«Наприкінці 2011-го, - йдеться у заяві, - були зняті усі звинувачення стосовно колишнього президента Леоніда Кучми у зв'язку зі зникненням журналіста Георгія Гонгадзе. Плівки із записами нібито голосу Кучми, схоже, свідчили про його причетність до злочину. Але суд постановив, що аудіозаписи  не можуть бути використані як докази. На початку 2013 року колишнього начальника головного управління кримінального розшуку МВС Олексія Пукача було  засуджено за убивство Гонгадзе до довічного ув'язнення. Однак він заявив, що визнає вирок тільки у тому разі, якщо Кучма і колишній голова його адміністрації Володимир Литвин сядуть з ним «в одну клітку».

Про масштабну кампанію проти безкарності, яку Міжнародна федерація журналістів (IFJ), що об’єднує близько 600 тис. репортерів у понад 100 країнах, розпочала за місяць до Всесвітнього дня, MediaSapiens докладно повідомляв.

У повідомленні на сайті  Федерації йдеться про проведення у Києві у День боротьби з безкарністю обговорення стану розслідування ключових журналістських справ у регіоні колишнього СРСР та зусиль, необхідних для того, щоби спонукати владу до дій.

Всесвітній день боротьби з безкарністю за убивства журналістів та працівників медіа відзначать цього року втретє. Його проголосила у 2011 році канадська глобальна мережа захисту та сприяння свободі слова IFEX. Тоді на філіппінському острові Маґінданао мафіозний клан вчинив криваву розправу над 57 людьми, серед яких було 32 репортери та співробітники  преси. Відзначення цього дня має на меті захищати й сприяти свободі слова у світі не тільки журналістів і блогерів, а й письменників, художників, музикантів і учених.

IFEX створила мультимедійний ресурс daytoendimpunity.org з інфографікою, відео, інтерактивною картою та статтями, що допомагають зрозуміти суть проблеми.

Її кампанія проходила під знаком підтримки п’ятьох людей. Це - ув’язнений  камбоджійський борець проти загарбання кланами земель Йорма Бофа (Yorm Bopha), захисниця прав турецьких жінок, які зазнали зґвалтувань і тортур, Ерен Кескін (Eren Keskin), єгипетський карикатурист Доаа Еладл (Doaa Eladl), еквадорський журналіст Мартін Палларас (Martin Pallaras), нігерійський  правник Роммі Мом (Rommy Mom), котрий бореться за транспарентність і підзвітність уряду.

Аналогічна кампанія на підтримку телерепортера й захисника навколишнього середовища Тювера Вюнді (Tuver Wundi) з Конго, яку IFEX активно проводила торік, привернула увагу світових медіа, викликала широкий резонанс  серед конголезької громадськості й, зрештою, досягла мети. Журналіст і громадський діяч, який під публічною загрозою смерті змушений був переховуватися, отримав урядову охорону.

Нью-йоркський Комітет захисту журналістів (CPJ) проводив цьогорічну кампанію проти безкарності, зосереджуючи увагу на Росії та Філіппінах – «країнах, де було вбито багато журналістів і де низькі показники винесення вироків». 

Виконавчий директор Комітету Джоел Саймон (Joel Simon) надіслав листа президенту РФ Володимиру Путіну, закликавши його виступити проти безкарності осіб, які коять злочини проти журналістів. Росія входить до світової десятки країн, де журналістів постійно убивають, а їхні  убивці розгулюють на свободі, наголошується у листі з посиланням на Impunity Index-2013 цієї медіаорганізації.

До Дня боротьби з безкарністю «Репортери без кордонів» (RSF) публікують  портрети 10 журналістів і блогерів: Саміра Кассіра (Samir Kassir) – Ліван, Сієда Саліма Шахзада (Syed Saleem Shahzad)  - Пакистан, Ласанти Вікрематунги (Lasantha Wickrematunga)  - Шрі-Ланка, Анібала Барроу (Aníbal Barrow) – Гондурас,  Гільєрмо Кано (Guillermo Cano)  - Колумбія, Норбера Зонго (Norbert Zongo) - Буркіна Фасо, Дідаса Намюжімби (Didace Namujimbo) – Демократична Республіка Конго, Хаджімурада Камалова (Дагестан – РФ), Гранта Дінка (Hrant Dink) – Туреччина, Саттара Бехешті (Sattar Beheshti) – Іран.

«10 портретів, які виносять сьогодні на передній план «Репортери»,  це – спроба надати людського обличчя драматичним цифрах, розповісти де і в яких масштабах чиняться безкарні  злочини, - коментує медіаорганізація. - Чи їх стратили, чи вони загинули від замахів, чи померли під тортурами – усі ці журналісти й блогери лишаються сьогодні жертвами одного й того ж зла. Вони опинилися під прицілом  через  розслідування корупції або незаконної торгівлі наркотиками, критику влади або озвідувальних служб, через викриття порушень прав людини. Деякі випадки стали символічними, інші менш відомі. Винуватці вчинених злочинів різні: уряди, збройні угруповання або кілери. Їхні убивства лишилися повністю чи частково безкарними. Іноді розслідування розпочиналися. щоб перетворитися на димову завісу. Виконавців  іноді арештовували, однак замовники лишалися недоторканними».