У затяжній резонансній судовій справі Луїса Агустіна Гонсалеса (Luis Agustín González) поставлено крапку. Події почали розгортатися після того, як в опублікованій у 2008 році статті No más! («Годі!») Гонсалес назвав колишнього губернатора і тодішнього кандидата на виборах до сенату Леонору Серрано де Камарго (Leonor Serrano de Camargo) «політичною інтриганкою», і додав, що вона керувала департаментом «зверхньо» і «деспотично».

За позовом Леонори Серрано де Камарго суди першої та другої інстанцій визнали Гонсалеса, як автора образливого матеріалу, винним.

У вересні 2011 року муніципальний суддя міста Фусагасуга виніс журналісту вирок за наклеп і дифамацію – 20-місячне тюремне ув’язнення, нагадує Фонд за свободу преси (la Fundación para la Libertad de Prensa, FLIP). В лютому 2012 року, продовжує FLIP, Вищий суд департаменту Кундінамарка скасував вирок за звинуваченням у дифамації, однак залишив чинним вирок за звинуваченням в образі, і скоротив тюремний термін до 18 місяців і 18 днів. Крім цього, залишилося чинним рішення про виплату позивачу компенсації в сумі 17 мінімальних зарплат.

У Верховному суді адвокати Гонсалеса доводили, що висловлені у статті журналіста думки є «не звинуваченнями, а несхваленням» дій публічної особи, і, зрештою, домоглися касаційного провадження. Вища судова інстанція констатувала, що «в категорії свободи слова політична думка має високий ступінь захисту», однак державні особи «повинні бути відкритими для критики». Ухвалене рішення обов’язкове для виконання колумбійськими суддями і прокурорами, котрі розглядають справи про журналістські наклепи за позовами державних посадовців.

У FLIP, авторитетній неурядовій організації, привітали виправдання Гонсалеса, ухвалене вищим судовим органом країни. Рішення Верховного суду, заявили представники FLIP, «створює важливий прецедент у захисті свободи слова перед загрозою кримінальної образи, і ще раз підтверджує важливість цього права для зміцнення демократії».

В інтерв’ю виданню Expectador Гонсалес висловив «велике задоволення» рішенням Верховного суду, і відзначив, що воно «відкриває можливості для висловлення думок на регіональному та національному рівнях». За словами журналіста, процес був виснажливим, і йому довелося пройти «важкий шлях, ведучи гру проти потужної економічної і політичної сили». «Однак якщо потрібно буде написати подібну редакційну статтю, я це зроблю, – підкреслив Гонсалес. – Наша місія полягає в тому, щоб шукати правду. І все, що робиться задля цього, є законним».

Гонсалес відзначив, що «був щасливим, оскільки відчував підтримку, зокрема, президента Республіки». «Але найбільше я вдячний Фонду за свободу преси», – пояснив журналіст. «Я ніколи не думав, –  також зауважив він, – що моя справа, справа провінційного журналіста, набуде міжнародного розголосу».

Представник Міжнародного інституту преси (IPI) Барбара Тріонфі (Barbara Trionfi) розцінила рішення Верховного суду Колумбії як «прояв розуміння того, що без потужної преси громадськість не в змозі домогтися підзвітності від урядових лідерів». Тріонфі закликала колумбійську владу звернути увагу на міжнародні стандарти у сфері свободи слова, і, відповідно до них, повністю вилучити з державного законодавства кримінальну відповідальність за дифамацію і образу.