Це - Саудівська Аравія (163 місце), Куба (171 місце), В'єтнам (172 місце), Китай (173 місце).

Росії, яка посідає 148 місце, вже забезпечено бути представленою поруч із Македонією – однією з двох кандидатур, запропонованих від  регіональної групи Східної Європи для заповнення двох вакансій.  

«Хибно та наївно вважати, що ці країни, засідаючи у Раді, змушені будуть посилювати повагу до прав людини, - наголошують «Репортери». - Навпаки, існує побоювання, що вони спільно з делегаціями інших країн, мандат яких чинний до 2015 року, - такими, як Об'єднані Арабські Емірати, Пакистан чи Казахстан пропонуватимуть проекти небезпечні для свободи інформації».

Саудівська Аравія, конкретизує медіаорганізація, застосовує жорстку цензуру в інтернеті – єдиній сфері, де  в останні роки тут розвивалася свобода слова та інформації. У В’єтнамі нещодавнє засудження адвоката-блогера Ле Куока Куана (Le Quoc Quan) і блогера Дінь Нхата Уя (Dinh Nhat Uy) засвідчило  що користувачі інтернету – єдині, хто створює  у цій країні незалежну інформацію, лишаються жертвами  посилення репресій компартії.

Китай, як і раніше, - є найбільшим  у світі тюремником  для журналістів, блогерів і кібердисидентів. Серед країн Західної півкулі Куба – єдина, де нетерпимо ставляться до незалежних медіа  за винятком декількох католицьких журналів, а використання мережі, незважаючи на відкриття декількох інтернет-кафе у Гавані, тут жорстко контролюється.

Росію «Репортери» характеризують як  країну, в якій «нарешті дедалі гучніше лунає голос громадянського суспільство, однак не припинено нарощування арсеналу драконівських законів, що обмежують свободу інформації. Йдеться про відновлення кримінального законодавства про дифамацію, адміністративну фільтрацію інтернету, впровадження злочину богохульства та заборону "пропаганди гомосексуалізму". У країні, де безкарність убивць і нападників на журналістів лишається правилом, троє репортерів позбавлені волі. У середовищі деяких регіональних та міжнародних організацій Росія відіграє провідну роль як країна, що ставить під сумнів універсальність  прав людини».

Репортери без кордонів приєдналися до міжнародної коаліції 40 неурядових організацій,  які з ініціативи Міжнародної служби з прав людини (ISHR ) надіслали спільного листа Раді ООН з прав людини з вимогою  конкретно діяти у цій сфері та  співпрацювати зі спеціальними доповідачами Організації Об'єднаних Націй. Серед підписантів – Amnesty International, Human Rights Watch, Article 19.

На створену в 2005 році Раду ООН з прав людини покладено місію «сприяти загальній повазі та захисту усіх прав людини та усіх основних свобод для кожного, без будь-яких відмінностей , справедливо й  неупереджено».

До її складу входять 47 держав-членів, яких  обирає Генеральна Асамблея  ООН прямим таємним голосуванням. Географічним розподіл такий: група африканських держав – 13 місць, група азійських держав – 13 місць, група держав Латинської Америки та Карибського басейну – 8 місць, група східноєвропейських держав – 6 місць та група західноєвропейських держав  – 7 місць. Члени Ради виконують свої повноваження протягом трьох років і не мають права на переобрання після двох поспіль термінів.