Репресивна акція має на меті не дати їй можливості отримати в посольстві Нідерландів у Пекіні нагороду Фонду принца Клауса (Prince Claus Fund). Про це вона повідомила того ж дня (в понеділок) на своєму блозі Invisible Tibet today (Невидимий Тибет сьогодні).

Нині вона перебуває під пильним наглядом поліцейських у своєму помешканні в Пекіні.

44-річна Церинг Вузер – жорсткий публічний критик політики КНР у Тибеті.

Вона народилася в історичній столиці цього автономного району Лхасі у привілейованій родині. Її дід був офіцером гомінданівської армії, а батько служив одним із командирів Народно-визвольної армії Китаю. Випускниця університету, Вузер працювала журналісткою, а потім стала поетесою та есеїсткою, заснувала літературний часопис.

За свідченням «Репортерів без кордонів», вона – одна з небагатьох тибетських авторів, які пишуть китайською мовою.

Вузер – авторка збірника есе «Нотатки про Тибет» (Notes on Tibet 西藏笔记; Xīzàng Bǐjì). Після того, як книгу було заборонено «через політичні помилки», її звільнили з роботи. Однак із-під її пера на Тайвані було опубліковано декілька книг. Серед них – ілюстровану знімками її батька «Заборону пам’яті» (Forbidden Memory) про культурну революцію в Тибеті.

Вона продовжувала публікувати також гострі критичні матеріали на блогах oser.tibetcul.net і blog.daqi.com/weise. Коли Вузер вмістила на них вітання Далай-ламі з днем народження, влада їх заборонила. Однак вона публічно заявила, що це її не зупинить.

Церинг Вузер належить до тих, хто ініціював «Хартію-08» (оприлюднений 2008 року й підписаний представниками китайської інтелігенції маніфест, що містив заклик провести демократичні політичні реформи в КНР. – MS). Її книги виходять за кордоном у перекладах іноземними мовами.

Діяльність Вузер відзначено міжнародними нагородами: «За свободу слова» (Freedom of Expression Prize) Норвезької профспілки письменників (2007 р.), Медаллю «За свободу слова» (The freedom of speech medal) Тібетської асоціації журналістів (2007 р.) та нагородою «За мужність у журналістиці» (Courage in Journalism) Міжнародного жіночого медіафонду (2011 р.). Однак китайська влада не дозволила лауреатці виїхати ані в Норвегію, ані у США, щоб їх отримати.

Під час заворушень у Тибеті, що відбувалися 2008 року, вона та її чоловік, відомий автор і критик пекінського режиму Ван Лисюн (Wang Lixiong), уже опинялися під домашнім арештом.

Підготував Аркадій Сидорук