Неоднозначно виглядає й випадок у Макіївці, де правоохоронці порушили кримінальну справу проти студента за фактом розповсюдження порнографії через соціальну мережу, вважає адвокат Олег Веремієнко. Чим різниться порнографія від еротики, наше законодавство не пояснює. Тому міліція має провести численні експертизи, щоби довести факт розповсюдження саме порнографічної продукції, пояснює експерт.

Хлопці мали визнати свою провину, лише у цьому разі міліція та суд могли вжити певні заходи, говорять правники. За будь-яких інших обставин застосувати покарання чи порушити кримінальну справу вельми складно.

Матюки із Запоріжжя

У рішенні запорізького суду зазначається лише, що 19-річний Дмитро Мальцев «висловлювався нецензурною лайкою на адресу громадян, на зауваження не реагував, чим порушив громадський порядок». Жодного слова про чат або інтернет. Саме це, на думку Олега Веремієнко, і дивує.

«Складається враження, що мова про інше правопорушення, інформацію щодо якого використовують із метою популяризації запорізького чату», ‑ говорить Володимир Яворський.

У цій справі запитань більше, ніж відповідей, констатують експерти. «Не зрозуміло, в який спосіб правоохоронці довели правопорушення з боку Дмитра Мальцева. Хіба що хлопець сам визнав свою провину», ‑ зазначив експерт.

Отримати пояснення самого затриманого поки що не вдалося. Він якраз відбуває покарання.

«Загалом, 15 діб арешту ‑ це найбільш жорстка санкція за адміністративне правопорушення. Просто так нікого не закривають. Навіть за матюки на вулиці, у публічному місці, можуть дати до 10 діб. А в нашому випадку підлітка покарали на 15 діб», ‑ так прокоментував ситуацію Володимир Яворський.

Експерт також здивований, що запорізький суд класифікував інтернет-простір як публічне місце: «Для мене це відкриття. Адже користування інтернетом удома важко назвати не лише публічним, а й таким, що шкодить громадянському порядку».

Студентська порнографія

Правники зацікавились і випадком у Макіївці, де міліція порушила кримінальну справу проти студента. Останнього звинувачують у виготовленні та розповсюдженні порнографії через те, що він розмістив у соціальній мережі свої фото в оголеному вигляді.

Цей випадок лише підтверджує необхідність внесення уточнень у діюче законодавство, стверджує пан Яворський. «Нині законодавство містить норми, згідно яких, навіть якщо такі фото [як у випадку із макіївським студентом]я передам другу, це вже є порушенням. Відповідно такі діяння мають каратися. Тому, на мій погляд, до статті закону треба додати слово «комерційне». І покарання має бути лише за вчинки, коли порнографія розповсюджується із комерційною метою», ‑ пояснює експерт.

Із ним погоджується й Олег Веремієнко. Окрім цього, він вважає, необхідно більш ретельно прописати, чим різниться порнографічна продукція від еротичної. Поки що цього не зроблено. Тому міліція має спочатку провести експертизу, яка би доводила факт порнографії.

До того ж правоохоронцям треба зібрати докази, що саме обвинувачуваний розмістив інформацію в Мережі. «І якщо вирахувати IP-адресу, визначити нік на форумі чи в чаті, оглянути компьютер користувача – не складно, то довести, що саме ця людина викладала інформацію, значно складніше»,‑ підсумовує пан Веремієнко.

Загалом експерти сподіваються, що наведені випадки не свідчать про зростаючу потребу держави у регулюванні інтернет-простору.

«Медіаграмотність»