Весна і початок літа 2026 року принесли чи не найбільший міждержавний скандал між Україною й Угорщиною за останнє десятиліття, зміну влади в Угорщині та покращення стосунків між двома державами. Найбільшої напруги стосунки держав зазнали на початку березня через затримання в Угорщині українських інкасаторів із грошима та золотом державного банку «Ощадбанк».

В українському інформаційному просторі міждержавні скандали зазнали трансформацій. Після перших реакцій коментатори в соцмережах швидко переходили до обговорення внутрішніх проблем України, а найбільше корупції у владі.

Особливе місце в медійному дискурсі посіла критика керівництва Національного банку України, зокрема його голови Андрія Пишного. Акцент критики на персоні Пишного виявився дуже зручним для опозиційно налаштованих вітчизняних коментаторів і політиків, оскільки НБУ як регулятор банківського ринку не так часто дає подібні приводи для публічних звинувачень. Також вона виділяється з кола «класичних» цілей звинувачень у корупції, якими найчастіше стають народні депутати, перші особи держави та представники виконавчої влади.

Попри те, що вилучені цінності врешті повернули, а затримання громадян України визнали незаконним, тези про ймовірне обслуговування інкасаторами інтересів українських корупціонерів тривалий час рециклювали в інфопросторі, обростаючи персональними звинуваченнями на адресу представників влади та бізнес-партнерів Володимира Зеленського.

Прихід до влади в Угорщині нового прем’єр-міністра Петера Мадяра та його партії «Тиса» викликав певні сподівання на покращення відносин із Україною, що підтверджується зняттям угорського вето на переговори щодо вступу України до ЄС.

Разом із тим, стриманий оптимізм щодо нового угорського уряду ґрунтується не на системних змінах, а радше на оцінці точкових зрушень, як-от повернення активів чи обіцянки внутрішніх розслідувань, а також на початковому кредиті довіри до нового керівництва Угорщини, яке, попри свій прагматизм, продемонструвало більшу схильність до цивілізованого діалогу, ніж попередній проросійський уряд Орбана.

Досліджуємо детальніше, як змінювалися наративи у коментарях у соцмережах про міждержавні відносини України й Угорщини.

Що передувало

12 квітня 2026 року в Угорщині відбулися парламентські вибори. У результаті партія «Фідес» втратила більшість, а прем’єром держави став Петер Мадяр. Його партія «Тиса» отримала 53 % голосів виборців.

У межах тієї виборчої кампанії партія «Фідес», лідером якої є Віктор Орбан, обрала демонізувати Україну. Зокрема, у «Фідес» звинувачували Україну в утисках угорської меншини, вимагали від України негайно запустити нафтопровід «Дружба», який росіяни атакували 27 січня 2026 року. У виборчій кампанії 2026 року не втратити владу партії «Фідес» допомагали російські політтехнологи.

Один із епізодів конфлікту відбувся на початку березня. 5 березня у відповідь на погрози Орбана президент Зеленський сказав, що може передати адресу Віктора Орбана українським військовим.

А 6 березня у Міністерстві закордонних справ України повідомили, що в Угорщині затримали сімох громадян України:

«Ці семеро українців є співробітниками державного “Ощадбанку”, які виконували рейс двома інкасаторськими автомобілями між Австрією та Україною й перевозили кошти та цінності в межах регулярних перевезень між державними банками».

Прихильні до Орбана політики й представники силових органів твердили, мовляв, громадяни України перевозили гроші, які є доказом відмивання коштів елітами України.

7 березня українців екстрадували. Вилучені гроші й золото повернули аж 6 травня, вже після поразки Орбана. 9 травня партія «Тиса» сформувала уряд, який очолив Петер Мадяр.

У червні Угорщина зняла блокування з відкриття першого кластера переговорів про вступ України до ЄС.

Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував публікації в українському сегменті онлайн- і соціальних медіа, щоб з’ясувати, як вони висвітлювали виборчу парламентську кампанію та скандали, які її супроводжували.

Як ми аналізували інформацію

Аналіз базується на інформації, яку надала компанія Semantrum. Пошуковий запит містив комбінацію похідних від слів: «інкасатор», «золото», «золоті злитки», разом із похідними від «Угорщина» й «Орбан». А також похідні та словоформи від: «Зеленський», «Україна», «корупція» і «вибори». У запиті виключено всі формулювання, які стосуються: спорту і спортивних змагань, золотих іконостасів і золотого оздоблення у релігійних практиках. Запит на вивантаження інформації формували українською та російською мовами. Джерела обмежували українськими, як їх класифікує система Semantrum.

