Джульєтто К’єза: «WikiLeaks – це велика політична операція. Хтось використовує Ассанжа»

Фото: cont.ws

У Сімферополі в рамках засідання медіаклубу «Формат А3» організатори представили Криму відомого екс-депутата Європейського парламенту. Джульєтто К’єза – послідовний критик дій колишнього президента США Джорджа Буша та нинішнього прем’єра Італії Сільвіо Берлусконі. Багато років він прожив у Росії, працював у Москві репортером італійських L’Unita й La Stampa, зустрічався з високопосадовцями як радянського, так і пострадянського періоду.

Сьогодні К’єза позиціонує себе як одного з найактивніших антиглобалістів Європи, тому основним меседжем засідання медіаклубу, яке відбулося 16 лютого, було: «Світ на порозі катастрофи». Втім, до його висловлювань і пророцтв слід ставитися критично, про що сам італієць і попросив. Його виступ нагадував проповідь у якійсь харизматичній церкві, Джульєтто розповідав про плани будівництва нового світового ладу з новим політичним режимом:

Я кажу про те, що напряму стосується вашого життя, те, про що мова, буде відбуватися при наступному поколінні. Ми на початку перехідного періоду, який не має прецедентів в історії людства – це кінець однієї та початок іншої епохи. Відверто кажучи, як вона виглядатиме, я не знаю, бо складно описувати таку ситуацію. Тим не менш, уся наша історія протягом останніх трьох століть підійде до кінця. Тому що розумні ліміти ресурсів досягли меж. Адже ми жили ілюзією, що можна розвиватися досхочу. Але це неможливо не з політичної, а з фізичної причини. ХІХ і ХХ століття виявилися часом, коли розвиток був безмежним: у нас було що завгодно, ми виробляли чудові речі, незважаючи на дві світові війни. А в 70-х роках група вчених «Римський клуб» заявила: обережно, бо ми досягли межі! Їх не почули, їх забули, знищили з точку зору науки. Хоча вони попередили: не буде ніякої енергії, не буде ніякої нафти, не буде газу, не буде урану – цих корисних копалин залишається хіба що до кінця наступного століття. Той, хто намагається цьому суперечити – дурень.

– Невже нічого не залишається?

– Тільки сонце. Енергія сонця – зовсім інша, це не нафтова енергія. Сонячна має зовсім інші властивості. Всі наші системи організації життя слід змінювати, пристосовуючи до нових умов існування. Кардинально змінювати. Що таке наша цивілізація? Цивілізація грошей. Ми живемо у світі, де гроші можна створювати нескінченно – і це ще одна причина нашої великої проблеми. Бо, повторюю, ми живемо у світі, обмеженому й географічно, і структурно, і ресурсно – тільки гроші можемо створювати досхочу. Абсурдна ситуація! Ніхто не знає, скільки грошей створено за останні 10 років, скільки грошей у світі. Є версія, що США за останні 10 років надрукували нічим не підкріплених 80 трильйонів доларів. Уявіть, за ці гроші можна купувати уряди, держави, знищувати народи, викуповувати ресурси. Ось чому ми досягаємо меж.

І всі ці межі з’являються вже при нас: криза фінансова, якою ніхто не керує, криза енергетична – про яку вже сказано вище, криза води – наша цивілізація споживає її більше, ніж природа відтворює. А що буде, коли 2,5–3 мільярди людей не матимуть води?! Це буде протягом наступного покоління. Що ми будемо робити, коли 300 мільйонів людей у найближчі 10 років мігруватимуть по всій планеті в пошуках води? А проблема відходів? Наша цивілізація виробляє гігантську кількість відходів, ми не знаємо, куди їх дівати. Більшість відходів має хімічну структуру, яка не дозволяє переробки, бо «клітини» сміття штучно створені – й ніколи не існували у природі. Фактично ми змінили її курс – уперше за всю історію людства.

