Про це пишуть «Репортери без кордонів» (RSF).

Організація привертає увагу до нещодавньої заяви речника Міністерства юстиції Ірану, який заборонив ЗМІ публікувати інформацію про осіб, визнаних Вищою радою національної безпеки «головними підбурювачами до заколоту». У разі невиконання цієї вимоги виданням загрожує заборона, попередив він.

Серед небажаних осіб він назвав екс-президента Ірану  Мохаммада Хатамі (MohammadKhatami), колишнього прем'єр-міністра й власника забороненої газети Kalameh Sabaz Мір-Хоссейна Мусаві (MirHosseinMousavi) та його дружини – популярної авторки Захри Рахнавард (Zahra Rahnavard), екс-голову Ісламської  консультативної асамблеї, власника забороненої газети Etemad Melli Мехді Каррубі (MehdiKarroubi).

З лютого 2011 року теперішні можновладці Ісламської Республіки Іран позбавили цих відомих політичних діячів усіх прав і без судових рішень, незаконно утримують під домашнім арештом, встановивши за ними нагляд.

RSF, посилаючись на ексклюзивну інформацію, додає:  прокурор Тегерана ще раніше скликав керівників медіа, нагадавши їм про заборону висвітлювати їхню діяльність.

Організація наголошує, що цензуру іранській пресі нав’язує розгалужена  система правосуддя з її вищими посадовими особами.

Справа не обмежується словесними пересторогами. У лютому ц.р. іранська влада застосувала санкції проти двох видань протилежних спрямувань. Було покарано реформістський щомісячник  Mehrnameh іприпинено випуск рупора крайньо правого крила у середовищі можновладців – тижневика 9 Day.

Вища палата окружного суду Тегерану оштрафувала редактора місячника Mehrnameh Форозондеха Адібі (Forozandeh Adibi) і заборонила йому протягом двох років займатися журналістикою.

Адвокат заявив виданню, що  його було покарано за публікацію статей, написаних «групою плутаників». Це поняття іранська влада використовує щодо опонентів режиму, які «збилися з революційної лінії». 

Майже водночас Комісія з легалізації та нагляду за пресою заборонила близький до консерваторів тижневик 9Day «за непрямі образи покійного провідника ісламської революції, Верховного Лідера Ірану з 1979 по 1989 р. Рухолли Мусаві Хомейні та за критику іранської політики в ядерній сфері».

Інкриміновані тижневику статті були спрямовані й проти Мохаммада Джавада  Заріфа (Mohammad Javad Zarif) – Міністра закордонних справ Ірану, головного переговорника з ядерної проблеми зі США та проти Алі Акбара Хашемі Рафсанджані (Hashemi Rafsanjani) – колишнього президента Ірану, одного наближених до засновника Республіки Ісламської Республіки.

Видання завоняють вже вдруге за рік. Через «критику» методів уряду на переговорах з ядерної проблеми тижневик вже закривали торік у березні за звинуваченням в «образі й наклепі» та у «публікації неправдивої інформації». Однак на початку травня 9 Day отримав дозвіл  відновити вихід у світ

Виданнявважають одним з провідних рупорів екстремістів у середовищі владного угруповання, близького до теперішнього верховного лідера Ірану Сеєда АліХосейні Хаменеї,якийкритикує політику уряду, очолюваного поміркованим консерватором Хассаном Рухані.

Видавець9 Day, парламентар Хамід Рассаї (Hamid Rassaïe) зреагував наступного дняна нову заборону виходу свого тижневика дивним чином. На прес-конференції він привернув увагу до «телевізійних зізнань» ув’язненого колишнього кореспондента Washington Post у Тегерані Джейсона Резаяна (JasonRezaian).

Діяч, близький за повідомленням Agence France-Presse, до  іранської Революційної гвардії, висловив невдоволення претензіями офіційних осіб США у зв’язку з тривалим утриманням його без суду під вартою. Якби відповідальні американські особи послухали його зізнання на іранському телебаченні у шпигунській діяльності проти нашої країни, вони зрозуміли б чому того  утримують в Ірані, сказав Хамід Рассаї.

Арештований у Тегерані кореспондент Washington Post має подвійне громадянство – іранське та американське.

«Громадяни західних країн, зокрема, журналісти, упродовж років стають жертвами хронічної параної керівників режиму, - пояснює ситуацію завідувач ірансько-афганським бюро RSF Реза Мойні(Reza Moini).  – Водночасза мовчазного потурання міжнародної спільноти їхвикористовуютьяк знаряддя на  дипломатичних переговорах».

«Цей репортер (Резаян), який не скоїв  жодного злочину, - жертва війни між кланами на вершині  державної влади та напруженості у відносинах між Тегераном і міжнародним співтовариством», - додав він.

«Репортери без кордонів» нагадують, що  за Індексом свободи преси Іран посів 2015 року 173 місце серед 180 країн світу.