Мови публікацій зі згадками взаємин України й Угорщини в українських медіа

За запитом отримали 10 786 публікацій із українських онлайн-медіа й українського сегмента соцмереж. Із них 8 773 публікації складали публікації в онлайн-медіа, а 2013 — дописи з соціальних мереж. На базі цих джерел сформували дві окремі вибірки: одну для онлайн-медіа, у розмірі 3700 публікацій, іншу — для соціальних мереж, на 1800 дописів. У структурі публікацій із соцмереж у вибірці 67% (1206) публікацій припадає на телеграм, 14% (252 дописи) — на фейсбук, 9% (162) — на ютуб. Решта (менш як 200 дописів сукупно) — на інстаграм, тікток і Х. Теоретична похибка кожної з двох вибірок становить 2%, а довірчий інтервал — 99%.

При обробці публікацій усі повідомлення зі словами, що містилися у запиті, класифікувалися за порядком відношення до теми українсько-угорських відносин. До повідомлень першого порядку (важливі) віднесли ті, де обговорення відносин між державами, їхніми елітами чи громадянами було власне темою повідомлення. До повідомлень другого порядку (контекстуальні) віднесли ті, де відносини між українцями й угорцями були частиною інших, більш важливих у структурі конкретного допису, тез. До повідомлень третього порядку (другорядні), в яких згадували українсько-угорські взаємини, відносили такі, де про них згадували лише побіжно чи між іншим. І коли такі згадки не впливали на зміст висловлювання.

Решту повідомлень маркували як «Інші». Сюди увійшли повідомлення, які містили ключові слова з запиту в контекстах, які не стосуються цього аналізу. В обох вибірках — онлайн-медіа та соцмережі — таких публікацій було сукупно 430. Частка таких повідомлень у вибірці для онлайн-медіа становить 6,73%, а для соцмереж — 10,06%.

Порядки важливості повідомлень про стосунки України й Угорщини до тем публікацій у онлайн-медіа та соціальних мережах

Використаний підхід із порядками публікацій (важливі, контекстуальні, другорядні), у яких згадують взаємини України й Угорщини, окрім відсікання недоречних публікацій, дозволяє також простежувати динаміку зміни уваги до цієї теми. Якщо в онлайн-медіа тема відносин України й Угорщини перебувала на першому плані (важливі публікації) у понад половині матеріалів щомісяця протягом аналізованого періоду, то у соціальних медіа динаміка є іншою. Там взаємини України й Угорщини частіше використовують у другому і третьому порядках: серед контекстуальних і другорядних тез повідомлень.

Обмеженням аналізу є брак критеріїв, за якими можна було б однозначно оцінити «нормальність» чи стабільність міждержавних відносин. Коли двосторонні стосунки з іншою країною є робочими, позитивними чи нейтральними, згадки про це в медіа зазвичай мають сухий та обмежений характер. Реальний рівень співпраці та взаємодії між державами оцінюється суспільством і аналітиками, у найкращому випадку — як обговорення офіційних контактів, а у гіршому — криз і скандалів.

Вибори в Угорщині як «фоновий інцидент»

Обговорення затримання в Угорщині українських інкасаторів на початку березня 2026 року спричинило найбільший сплеск публікацій за аналізований період. За тиждень 5—12 березня у вибірці публікацій із соцмереж цій темі було присвячено 57% дописів. А у вибірці публікацій з онлайн-медіа — 49%. Тоді як за тиждень від 12 до 18 квітня, коли в Угорщині відбувалися парламентські вибори, у результаті яких партія Віктора Орбана втратила парламентську більшість, у соціальних мережах за темою українсько-угорських відносин було лише 1,9% від публікацій за аналізований період, а у онлайн-медіа — 4,78%.

Щоденна кількість публікацій у вибірках матеріалів з онлайн-медіа та соцмереж серед тих, де стосунки України й Угорщини перебувають на І—ІІІ порядках важливості

Найбільший за виборчий період сплеск публікацій припав на один день — 6 травня. У цей день обговорювали, що Угорщина повернула Україні гроші й золото, які відібрала 5 березня. Тоді у соціальних мережах цій темі було присвячено 11,7% з 3 451 повідомлень, а в онлайн-медіа — 7,4% з 1 619 публікацій.

Співмірну увагу у онлайн-медіа проявляли 18 травня, коли Угорщина скасувала заборону на поїздки громадянам України, яких затримували 5 березня. А також 6 червня, коли у медіа й соцмережах обговорювали журналістське розслідування, що Віктор Орбан наказував затримувати інкасаторів. І 17 червня, коли новий премʼєр Угорщини Петер Мадяр пообіцяв внутрішні перевірки у органах влади, причетних до затримання громадян України.

