«Початок дії закону став кращим, ніж очікувалося», - так схарактеризував нинішню ситуацію керівник Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» Єгор Соболєв. На його думку, попри всі труднощі, після ухвалення парламентом навесні цього року та набуття чинності закону «Про доступ до публічної інформації» та закону «Про інформацію», на запити до установ та органів влади сьогодні надходить набагато більше інформації, ніж раніше.

Журналістський оптимізм

Соболєв вважає, що можновладці поступово починають звикати до необхідності ділитися інформацією із суспільством. «Ми не домоглися від київського метрополітену результатів перевірки безпеки будівництва торгівельних центрів над станціями та лініями метро на Оболоні та станції «Театральна», але нам прислали доволі ґрунтовні відповіді про ці перевірки», - сказав журналіст.

Соболєв порівняв закон про доступ до публічної інформації зі зброєю, якою тепер можуть користуватися ті, хто прагне встановити істину. Теперішні обнадійливі результати він вважає лише «початком наполегливих багатолітніх зусиль, яких слід докласти, аби всі бюджетні контракти були відкритими, а всі суспільно важливі питання мали свої відповіді».

На місцевому рівні - гірше

На відміну від Соболєва, Костянтин Квурт з громадської організації «Інтерньюз-Україна» оцінює успіхи стримано. Він зазначив, що за три місяці спостерігалися окремі позитивні випадки, «коли влада намагається виконувати закони та відкривати доступ до інформації». Але переважна більшість можновладців, особливо органи місцевого самоврядування, на думку експерта, закривають інформацію для громадян і роблять її «інформацією для службового користування».

Натомість, ці дані, як вважає Квурт, часто є суспільно важливими і такими, що мають знати громадяни. А журналісти - використовувати в своїй роботі. Це стосується, насамперед, генеральних планів розвитку міст або бюджетів органів влади. Водночас, самі місцеві чиновники часто не винні в ситуації, яка складається після набуття чинності законів про доступ до інформації, зазначив експерт. На його думку, чиновники часто просто не розуміють цього закону і не знають, як його виконувати. В результаті, вони намагаються закрити доступ для всієї інформації.

Серед проблем, які вже встигли стати тенденцією, Квурт згадав зволікання Кабінету міністрів із розробкою підзаконних актів з виконання цього закону. Ще однією тенденцією він назвав намагання ускладнити доступ до інформації у нібито легальний спосіб. «Це те, що називається оплата послуг, що пов'язані з відповіддю на запити громадян. Було кілька випадків, коли на запити про інформацію людям пропонували оплатити вартість ксерокопіювання, для чого слід було внести гроші в певні терміни в певному банку. Якщо ж запитувач інформації не встигав це зробити, від нього вимагали подання нового запиту», - сказав Квурт.

«Точніший запит - конкретніша відповідь»

Костянтин Квурт радить всім громадським активістам, журналістам та громадянам, які подають запити про інформацію до органів влади підтримувати зв'язок, ділитися позитивним та негативним досвідом і не припиняти тиску на владу із тим, аби змусити її виконувати закон в повному обсязі. Своєю чергою, Єгор Соболєв наголосив на важливості фахового складення інформаційних запитів. «Що точніше буде запитання, то змістовнішою буде відповідь», - сказав він. Журналіст застеріг проти використання законів про доступ до інформації для блокування органів влади. Він впевнений, що будь-який чиновник охочіше співпрацюватиме із тими запитами, які мають на меті встановлення важливих фактів та відповідають всім  вимогам закону.

Олександр САВИЦЬКИЙ, «Deutsche Welle»