Про це повідомили «Репортери без кордонів» (RSF).

Її звинувачують у розголошенні державних таємниць закордонним джерелам.

Гао Ю, як дописувачці Deutsche Welle, інкримінують те, що вона постійно посилалася на конфіденційні службові  документи.

Пекінська влада не уточнює, про які документи йдеться, однак заявляє, що має «неспростовні докази» її вини.

У Китаї існує національний орган із захисту державних таємниць,, прерогатива якого – засекречувати інформацію, яку він вважає чутливою.  Однак потік «секретної» інформації та загальна непрозорість офіційних визначень дають необмежені повноваження владі  звинувачувати журналістів і блогерів у розголошенні  державних таємниць.

RSF висловлює припущення, що цього разу йдеться про «Document No. 9»,  призначений для внутрішнього користування. Він закликає виявляти партійну пильність» щодо небезпечних західних концепцій, які експортують з метою дестабілізації суспільства під виглядом універсальних цінностей і принципів.

Якщо Гао Ю визнають винною, журналістці загрожує 15-річне позбавлення волі.

Завідувач Азійсько-Тихоокеанського бюро RSF Бенжамін Ісмаїл (Benjamin Ismaïl) заявив: «Компартія домагається  покарати усіх, хто викриває її диктаторську сутність. Не дивно, що режим, який вважає демократію і права людини концепціями, які загрожують його легітимності, змушує замовкнути незалежні голоси та придушує прагнення свободи слова та свободи інформації.

RSF подає факти, що передували початку процесу. У квітні ц.р. Гао Ю зникла з публічного поля зору, а на початку травня стало відомо, що її у черговий раз арештували.

На центральному китайському каналі CCTV вона виступила з вимушеними зізнаннями.

Оскільки юридичний апарат у Китаї контролює компартія, журналістку за пекінською версією, роблять «об’єктом підтасованого процесу із заздалегідь визначеним фіналом».

70-річна Гао Ю у 1979 році почала працювати репортеркою China News Service, у 1988-му – стала заступником головного редактора видання дисидентів-інтелектуалів Economics Weekly. Вона працювала фрілансером газет у континентальному Китаї та у Гонконзі. Опублікувала резонансну статтю у гонконгському Mirror Monthly, яку мер Пекіна назвав «політичною програмою безладу й заколоту». Він затаврував журналістку як «ворога народу».

1989 року, після протестів на пекінській площі Тяньаньмень, Гао Ю арештували. З ув’язнення її звільнили більш як через рік за станом здоров’я.

1993-го вона знову потрапила під арешт. А наступного року журналістку засудили до 6-річного позбавлення волі за звинуваченням у «публікації державних таємниць». На початку 1999 року її умовно звільнили через різке погіршення здоров’я.

Цього року її арештували за декілька тижнів до 25-ої річниці придушення повстання на площі Тяньаньмень.

Гао Ю відзначена рядом престижних міжнародних журналістських нагород: «Золотим пером свободи» (Golden Pen of Freedom) – 1995 р., «За мужність у журналістиці» (Courage in Journalism Award)Міжнародної жіночої медіафундації  (IWMF) – 1995 р.

Вона стала першою лауреаткою премії ЮНЕСКО «За свободу світової преси ім.Гільєрмо Кано» (UNESCO/Guillermo Cano World Press Freedom Prize) – 1999 р. Віденський Міжнародний інститут преси (IPI) визнав  її однією з 50 героїв за свободу світової преси XX сторіччя - 2000 р.