Увагу до затримання українських інкасаторів у перші тижні березня підсилювала і включеність до критики Угорщини перших осіб держави, зокрема Володимира Зеленського. Проте ці коментарі не формували основу дискусії. Наприклад, критику влади Віктора Орбана з боку Володимира Зеленського згадували у 4,2% публікацій у онлайн-медіа, де йшлося про стосунки України й Угорщини, й у 2,16% публікацій у соцмережах.

Тоді як увага власне до теми затримання українських інкасаторів і арешту коштів державного «Ощадбанку» в медіа та соцмережах існувала і надалі, й підживлювалася, переважно, новинами з Угорщини про розслідування й доведення незаконності обмеження волі українців та арешту грошей і цінностей, які вони перевозили. У травні Володимира Зеленського згадували у повідомленнях вибірки як того, хто оголосив про повернення Україні коштів і золота.

Публікації зі згадками позиції Володимира Зеленського щодо стосунків Угорщини й України серед аналізованих публікацій

У березні-квітні Володимир Зеленський, окрім критики влади Угорщини, фокусувався також на полеміці з Віктором Орбаном, який використовував погрози Україні у виборчій кампанії. Зокрема, Орбан звинувачував Україну у небажанні пускати російську нафту, обстріляну у січні росіянами нафтопроводом «Дружба», та у спробі теракту на газогоні, яким російський газ із Сербії йде до Угорщини.

Сталішою за увагу Володимира Зеленського до затримання українських громадян була увага авторів публікацій у онлайн-медіа і соцмережах до регулятора банківського ринку — Національного банку України. У публікаціях про стосунки України з Угорщиною онлайн-медіа про НБУ згадували протягом усього аналізованого періоду. Частка публікацій про НБУ у вибірці онлайн-медіа становить 22,9% від публікацій, де фокус на стосунках України і Угорщини перебував на першому-третьому порядках важливості публікації. У вибірці публікацій у соцмережах частка публікацій зі згадками Нацбанку становила 10,1%.

Згадки Національного Банку України у публікаціях із фокусом на стосунках України і Угорщини

Що в онлайн-медіа, що у соцмережах більшість публікацій зі згадками Національного банку України опублікована у березні. Зокрема, у березні в онлайн-медіа опублікували 72,8% із публікацій зі згадками про НБУ від 163 публікацій зі згадками регулятора. А соцмережі — у 90,8% публікацій від 790 зі згадками Нацбанку.

Оцінка майбутнього відносин України й Угорщини у контексті «інкасаторського скандалу» та відходу «Фідес» від влади

Вибори в Угорщині, які призвели до зміни влади в Угорщині, стали частиною обговорення подій з інкасаторами. Подібно до того, як демонізація України складала частину парламентської виборчої кампанії в Угорщині.

Однак вибори в Угорщині та перемога партії «Тиса» дали частині авторів публікацій в онлайн-медіа й українському сегменті соцмереж нагоду висловити оптимізм, що після брудної виборчої кампанії партії «Фідес» стосунки України й Угорщини покращаться. Надію на покращення висловили у 15% публікацій у онлайн-медіа, де стосунки України й Угорщини перебували на першому-третьому рівні уваги авторів. Та в 11,5% публікацій у соціальних медіа. Головними експертами, які транслювали надію, а її поширювали інші, були представники держави. Серед них найпомітнішим був Володимир Зеленський, який у квітні після парламентських виборів чекав на конструктивнішу за орбанівську позицію Петера Мадяра. А у травні дякував «Угорщині за конструктив і цивілізований крок» — повернення коштів, які везли в Україну.

Чи висловлюють у тексті позицію, що стосунки України й Угорщини покращуються

Іншим представником держави, кого згадували у контексті надії на покращення стосунків з Угорщиною, був міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Він у квітні казав, що «вибір угорського народу показав прагнення наших сусідів жити в мирі, безпеці та процвітанні — жити у справді незалежній Угорщині, яка є частиною об’єднаної та вільної Європи».

У червні головним, чиї очікування справедливого розслідування і компенсації постраждалим транслювали у соцмережах і онлайн-медіа, був голова Національного банку Андрій Пишний.

Також у червні ще однією причиною висловлення надій на покращення стосунків між Україною і Угорщиною після врегулювання суперечки щодо прав угорської меншини в Україні стало зняття вето Угорщини на відкриття першого кластера переговорів щодо приєднання України до ЄС.

