Від журналістики до NASA: як український кореспондент почав займатися космічними апаратами

«Я не тільки журналіст :) Я ще і лабораторний щур» Фото: Facebook Андрія Васильєва

До цього Васильєв протягом двох із половиною років працював над проектами, що стосуються NASA, SpaceX, Virgin Galactic, Blue Origin, Boston Dynamics, Boeing та інших.

Як відбувся такий незвичайний поворот у кар'єрі та про подальші плани в журналістиці і в авіакосмічній галузі Андрій Васильєв розповів MediaSapiens.

– Андрію, чим ви займалися до цього? Як узагалі ви прийшли до роботи з космічними апаратами?

Навесні 2013 року, після двох років роботи в Російській службі «Голосу Америки», у Вашингтоні, я шукав роботу, й абсолютно випадково потрапив до підприємства, що виготовляло продукцію для авіакосмічної галузі. 

Починав я зі звичайного оператора тестових випробувальних машин. Ми тестували та калібрували вузли й деталі для потреб NASA, авіавиробництва, міністерства оборони і високоточні прилади для нафтогазовиків.

Згодом, після кількох тренінгів та екзаменів я став інспектором фінальних перевірок і практично повністю перейшов на роботу з NASA та SpaceX. До мене потрапляли готові вузли й деталі, котрі вже в мене проходили фінальну перевірку та випробування. Я фактично замикав ланцюжок виробництва та допускав продукцію до подальшого використання. Або не допускав :)

«...Ніби ти бавишся радіокерованим літачком, який коштує пару десятків мільйонів доларів». Фото: Facebook

Ми працювали в основному для проектів NASA, SpaceX (проекти Falcon9 та Dragon), Blue Origin (проект New Shepard), Virgin Galactic, і багатьох інших.

Незважаючи на те, що в мене немає технічної освіти, в мене було шалене бажання працювати.  За освітою я історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. І після тривалого навчання й тестів мене було допущено до роботи інспектором. Якщо працівник виявляє бажання вчитися й працювати, керівництво, зазвичай, завжди іде назустріч. Тобто, технічна освіта, звісно, важлива, але не менш важливий реальний досвід та знання, котрі ти застосовуєш на практиці.

Крім того, мені подобається моя нова діяльність, оскільки я роблю щось справді потрібне. І я відчуваю, що я роблю свій особистий внесок у майбутнє. Для мене важливо бути причетним до наукового прогресу, до високих технологій. Це мій особистий вибір і бажання.

Тепер я переїхав в інший штат, і спеціальна рекрутингова агенція, базуючись на моєму досвіді, знаннях та досягненнях, а також на відгуках попереднього роботодавця, знайшла мені нову роботу. Тож нині я працюю з підрозділом NASA, котрий контролює й коригує орбіти космічних апаратів.

Справа в тім, що через вплив сонячної та земної гравітації орбіти, наприклад, геостаціонарних супутників, доводиться коригувати кожні 10–15 діб. Ми отримуємо поточну телеметрію, порівнюємо її з фактичною, і на основі похибок вмикаємо двигуни малої тяги, щоби вирівняти супутник або корабель.

– Ви також пишете, що журналістика відійшла в категорію хобі. Чи маєте якісь плани на майбутнє в цій сфері – наприклад, підготовку матеріалів на тему космічних технологій тощо?

Наразі в мене знову починаються навчання, тренування й тести, тому мені слід зосередитися на роботі. Саме тому журналістика, в якій я пропрацював двадцять років, наразі перейшла в категорію хобі. Але з журналістики я нікуди не йду,  навпаки, розвиватиму власну студію PRESS AV, котра спеціалізується на відеовиробництві. За три роки PRESS AV співпрацювала з Reuters, CNN iReport, RTVi. 

Я також продовжу співпрацю з «ТСН» та УНІАН. Оскільки я є членом Медіакорпусу ООН, я продовжу висвітлювати події в Організації, бо це також справді важливо.  Крім того я думаю й над власним продуктом, котрий не продаватиму в інші компанії, а робитиму на власний розсуд і за власним бажанням. 

– Як у NASA працюють із журналістами? Наскільки теми з авіакосмічної галузі на порядку денному в американських ЗМІ?

У NASA є свій доволі великий прес-центр, у штаб-квартирі в Вашингтоні, котрий займається координацією роботи з журналістами. Тобто якщо ви хочете зняти або записати матеріал про різноманітні місії, тренувальні бази, лабораторії або космодроми, Центр Контролю у Х’юстоні або бути присутніми на запуску – вам туди.

Окремі підрозділи займаються інтерв'ю з керівництвом NASA – це дуже великий і серйозний кавалок роботи. Окремі офіцери займаються роботою з науковцями. У штаб-квартирі в Вашингтоні є ньюзрум і центральний офіс NASA Broadcast, котрий займається трансляціями, включеннями й тематичними програмами. Цей ньюзрум працює цілодобово.

Тобто в NASA фактично є своя новинарська агенція й телеканал. Крім того, агенція вельми потужно працює з соцмережами. Фактично кожна місія (Mars 2020, або Juno) мають свої Twitter-акаунти, сторінку в Facebook, Instagram. Відомий марсохід Curiosity, навіть від першої особи веде свій Twitter, де розповідає, що він побачив і як почувається на Марсі :)

Взагалі, наразі основна зовнішня комунікація – як у NASA, так і, скажімо, в SpaceX – відбувається через Facebook і Twitter. Через соцмережі відбуваються включення й трансляції.

Попри зовнішню відкритість не слід забувати, що NASA – це режимна організація. З міркувань безпеки в моєму підрозділі, наприклад, заборонено фотографувати. А в цілому NASA доволі відкрита для журналістів організація.

 

comments powered by Disqus