Жерар Даве, журналіст-розслідувач французької щоденної газети Le Monde, опинився у центрі скандалу, що призвів до кримінальних звинувачень проти керівника внутрішньої розвідувальної агенції країни: той перевищив повноваження, аби розкрити джерела, якими користувався репортер.

Даве розкрив, що спадкоємиця фірми L'Oreal, мультимільярдерка Ліліан Бетанкур, передавала під час виборчої кампанії 2007 року за нелегальними фінансовими схемами купи грошей політикам, зокрема менеджеру президента Франсуа Саркозі. Журналіст Le Monde стверджує, що працівники Центрального управління внутрішньої розвідки (DCRI) торік незаконно отримали записи його телефонних розмов, щоби визначити джерело публікацій.

Бернар Скарсіні, керівника DCRI та друга Саркозі, звинувачують у тому, що він незаконно збирав дані та порушив чинний у Франції закон про захист конфіденційності журналістських джерел. Звинувачення було висунуто після виявлення документів із подробицями того, як Центральне управління внутрішньої розвідки вимагало від телефонного оператора Orange дані про записи телефонних розмов Даве.

Суддя Сільвія Зіммерман висунула звинувачення проти Скарсіні, щоб продовжити розслідування і, ймовірно, передати справу до суду. Медіа повідомляли, що невдовзі вона має допитати шефа французької поліції Фредеріка Пешенара. А це може призвести до нових звинувачень і до розширення масштабів скандалу.

Le Monde писала, що Скарсіні заявив Зіммерман: «Я роблю те, що мені було сказано робити, користуючись засобами, які маю у своєму розпорядженні». Та шеф шпигунського відомства, очевидно, відмовився сказати, хто наказав йому шпигувати. В Єлисейському палаці заперечують звинувачення, ніби за прослуховуванням стояв президент.

IPI: Як ви ставитеся до того, що мсьє Скарсіні перебуває під розслідуванням за звинуваченням у тому, що віддавав наказ співробітникам служби безпеки роздобути ваші телефонні розмови і визначити джерело інформації однієї з ваших публікацій?

Даве: Це – цілком логічно. Суддя, яка веде розслідування, незалежна від інших гілок влади, дістала доказ того, що секретні служби незаконно вимагали рахунки за мої телефонні розмови, аби дізнатися імена моїх співрозмовників і де я в той час перебував. Бос секретних служб мсьє Скарсіні дуже близький до Ніколя Саркозі. Я розслідував справу Бетанкур, що загрожує його репутації. Тож необхідно було покласти край моїм викриттям.

IPI: Ви і ваш партнер по розслідуванню Фабріс Льом обидва стали мішенню?

Даве: Стежили тільки за мною. Та в нас було відчуття, хоч ми не маємо доказів, що Фабріса Льома було обрано мішенню 2010 року, коли він розслідував для сайту Médiapart «справу Карачі», сліди якої ведуть до близького оточення Саркозі.

(Журналісти Фабріс Льом і Фабріс Арфі вели на сайті Médiapart розслідування вчиненого 2002 року d Карачі (Пакистан) вибуху бомби, внаслідок якого загинуло 14 чоловік. Серед них були 11 французьких військово-морських інженерів (вони працювали на верфі Карачі у зв’язку з поставками підводних човнів класу «Агоста». – ТК). Терористичний акт нібито «оркестрували» пакистанські урядовці, які помстилися за несплату французькими партнерами хабарів за заздалегідь домовлену військову оборудку. – Прим. в оригіналі).

IPI: Як ви дізналися, що мсьє Скарсіні нібито отримав записи ваших телефонних розмов?

Даве: Завдяки колишньому раднику міністра юстиції Давиду Сена. Його звільнили за підозрою, що він надав мені інформацію. Давид мене повідомив, я розслідував справу, ми двічі підтвердили, що секретні служби займалися нами. Я подав позов і слідчий зміг отримати від оператора Orange доказ того, що секретні служби зверталися по телефонні записи. 19 липня 2010 року Центральне управління внутрішньої розвідки подало офіційну заяву з вимогою надати рахунки за мої телефонні розмови, що зберігалися в Orange.

IPI: У вас є підстави вважати, що розвідувальні служби чинили стосовно вас якісь інші дії?

Даве: Я не маю доказів. Однак у жовтні 2010 року в мою квартиру проникли зі зломом, украли комп’ютер і пристрій GPS. Однак залишили камеру і консоль Nintendo.

Я маю сильну підозру стосовно того, хто вчинив цю крадіжку, та довести цього не можу.

IPI: Повідомлення вказують на те, що Скарсіні насправді висунули звинувачення, що він порушив конфіденційність листування, незаконно збирав дані та порушив конфіденційність джерел. Ви вважаєте, що цих звинувачень достатньо, чи проти нього буде висунуто ще й інші?

Даве: На мою думку, ці звинувачення важливі. Їх достатньо, щоби мсьє Скарсіні постав перед судом. Однак французький закон про порушення конфіденційності джерел не передбачає покарання. Це проблема.

IPI: Члени Соціалістичної партії закликали до відставки мсьє Скарсіні. Однак його прибічники вказували на презумпцію невинуватості. Ви вважаєте, що йому слід подати у відставку?

Даве: Я журналіст, а не політик. Я не вимагаю нічиєї відставки. Я просто зазначаю, що у Франції можна бути підозрюваним у серйозних порушеннях і без жодних проблем залишатися на своїй посаді. В Англії, у Сполучених Штатах, у Німеччині мсьє Скарсіні змусили би піти у відставку.

IPI: А як щодо Фредеріка Пешенара – головного полісмена Франції, якого нібито допитуватимуть у цій справі, чи державного прокурора Філіппа Куруа? Останнього викликали на бесіду в цій справі, та його появу було відкладено через правничу процедуру. У вас є підстава вірити в їхню причетність? Чи слід висувати проти них звинувачення?

Даве: Мсьє Куруа також звертався по записи моїх телефонних розмов, щоправда, у правничому контексті. Та він не мав права подавати цей запит. Якщо він зволікатиме з правничим захистом, йому також слід висунути обвинувачення. Мсьє Пешенар намагався, на вимогу можновладців, покласти край витоку інформації. Та він, як видно, не належав до тих, хто задавав тон стеженню. Отже, він міг уникнути звинувачення.

IPI: Яким чином ця справа висвітлює важливість французького закону про захист конфіденційності журналістських джерел?

Даве: Вона засвідчує, що чинний закон корисний, але недостатній. Насправді він не дозволяє судового переслідування, оскільки не передбачає покарання. Тож необхідно зробити його довершеним. Хоча сьогодні мені важче працювати, я вірю: мій досвід сприятиме вдосконаленню закону у цій сфері.

Джерело: ІРІ

Переклад Аркадія Сидорука