– Чи бачите ви вихід із такого важкого становища, адже людина завжди прагне мати надію?

– Звісно, вихід є, але не простий та легкий, який би нам хотілося. Адже потрібно, щоб мільйони людей змінювалися. Потрібна революція мислення, щоб пережити перехідний період без зайвих трагічних пригод та їх наслідків. Потрібна економічна, соціальна, культурна, політична революція. Щодо політичної, то демократія в світі помирає – її практично не існує.

– Як ви це можете довести?

– В середині грудня минулого року авторитетна New York Times на першій шпальті опублікувала дуже неординарну інформацію. Вони написали, що кожного місяця на Уолл-Стріт збираються голови дев’яти найпотужніших банків (список теж опублікували – Bank Of America, Deutsche Bankта інші). Щомісяця ця дев’ятка таємно зустрічається і приймає рішення, які впливають на долю населення планети: скільки повинно померти від голоду, яке буде безробіття, скільки урядів можна повалити, скільки міністрів можна підкупити. Це дуже респектабельна група – по суті, кримінальне угруповання. Але їх ніхто не чіпатиме, їх не заарештують, вони сильніше за всіх світових лідерів – бо в них є реальна влада грошей.

– А щодо смерті демократії – про що мова?

– Я не проти демократії – це одна з можливостей урятуватися. Але нам потрібна інша демократія. Зміни потребують участі мільярдів людей – треба буквально одразу ж почати вести нове життя. Наприклад, із завтрашнього дня відмовитися від автомобілів – закрити для них міста; звісно, я розумію, що потрібна серйозна організація, але до цього потрібно йти, про це необхідно думати й приймати рішення. Слід заснувати нову транспортну систему, щоби зменшити енергетичні затрати, а отже щоб здоров’я людей було набагато кращим. Що коїться в центрі Москви? Жах! Люди помирають від газів автівок, а нам подобається таке життя. Бо ми одурені, бо нашою свідомістю маніпулюють, мільйони людей перетворено на інструменти купівлі, на споживачів – відбулися антропологічні зміни, наші засоби масової інформації контролюють мізки. Це божевільне життя, яке не має жодного сенсу, ми не живемо по-людськи, ми живемо задля ринку – він щохвилини диктує, що нам робити. Ми вже давно невільники.

Демократія стала абстрактною ідеєю, церемоніалом. Люди голосують раз на п’ять або чотири роки, хіба це має якесь значення? Ніякого! Люди йдуть голосувати і не знають, навіщо їм це потрібно, кого вони підтримують. То як вони можуть брати участь у демократичному процесі? Ніяк.

Що ж слід зробити на першому етапі змін?

– Інформувати. Чи засоби масової інформації роблять це? Люди нічого не знають. Як вони можуть щось знати, якщо телебачення впродовж 24 годин каже про одне й те саме: слід купувати, купувати, купувати. ЗМІ розмовляють зі своїми читачами, слухачами, глядачами виключно мовою ринку.

– Все ж таки, що конкретно ви пропонуєте?

– Я пропоную демократію, де люди починають себе захищати. І це вже є в Європі й Америці. Нема іншого виходу крім загального, повсюдного захисту своїх інтересів. Мені здається, з цього почнеться нова політична партія – нині вона дуже потрібна, бо теперішня еліта не в змозі нічого змінити. Приклад – Єгипет, де верхівка застаріла, нові лідери ще не з’явилися, але люди розуміють, що не можуть жити так, як раніше.

– Ви так глобально розписуєте все, але ж потрібно, щоб люди про це знали – і почали діяти.

– Ми повинні захопити виключно демократичним шляхом усі засоби масової інформації. Фактично повернути ЗМІ в державну власність. Без цього нічого в нас не вийде.

