих даних,повідомляє «Українська правда».

Але що таке відкриті дані і як їх можна застосувати не тільки тим, хто займає державні посади, працює в медіа чи досліджує специфіку закупівель? Про це «Детектор медіа» розпитав у Станіслава Гайдера, який зараз займає посаду начальника відділу інформаційних технологій та аналізу Дрогобицької міської ради й ментора в Центрі розвитку інновацій. Із 2016 року Дрогобич став одним із перших міст країни, де почали впроваджувати відкриті дані.

Тепер про результати роботи команди у Дрогобичі говорять як про історію успіху. Місто здобуло немало нагород: тільки у 2019 році в рейтингу бюджетної прозорості «Кришталь року» посіло перше місце, здобувши три нагороди. Також посіло першість у рейтингу прозорості серед ста найбільших міст України за 2018 рік від Transparency International Ukraine.

«Дані мають не припадати пилом, а вивчатися»

Станіславе, з чого почалася ваша робота з відкритими даними у Дрогобичі? Адже врешті ваш досвід змусив заговорити про кейс міста чи не на кожному профільному форумі або брифінгу.

— Все почалося із глобальніших речей. Кілька років тому в державі з'явилася структура, яка регулює питання відкритих даних і допомагає громадам розвивати їх. Це Державне агентство з питань електронного урядування України. Також діє Постанова Кабміну № 835, яка регулює роботу відкритих даних. В Україні працює проект«Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах» від міжнародних організацій. Це структура, яка й направила свого часу Дрогобич на розвиток відкритих даних. Зокрема, Катерина Оніліогву — людина, яка привезла до України з Open Data Institute цей важливий досвід.

І ви разом із кількома іншими українськими містами почали розвивати відкриті дані на локальному рівні. Як це починалося?

Кілька років тому Україна приєдналася до Міжнародної хартії відкритих даних. Вона визначає, як мають адмініструватися міста і країна в цілому. Дрогобич та ще декілька міст доєдналися до відкритих даних і відтепер займаються їх розвитком. (Віднедавна таких міст в Україні стало вже дев’ять. Вінниця, Дніпро, Дрогобич, Львів та Чернівці приєдналися до хартії у 2017 році. Івано-Франківськ, Кропивницький, Тернопіль, Хмельницький — приєдналися до неї в лютому 2019 року. — Ред.). Окрім цього, місто й на локальному рівні прийняло низку нормативно-правових актів для ширшого розвитку відкритих даних у громаді.

А як ви сам розумієте відкриті дані, якщо говорити про них глобально?

Це структурована інформація, яку може зчитати програма, машиночитний формат. Часто люди плутаються й думають, що відкриті дані — це щось на кшталт проектних рішень сесій. Але це публічна інформація, тимчасом як відкриті дані — це не суб’єктивна інформація, а структуровані таблиці. Цікаво, що у відкритих даних немає контексту. Але важливість відкритих даних важко переоцінити, адже саме вони допомагають місту розвиватися, будувати діалог із громадою та приймати правильні рішення. Дуже часто я спостерігаю тенденцію, що міста не розуміють суті роботи з даними й це виглядає як шум. Наша мета — щоб дані стали сигналом. Сигнал — це правда. Шум — це те, що нас постійно відволікає від сприйняття реальності.

Можете пояснити на прикладі?

До прикладу, ви як громадський активіст або журналіст заходите на сайт і завантажуєте дані про радіаційний фон Києва, де бачите рівень радіації щодня. Ви відкрито берете ці дані й пишете на їх основі матеріал. Адже дані перетворюються на знання лише завдяки контексту. Відкриті дані хороші й тим, що не займаються нав’язуванням будь-чого. Дані — це суха й конкретна ілюстрація поточної ситуації. Але саме завдяки аналізу даних можна отримати якісний контекст. Громадськість часто переживає за достовірність цих даних, але в мене є хороша новина: вся інформація, яка розміщується на порталах gov, має бути достовірною, а у протилежному випадку це вважається порушенням.

Наскільки я розумію, у Дрогобичі ви не тільки розміщуєте дані на порталі, а ще й аналізуєте їх, щоб усім було цікавіше й загалом простіше їх розуміти.

Так. Ми розміщуємо й адаптуємо дані про фінансові показники комунальних підприємств, про освіту міста, про охорону здоров’я, дозволи на рекламу, торгівлю та багато іншого. Наприклад, в освіті батьки можуть дізнатися, скільки в конкретній школі йде витрат на одного учня, яка наповненість класів. Але часто громадськість просто не хоче заглиблюватися в усі ці великі масиви. Їй важливо дізнатися, який стан справ за максимально короткий проміжок часу, а не витрачати години на опанування нових навичок. Тому дані мають не припадати пилом, а вивчатись. Я завжди кажу, що треба дивитися на дані не з велосипеда, а з гелікоптера.

Від незнання до впливу на владу: потенціал відкритих даних

Як ви зацікавлюєте людей відкритими даними в невеликому місті, як стимулюєте інтерес до них?

