Дослідження «Свобода в мережі 2013» (Freedom on the Net 2013) охопило 60 країн і було проведено в період з травня 2012 року по квітень 2013-го. Україна у ньому займає передостанню сходинку в переліку 17 країн, де є свобода інтернету. З пострадянських країн її випереджає Естонія та Грузія. Замикає 17-ку Вірменія.

Відповідно Україна отримала 28 балів зі 100 в аналізі рівня інтернет-свободи та вільних цифрових медіа. Варто зауважити, що чим менше бал, тим краще. З цих 28 балів: 7 – за проблеми із доступом, 7 – за обмеження контенту, 14 – за порушення прав користувачів. Найвільніші в інтернеті Ісландія та Естонія набрали по 6 і 9 балів відповідно. Україна же погіршила свій результат на один бал у порівнянні з минулим роком.

Карта, що ілюструю рівень доступу до вільного інтернету у світі/ freedomhouse.org

Дослідження визначає три проблемні моменти у сфері вільного інтернету в Україні: арешти блогерів/ICT-юзерів за політичні чи соціальні пости, фізичне насилля чи вбивства (включно із ув’язненням) блогерів/ICT-юзерів та технічні атаки на критиків уряду чи організації із захисту прав людей.

У документі також наведено порівняння показників вільного інтернету та вільних медіа (телебачення, радіо, друковані ЗМІ). Якщо за доступ до вільного інтернету Україна отримала 28 балів, то оцінка рівня свободи у ЗМІ – 60 балів, тобто частково вільна. «Різниця є причиною до занепокоєння. Тиски, що забороняють виразність на телебаченні та у пресі, мають здатність рано чи пізно виявити негативний вплив на онлайн-простір», - прогнозує дослідження.     

«Хоча Україна не досягла відчутного прогресу у використанні інтерет та цифрових технологій для посилення громадянського суспільства протягом останніх кількох років, громадяни України насолоджуються здебільшого безперешкодним доступом до інтернету... Інформаційні та комунікаційні технології (ICTs) мають певний вплив на політичний процес, а різноманітні й загалом незалежні онлайн-медіа та соціальні мережі відіграють ключову роль на тлі мінімального тиску з боку влади. Частково це результат Помаранчевої революції, в якій ICTs відіграли значну роль», - йдеться у вступній частині розділу, присвяченому Україні.

Загалом, підсумовує дослідження, Україна «має ліберальну законодавчу базу про інтернет», але час від часу з’являються державні ініціативи щодо контролю електронних медіа. З цього приводу згадано заяву, зроблену у березні цього року Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі про аморальний та дискримінаційний контент на YouTube.

Серед інших спроб обмежити свободу в інтернеті: законопроект, запропонований у вересні 2012 року, що передбачав ув’язнення від 3 до 5 років за кіберзлочини; вилучення у лютому 2013 року випуску журналу «Фокус» із інфографікою витрат на адміністрацію Президента; побиття журналіста «Української правди» Мустафи Найєма охоронцями члена ПР у серпні 2012 року; відкриття у червні 2012 року кримінальної справи проти онлайн-видання «Лівий берег», ініційоване скаргою депутата Володимира Ландика, що його особисті повідомлення були оприлюднені на сайті без дозволу.

З позитивної динаміки відзначається, що українці часто використовують соціальні мережі для моніторингу виборів, проведення кампаній із захисту прав та для оприлюднення випадків хабарництва і корупції. Хоча багато сайтів, що моніторили парламентські вибори-2012, зазнали  DDoS атак.

Політичні партії та уряд також активно використовують інтернет для просування власних ідей, не гребуючи маніпулятивними технологіями (троллінг, astroturfing).

Загалом, Freedom House відзначає, що інтернет-свобода погіршується у всьому світі, але активісти продовжують боротьбу.

Повністю дослідження можна переглянути тут.