Звідки вітер дує стало зрозуміло давно і всім. У липні 2011 президент Нурсултан Назарбаєв, виступаючи на саміті ШОС у Астані, анонсував намір створити «електронний кордон» – з метою нівелювати ризики розповсюдження ресурсів, які (на думку уряду, звісно) містять заклики до тероризму та антисемітські ідеї.

«Настав час ввести у міжнародне право нові поняття – «електронний кордон» та «електронний сувернітет», – заявив Назарбаєв. Колеги-президенти тоді слухали казахстанського лідера із розумінням та кивали головами.

Отримавши підтримку на міжнародному рівні, казахстанські силові структури взялися за зачистку інтернет-простору.

ЖЖ в Казахстані блокували восени 2008-го, коли екс-зять Назарбаєва Рахат Алієв, заочно засуджений у Казахстані на 40 років за підготовку державного перевороту, завів блог у LiveJournal.

Хоча, власне, вперті та освідчені користувачі могли заходити на заборонені сайти, включно із ЖЖ, за допомогою використання проксі-серверів або функціоналу анонімайзерів типу cameleo.ru – всеодно було неприємно.

Наприкінці 2010-го, напередодні саміту ОБСЄ у Астані, влада Казахстану вирішила пограти у демократичність, та відкрила доступ до блог-сервісу.

Проте саміт завершився, гості роз’їхалися, і у серпні 2011-го Сариаркинський суд Астани знову закрив ЖЖ.

Перелік заборонених у Казахстані ресурсів справляє досить дивне враження. Припустимо, владі не подобається блоги а-ля islamunveiled.livejournal.com (хоча не зрозуміло, до чого тут весь ЖЖ). Але чим завинили десятки сайтів типу videolica.com (автомобільна тематика), newsland.ru (новинний портал), smotri.com (відеохостинг), go.mail.ru (пошуковик) – питання залишається відкритим.

За матеріалами Slon.ru