Намагаємося пояснити, що відкриті дані стосуються абсолютно всіх — не тільки медійників чи активістів, а й усіх без винятку. Якщо ми подивимося дані про захворювання людей до 18 років і порівняємо із захворюваннями людей дорослого віку, то побачимо, що у другій категорії найбільше мають захворювання серцево-судинної системи. Причому саме таких захворювань у декілька разів більше, ніж будь-яких інших. Коли ми робимо аналітику, то радимося із профільними експертами й подаємо службові записки міському голові щодо того, як запобігти в майбутньому цьому явищу і що для цього треба робити міській владі.

Ми аналізуємо звернення громадян, щоб розуміти, яка частина міста відірвана від муніципалітету. Завдяки сервісам на основі відкритих даних громадськість шукає незаконні забудови, зовнішню рекламу, виїзну торгівлю чи МАФи та допомагає службам збільшити надходження до бюджету міста.

Існує стереотип стосовно того, що у відкритих даних, мовляв, складно розібратися. Я не раз зустрічала активістів, які про це говорили. У деяких є побоювання, що вони витратять на вивчення даних багато часу, але так і не зможуть у них добре орієнтуватися. Чи справедливі такі побоювання?

Якщо запиту немає, то людина навряд чи взагалі знайде колись ці дані. Якщо є запит, то людина в цьому обов’язково розбереться. Все просто! Щоб орієнтуватися у відкритих даних, не потрібно якихось спеціальних знань чи багато років досвіду. На мою думку, будь-яке бажання й інтерес до справи може замінити досвід.

Як громадськість і медіа опановують відкриті дані у Дрогобичі?

Спільно з керівником КУ «Інститут міста Дрогобича» Володимиром Кондзьолкою ми самі йдемо до людей: ідемо у школи, в університети й демонструємо: по-перше, які дані існують, по-друге, як ними користуватися, по-третє, який ефект від них можна отримати всім. Тут, до прикладу, можна взяти щось із простого, але корисного — проект Rada for You від «Опори», де ви можете подивитися, як кожен депутат Верховної Ради голосує і як приймає рішення. Цей проект ми адаптували й по міській раді Дрогобича, написавши невеликий парсер для переведення даних у відповідний формат. Далі просто зв'язалися з розробниками й імплементували проект у нашій громаді. Ви можете голосування будь-якого депутата зіставити й побачити, як вони поводяться в контексті того, що вони обіцяли й обіцяють. Це допомагає ставити владі конкретніші запитання, а не оперувати стереотипними фразами «всі погані», «всі крадуть».

Ще один факт — завдяки відкритим даним у Дрогобичі кількість запитів на отримання публічної інформації в міську раду зменшилася.

Чому важлива комунікації та спілкування. Коли ми приходили із лекціями у школи й запитували в молоді, який бюджет має місто, чи знають вони свого депутата по округу. Ніхто на це питання не відповів правильно. І тут уже питання, як ці люди будуть голосувати. Як будуть приймати рішення, коли елементарного не знають. Чим менше люди довіряють один одному, тим легше ними маніпулювати. Саме тому важливо навчати й навчатися.

Наскільки запитів стало менше?

Приміром, у 2016 році було подано 475 запитів, із них — тільки 67 онлайн. У 2017-му — 275, у 2018-му — 201 запит і 180 онлайн. Тобто бачимо, що кількість запитів на інформацію зменшилася у 2,5 рази! Люди дізнаються інформацію самі, бо дані відкриті.

«Чим менше уваги ми приділяємо даним, тим вища ймовірність поразки»

Які вам запам’яталися цікаві приклади взаємодії громадськості із владою після того, як люди дізналися певні відкриті дані, а потім завдяки ним вплинули на ситуацію в місті?

Такого насправді немало! Користь відкритих даних особливо розумієш, коли чуєш ось про такі випадки: активіст якось повідомив, що підрядник відмовився йти у Дрогобич на тендер, «бо його задовбали ті активісти, які бачать всі процеси, які там відбуваються». Людина думає: «Навіщо мені ця прозорість? Піду в місто, де все простіше».

Із приводу прикладу по взаємодії. У нас є мапа реклами міста, де є дані про всі дозволи на зовнішню рекламу, які є у Дрогобичі. Як відомо, візуальна реклама в місті розміщується за дозволом виконавчого комітету міської ради. Ми взяли ці дані й вивели їх на карту міста. Мешканець, живучи на вулиці Стрийській, помітив: на мапі його вулиці показаний один білборд, а за фактом там їх два. Або його власник платить комусь у кишеню, або реклама там розміщена самовільно. Він фотографує це й надсилає службі. У вигляді результату маємо збільшення надходжень до бюджету від реклами. У 2016 році без роботи цього сервісу — 178 тисяч гривень, а після імплементації проекту в 2017 році — 350 тисяч, а вже у 2018 році — понад 400 тисяч. Другий випадок: один громадянин вирішив біля свого дому встановити без дозволів МАФ, інший — самовільно захопити частину міської землі, а завдяки мешканцям і даним це все демонтовано. Тому влада має розуміти, що чим менше уваги ми приділяємо даним, тим вища ймовірність поразки.