Структура публікацій із твердженнями, що Петер Мадяр схильний до діалогу з Україною

Користувачі соцмереж та автори публікацій у онлайн-медіа найчастіше оцінювали ставлення Петера Мадяра щодо України у квітні, ще до того, як він офіційно обійняв посаду керівника уряду Угорщини 9 травня. Про Мадяра писали як про того, з ким українцям вийде налагодити діалог.

Корупція в Україні

Звинувачення з боку влади Віктора Орбана у тому, що інкасатори були причетні до корупції, прижилися в українському інформаційному просторі. Повторюваність тез про «причетність інкасаторів до корупції в Україні» є вищою у соцмережах, де їх згадували у 15,5% публікацій. Тоді як в онлайн-медіа їх повторювали у 10% публікацій.

Частки публікацій, у яких ішлося, що затримані в Угорщині інкасатори й особи, які їх супроводжували, «обслуговують українських корупціонерів»

Тези про причетність інкасаторів до корупції в Україні користувачі соцмереж повторюють навіть через три місяці після гарячої фази подій. Спочатку такі тези повторювали у новинних матеріалах онлайн- і соцмедіа передусім як цитати угорських політиків, чиновників і медіа. Далі тези про причетність інкасаторів підхопили українські коментатори.

Їхні погляди на події поширювали користувачі соцмереж, які критикують владу за корупцію, користувачі з опозиційними до нинішньої української влади поглядами чи ті, хто скоординовано через ботів підсилює тези про корумпованість влади України.

Висловлювання коментаторів зачіпали події в Угорщині на другому плані, як привід обговорити корупцію. У причетності до якої підозрюють бізнес-партнера президента Володимира Зеленського Тимура Міндіча та кількох ексміністрів і чиновників, зокрема Германа Галущенка, ексміністра енергетики, та Світлану Гринчук, ексміністерку екології, а згодом — міністерку енергетики, яких призначила парламентська більшість, сформована фракцією президентської партії «Слуга народу».

До таких повідомлень домішували персональні звинувачення якщо не особисто Володимира Зеленського, то фігурантів «міндічгейту» або представників інших органів влади, які за публічною інформацією у матеріалах кримінальної справи не фігурували.

Одне з поширень допису Борислава Берези про причетність інкасаторів, яких затримали в Угорщині, у фейсбуці

Зокрема, народний депутат восьмого скликання Борислав Береза у блозі на «Цензорі» від 23 березня твердив, що голова Національного банку України Андрій Пишний нібито допомагав підозрюваним у корупції вивозити призначені для України валюту і золото в треті держави, наприклад, у Сербію. Такі висновки політик зробив нібито після «спілкування» зі своїми джерелами: «злими язиками з Банкової та добрими людьми з банківського сектора України».

У 20-х числах березня публікацію Борислава Берези поширювали в опозиційних спільнотах і групах у фейсбуці. Деякі з цих груп мають назви «Петро Олексійович Порошенко сильний лідер. Клуб порохоботів України!:))». Або згадки назви партії «Європейська солідарність» у назві спільноти, зокрема «Європейська Солідарність Драбівщина» У обох згаданих спільнотах публікації робив один і той же акаунт із назвою «Андрій Джон». Від весни 2025 року цей користувач у себе на сторінці публікує винятково політичні матеріали зі сторінки «Європейська Солідарність Драбівщина», профіль не має власних фото чи аватарки, що може означати, що це «бот-акаунт».

Береза у блозі також написав, що інкасатори везли гроші для «паркування», тобто внесення на банківські рахунки, до Сербії. Така теза циркулювала в україномовному сегменті фейсбука щонайменше від 7 березня. Відтоді тисячі поширень отримала публікація підприємця Владислава Смірнова. Який писав, що старшим у конвої державного «Ощадбанку» був колишній генерал Служби безпеки України Владислав Кузнєцов:

«Його присутність свідчить про те, що вантаж потребував “вирішення питань” на рівні спецслужб. Це дало міністру закордонних справ Угорщини Петеру Сіярто ідеальний привід заявити про “українську військову мафію” та зажадати пояснень щодо транзиту 900 мільйонів доларів із початку року».

До цього в українському сегменті фейсбуку блогери й політичні коментатори, як от Віктор Таран 24 березня, додавали звинувачення комунікаційників Національного банку України у сплаті грошей телеграм-каналам, які мають понад мільйон підписників, для видалення критики голови Нацбанку. А також у погрозах редакціям за критичні публікації.

Після політичних змін в Угорщині критика НБУ транфсормувалась у звинувачення державного регулятора чи його керівника у корупції, де про Угорщину згадували на фоні. А на першому плані перебували обговорення і спекуляції щодо корупції в Україні.