Китайську владу тривожить згадка про події на пекінській площі Тяньаньмень, де 1989 року відбулися антиурядові заворушення, жорстоко придушені військовою силою.

Перша строфа вірша «Пора» китайського поета Чжу Юфу закликає:

Пора, народе Китаю! Пора!

Площа належить кожному.

Маєш дві ноги –

Пора вирушати на площу й робити свій вибір.

31 січня на судовому процесі в китайському місті Ханчжоу обвинувачі навели цей вірш як доказ того, що ветеран-дисидент «підбурював до повалення державної влади». В останні місяці це звинувачення призвело до тривалих термінів тюремного ув’язнення для інших активістів. Чжу, якому цього місяця минає 59 років, звинуватили в тому, що він використовує вірш як бойовий заклик до повстання в Китаї у стилі Жасминової революції. Анонімна онлайн-активність, що радше нагадує не згуртований рух, а окремі заклики до реформ, зазнала невдачі. Відколи в арабському світі почалися демократичні потрясіння, Пекін жорстко розправився з інакомисленням, арештувавши та кинувши до буцегарень десятки осіб, які наважилися відверто виступити проти уряду та його політики. Жертвами стали автори – такі як Чжу, юристи, журналісти й художники.

Чжу відсидів у 1999–2006 рр. у в’язниці за участь у заснуванні Демократичної партії Китаю – незареєстрованої організації, яку влада швидко розчавила, ув’язнивши її керівників. Колишнього редактора часопису тримали в одиночній камері. Зазвичай до цієї тактики вдавалися, щоби зламати непокірних політичних в’язнів. У 2007–2009 роках за звинуваченням у тому, що він нібито штовхнув поліціанта, Чжу відбував новий тюремний термін.

На теперішньому судовому процесі Чжу звинуватили в тому, що він не тільки пише вірші, а й бере участь у збиранні коштів для політв’язнів і дає інтерв’ю іноземним ЗМІ, використовуючи це для нападів на китайський уряд та її керівну ідеологію. Про це повідомляє базована в Нью-Йорку неурядова організація Human Rights in China. (Вирок Чжу, швидше за все, буде винесено цього місяця.)

Наприкінці січня інша нью-йоркська правозахисна організація, Human Rights Watch, оприлюднила свій щорічний список з аналізом ситуації у сфері прав людини у світі. Пекін посів у ньому непринадне місце.

На тлі швидких соціально-економічних перетворень і модернізації КНР лишається авторитарною однопартійною державою. Це накладає жорсткі обмеження на свободу слова, асоціацій і релігії, відкрито відкидає незалежність судової системи та свободи преси, свавільно (часто без судових рішень) обмежує та придушує діяльність захисників прав людини й організацій.

Крім того, уряд КНР цензурує інтернет, провадить надзвичайно репресивну політику в районах проживання етнічних меншин – таких як Тибет, Синьцзян і Внутрішня Монголія, систематично (за рідкісними винятками) нехтує зловживаннями владою в ім’я «соціальної стабільності». Він відкидає внутрішній міжнародний контроль за ситуацією з правами людини як спроби дестабілізувати й нав’язати країні «західні цінності». Відколи 2008 року в Пекіні відбувалися Олімпійські ігри, апарат безпеки, ворожий до лібералізації та правової реформи, постійно збільшується. Витрати китайської програми «підтримки соціальної стабільності» перевищують нині оборонний бюджет.

29 січня «Женьмінь жибао» – рупор Комуністичної партії Китаю, як і багато інших офіційних ЗМІ, з обуренням відкинула доповідь Human Rights Watch. За її твердженнями, деякі західні держави та неурядові організації перейшли в наступ на Китай у зв’язку з проблемами прав людини. Спочатку вони вдають, що правами людини нехтують, потім на доказ цього наводять чутки та спекулюють, сліпо звинувачуючи Китай у порушенні прав людини. Реальна мета – спотворити його міжнародний імідж.

Визнано, пише «Женьмінь жибао», що стан прав людини в Китаї перебуває на безпрецедентному етапі й нині досягнуто значного прогресу. Чому ж Захід і досі упереджено налаштований проти Китаю у сфері прав людини? Причина одна: менталітет холодної війни та ідеологічної гегемонії зберігаються й досі. Допоки Китай є соціалістичною країною, Захід настирливо спотворюватиме його імідж і вбачатиме в Китаї загрозу своїй системі.

Прихильники китайського уряду використовують ще один рубіж оборони. Китай підняв мільйони людей із бідності, а це і є фундаментальним досягненням у сфері прав людини. Що правда – то правда. Це чудовий здобуток. Але хіба це виправдовує придушення урядом тих, хто насмілюється брати під сумнів владу? Зрештою, тільки в таких країнах, як Китай, віршовані рядки, хоч би вони й підбурювали, можуть загрожувати тюрмою.

Ось остання строфа вірша Чжу:

Пора, народе Китаю! Пора!

Китай належить усім. Настав час

Обирати по своїй волі, яким буде Китай.

Джерело: Time (США)

Автор: Ганна Біч (Hannah Beech)

Переклад: Аркадій Сидорук