П’ятдесят років тому де формувалась особистість? У родині, школі, церкві. А тепер? У родині? Навряд. У школі? Те ж саме. Близько 90% мислення молодої людини формується телебаченням. Воно стало найважливішою культурною структурою в країні та світі. Отже, систему масової інформації – фундаментальні права народу – не може бути приватизовано. Без цього неможливо щось змінити на планеті, привернути увагу мільйонів жителів світу.

Ті, хто створював сучасне телебачення, знали, що вони можуть дуже сильно впливати на мислення людей, на нове антропологічне формування: людина, яка бачить, серйозно відрізняється від людини, яка читає. Наприклад, чому зник робітничий клас? Робітники існують – усюди, навіть більше, ніж раніше, але вони втратили свою свідомість. У Європі робітники вважали себе середнім класом. Але творці сучасного телебачення захопили всі ідеї робітничого класу та перетворили його на споживачів. Робітники не вважають себе такими – лише споживачами. Ідеологічне домінування телебачення змінило шкалу цінностей: двоє йдуть на роботу і, проходячи одне повз одного, впізнають себе. Вони уподібнюються до оточуючих взуттям, одягом, мобільним телефоном, годинником, автомобілем. Повна капітуляція перед тими, хто маніпулює мисленням.

Яскраво це демонструє італійський прем’єр Сільвіо Берлусконі, який створив телевізійну лабораторію, включивши до неї три свої приватні канали й три захоплені ним державні канали. З таким ресурсом він змінив електорат: його шкала цінностей за допомогою телебаченнястала загальною. Берлусконі чудово усвідомлює роль телебачення, яку він підкреслив «блискучим» висловом: потрібно робити телебачення, маючи на увазі, що люди, які будуть дивитися телевізор – неосвічені. Тому, підкреслював медіамагнат, ви повинні використовувати їхню мову, ви повинні задовольнити їхні «потреби», знижуючи рівень культури, мистецтва, естетики – необхідно принизити людей.

– Повернімося до порушеної вами теми повстань на Близькому Сході. Відомо, що однією з причин революцій стали публікації сайту WikiLeaks, які обурили населення Тунісу, Єгипту, Бахрейну, Лівії та інших країн. Як ви ставитесь до проекту Джуліана Аcсанжа?

– WikiLeaks – це велика політична операція. Спитайте себе: хто давав Джуліану інформацію? Відомий американський діяч Збіґнєв Бжезінський припускає, що ведеться боротьба всередині американської еліти. Щодо мене, WikiLeaks – показник великої політичної кризи США. Хтось давав матеріали Ассанжу, хтось його використовував. Погляньте, як усе зроблено, яку активну участь береNew York Times, а тепер скажіть, ви читали справжні документи? Ні, ви читали документи, які було «злито» Аcсанжу, він, у свою чергу, редагував матеріали й передавав їх газетам, після чого – редагування ЗМІ, які «погоджували» статті з Державним департаментом США, і тільки після цього друкували «розслідування».

– Можливо, що США використовували WikiLeaks для дестабілізації ситуації на Близькому Сході: по-перше, щоб змінити тамтешні режими, по-друге, таким чином, чужими руками, дістатися Ірану – одного з головних ворогів Америки, який має свій «характер» та володіє ядерними технологіями?

– Я не впевнений, що все було сплановано. Мені здається, що навіть американці не чекали такого розвитку подій. Вірогідно, план повалення владиХосні Мубарака в Єгипті таки існував, але все так швидко розгорнулося й пішло іншим руслом, якого не передбачили американці. Треба враховувати демократичний фактор: половина населення Єгипту – старі, що народилися й жили при цьому режимі, ще половина – молоді люди, яким набридло жити в таких страшних умовах. Вони побачили по телебаченню приклад Тунісу: що інші можуть змінити хід історії, змінити владу, змінити своє життя. Єгиптяни показали, що в них був бардак, ніким не очолюваний, у них не було лідерів, за яких хочуть видати «Братів-мусульман». Тільки в кінці США взяли до своїх рук ситуацію й почали перемовини з військовими.

comments powered by Disqus