А як із приводу відкритих даних зі сфери енергоефективності?

У нас близько 80 комунальних закладів міста. Це школи, дитсадки, медичні та культурні заклади. Щодня збираються дані щодо використання енергоносіїв та вносяться у відповідну систему. Відтак щомісяця ми бачимо за ДБН 2016 року клас енергоефективності тієї чи іншої будівлі. Якщо будівля має клас F, тобто низький, а з такого комунального підприємства планують витратити кошти не на енергоефективні заходити, то їм буде відмовлено. Для цього вже з’явився чіткий аргумент: «Шановні, у вас низький клас енергоефективності. Вам треба спочатку вивести установу на вищий рівень економії енергоресурсів, а потім уже надсилати кошти на все інше».

За даними Global Energy Statistical Yearbook, Україна займає останні позиції за рівнем енергоефективності, а це мільярди гривень, які бездумно витрачаються щороку. Завдяки даним із енергоефективності, які є відкритими, вже зараз місто Дрогобич заводить у місто ЕСКО-інвестиції, де інвестор, який обирає комунальний об’єкт, облаштовує обладнання для економії енергоресурсів та виключно з економії отримує дохід у період дії договору. Далі все обладнання і 30–50 % економії безоплатно переходить установі.

Політична воля VS обов’язок за законом

Які головні проблеми з роботою відкритих даних ви бачите сьогодні?

Часто міста керуються не даними, а «сигналами з космосу». Сьогодні роблять одне, завтра — протилежно інше. Часто стратегія міста просто відсутня, або ще гірше — написана за грант і давно застаріла. А завдяки, в тому числі, роботі з відкритими даними місто еволюціонує.

Місту насправді не потрібні сотні працівників, великі бюджети. Основне — це бажання змінюватися. За останні два роки до Дрогобича завітали десятки міст для отримання досвіду: Канів, Жовква, Городок, Тернопіль, Володимир-Волинський, Донецька область та інші. Але ми завжди наголошуємо, що іноді бути добрим — легко, а от завжди — важко. Те саме стосується і влади й проблем із відкритими даними. Часто на місцях одні дані відкривають, а інші — ні. Е-сервіс запроваджують, а потім ігнорують його. Якщо так триватиме, то процес буде на тому ж самому місці.

Які сервіси з відкритих даних ви виділили б не тільки для конкретного міста, а й для всієї країни загалом?

— На мою думку найкрутіше, що зараз є, це загалом відкриття кінцевих бенефіціарів, які тепер можна переглянути. Також — проект Суд на долоні, Clarity Project — база даних тендерів Prozorro і система аналітики для неї. Це проект YouControl, який надає дані про компанії. Проект 007, Open Data Bot. Неймовірно круті речі роблять BRDO. І, певна річ, це сам Prozorro, на базі якого ми теж аналізуємо закупівлі в нашому місті.

Також дуже хотілося б виділити проект Центру Розвитку інновацій (Керівник — Сергій Лобойко). Це масштабний всеукраїнський проект, який допомагає громадам структурувати роботу міста та навчити нових можливостей у сферах e-dem та e-gov.

Наскільки затратно запустити відкриті дані в місті?

На наш проект цифрової трансформації міста пішло трохи більше мільйона гривень, із яких місто сплатило тільки 20 %. Усе решта — це кошти міжнародних організацій. Якщо є побоювання, що для міста це коштуватиме дорого — нічого. Тут на допомогу приходять міжнародні організації, які беруть на себе більшу частину витрат. Але щоб вам допомагали, ви маєте спершу продемонструвати поступ.

Почніть із чогось малого: виставте дані, які є, на портал міста. Для міської влади це не добровільна робота, а закріплений Законом України обов’язок. Але слід пам’ятати, що з відкриттям даних одразу збільшується відповідальність. Часто на рівні місцевої влади думають: «Навіщо це відкривати? Щоб усі побачили проблеми, які ми наробили або які існують вже досить довго?» Якщо зміни стосуються когось, то люди ставляться до цього позитивно, а якщо зміни торкаються їх напряму, то ці зміни часто відкладають.

Іноді міста йдуть іншим шляхом. Наприклад, вкладаючи кошти в недешеві речі, які не приносять важливого КРІ. Кажуть: «Ми — смарт-сіті, бо маємо розумні лавки». Вибачте, але який ефект від «розумної лавки», коли місто не може елементарно виконати закону «Про доступ до публічної інформації» чи постанову КМУ № 835? Ви ж не купуєте у квартиру красивий годинник, коли у вас немає ліжка? Якщо ми нічого не будемо робити сьогодні, то завтра будемо жити так, як учора. І в цьому сенсі важливо, щоб міста допомагали одне одному. Якщо все, що ми зробили, залишиться у Дрогобичі, то яка мета цих змін?

comments powered by Disqus