Поправка, яку тепер повинні ратифікувати законодавчі органи штатів, дає важливі потенційні вигоди для безпеки журналістів у Мексиці, для зниження рівня безкарності в країні, що сягає 90%, і для свободи преси в цілому.

Напади на репортерів у тих регіонах Мексики, де панують наркокартелі, тісно пов’язані зі спробами змусити журналістів замовкнути чи перешкодити поширенню інформації про корупцію та організовану злочинність. Розслідуванням злочинів на місцях часто заважають внутрішня корупція у правоохоронних органах і втручання наркобаронів та впливових чиновників.

Однак мексиканська поправка корисна в ширшому розумінні: її можна застосувати в усьому світі. Це один із перших законів, що стоятиме на сторожі нових видів журналістики, які формуються на основі практики інтернету. Його можна застосувати навіть для її нових форматів, появу яких ми ще не в змозі передбачити.

Визначити, хто є журналістом у сучасну епоху, – постійна проблема для представників академічних кіл і для самих репортерів. Труднощі, пов’язані з чітким визначенням цього поняття, створили серйозні проблеми і для тих, хто намагається прийняти закони про їхній захист.

Наприклад, у США федеральний закон, що мав стати щитом для репортерів, провалився частково через невизначеність самого поняття «репортер». Інші нещодавно ухвалені акти, як-от французький закон про захист преси 2009 року, стали наслідком боротьби довкола включення в сферу його дії репортерів як нових, так і більш традиційних медіа.

Мексиканські сенатори розповіли нам, що пропонувалися альтернативні поправки, які передбачали безуспішну спробу впровадження «корисних дефініцій». В остаточному варіанті мексиканської поправки федеральна влада отримала повноваження судити за будь-яке правопорушення «проти журналістів особи та заклади, які зачіпають інтереси, обмежують чи посягають на право на інформацію, свободу слова чи друку» («contra periodistas, personas o instalaciones que afecten, limiten o menoscaben el derecho a la información o las libertades de expresión o imprenta»).

Корисним у цьому формулюванні є те, що як би ми не визначали журналістів у майбутньому, їм завжди відводитиметься першорядна роль. Мексиканський конгрес ухвалив рішення, не переглянувши поняття «журналіст». Однак він прагнув того, щоб кожного разу, коли кримінал чинить атаку на свободу преси, надати можливість втрутитися федеральній владі.

Звісно, конституційні поправки можна тлумачити дещо вільніше, аніж закони чи судові рішення, в яких визначається й спосіб їхнього виконання. Тож ефективність захисту преси в Мексиці значно більшою мірою, ніж від букви закону, залежатиме від підзаконних актів та жорсткості розслідувань.

Однак Мексика зробила перший життєво важливий крок, знайшла відповідь на запитання, що відповідає на проблеми преси у ХХІ столітті. Будемо сподіватися, що інші країни, які подібно до неї борються з викликами безкарності, наслідуватимуть її приклад.

Автор: Денні О’Браєн, координатор захисту інтернету КЗЖ

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Переклад: Аркадій Сидорук