Затримання 24 серпня засновника Telegram Павла Дурова викликало різні реакції. Ілон Маск, наприклад, запускає хештег #FreePavel, до якого долучаються російські офіційні особи з риторикою про наступ на свободу слова в Європі. З іншого боку, контент-вакханалія, яка спостерігалась у телеграмі роками, справді перетворила цю платформу на майданчик наркоторговців, терористів та інших шахраїв різного штибу. «Детектор медіа» детально розбирає, в чому саме звинувачують очільника телеграму, чому саме Дуров потрапив до рук французьких правоохоронців та чи справді те, що відбувається, є наступом на свободу слова.

У чому звинувачують Дурова

У понеділок, 26 серпня, прокурор Парижа оприлюднила деякі деталі про арешт Дурова. Так, у повідомленні йдеться, що Дурова було заарештовано в рамках розслідування проти неназваної особи за десятком потенційних звинувачень. Згодом стало  відомо про те, які саме кримінальні дії розслідує прокуратура Франції.

Ось їхній перелік:

1. Співучасть у розробці й адмініструванні онлайн-платформи, яка дозволяла здійснювати незаконні транзакції у складі організованої групи.

2. Відмова в наданні інформації чи документів, необхідних для проведення розслідувань, на запит правоохоронних органів.

3. Співучасть у збереженні зображень неповнолітніх порнографічного характеру.

4. Співучасть у розповсюдженні зображень неповнолітніх порнографічного характеру організованою групою.

5. Співучасть у придбанні, перевезенні, зберіганні чи збуті наркотичних речовин.

6. Співучасть у поширенні хакерських програм (обладнання, інструментів, програм або даних для отримання доступу до автоматизованої системи обробки даних або для пошкодження її роботи).

7. Співучасть у шахрайствах, вчинених організованою групою.

8. Створення організованої групи з метою вчинення злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 років.

9. Відмивання доходів, одержаних у результаті діяльності організованої групи.

10. Надання криптографічних послуг задля забезпечення конфіденційності без обов’язкового декларування.

11. Незаконне надання засобів криптографії.

12. Незаконний імпорт засобів криптографії.

28 серпня слідчий суддя офіційно висунув обвинувачення Дурову за цими статтями та відпустив його під заставу в 5 мільйонів євро і зобов’язання перебувати під наглядом поліції на території Франції. Розслідування триватиме далі. За статтями, за якими обвинувачують Дурова, французьке законодавство передбачає різні терміни, і в деяких випадках вони можуть бути сумовані. Але якщо узагальнити, то Дурову загрожує до десяти років позбавлення волі та штрафи в сотні тисяч євро.

Усі ці звинувачення не стосуються напряму діяльності цифрової платформи чи не пов’язані з новими європейськими актами DSA та DMA. Це звинувачення з боку французького кримінального законодавства та стосуються вони здебільшого «офлайнових» злочинів.

У Франції зараз ведуть декілька розслідувань, що стосуються адміністрування телеграм-каналів, які поширювали фішингові інструменти та порноконтент зв участю неповнолітніх. Чи пов’язаний арешт Дурова із цими справами, наразі невідомо.

Модерація контенту в телеграмі

Співучасть, яку часто застосовували у формулюваннях звинувачень проти Дурова французькі правоохоронці, означає, що в телеграмі недостатня модерація. Саме через це користувачі можуть поширювати на ньому небезпечні цифрові інструменти, програми для зламу, дитяче порно, а також за допомогою цього сервісу управляти відмиванням коштів чи збутом наркотиків.

Модерація контенту — це частина роботи будь-якої соціальної платформи. Вона потребує найму співробітників, яким доводиться виконувати психологічно важку роботу, до прикладу, переглядати контент з елементами насилля, читати дописи з використанням мови ненависті. Час від часу журналісти розповідають про страждання модераторів, які займаються контентом в компанії Meta, про їхні складні умови праці та вигорання. Зручність поширення фейків у телеграмі та й загалом засилля анонімних каналів на додачу до майже повної відсутності модерації контенту стали одними з найголовніших характеристик телеграму.

Та й сам Павло Дуров не приховував, що він не вважає за потрібне витрачати гроші на цю справу. В коментарі Financial Times Дуров говорив, що підтримка одного користувача телеграму йому коштувала лише 70 центів на рік. Якщо врахувати, що на початку року компанія повідомила про свої плани стати публічною та провести IPO, зайві витрати на модерацію, які загалом знизили б доходи компанії, а, значить, зробили б її менш інвестиційно привабливою — це те, що Дурову, вочевидь, було не потрібно.

Співпраця з правоохоронцями

Ще одна стаття звинувачення — відмова від співпраці з правоохоронцями. Ця позиція Telegram давно відома українським спецслужбам. Зазвичай великі технологічні платформи погоджуються на співпрацю зі спецслужбами, що фіксують у своїх політиках конфіденційності й угодах із користувачами. Такі компанії реагують на прохання правоохоронців, особливо якщо вони підтверджені рішенням суду. А ще — публікують звіти про запити влади, так звані звіти про прозорість. Наприклад, Google такі звіти публікує на спеціальному сайті, подібний є у Meta й навіть у Twitter (правда, до 2021 року).

Apple намагається дуже обережно реагувати на такі запити, враховуючи її особливу прихильність до конфіденційності її користувачів. Наприклад, в історії спроб спецслужб зламати iPhone терориста вдалося обійтися без допомоги компанії Apple, проте результатом цього випадку стала поява спеціального інструменту для зламів захищених пристроїв Cellebrite, створеного однойменною ізраїльською компанією.

Meta періодично публікує звіти про виявлені ботмережі, які займалися інформаційними операціями впливу, та розповідає про блокування окремих акаунтів. Навіть тікток — сервіс, який звинувачують у передачі даних китайській владі та намагаються заблокувати у США — співпрацює зі спецслужбами та реагує на вимогу влади. До прикладу, компанія не лише виконала вимогу з розміщення інформації користувачів на території США, але й розробила спеціальну систему під назвою Project Texas, мета якої — відділити дані американців від решти користувачів. Проте навіть це не захистило додаток від претензій з боку американської влади.

Уявна приватність і псевдосвобода слова

Вважати телеграм повністю вільним і позбавленим будь-яких обмежень не варто. В умовах використання телеграму сказано про те, які заборони існують на платформі. Це, до прикладу, заборона публікувати порнографічний контент або здійснювати пропаганду насильства, правда, лише у публічних каналах. Водночас засилля публічних Z-каналів, у яких закликають убивати українців, нівелює це обмеження. Та й загалом публікація відео зі знущаннями з українських військових саме в телеграмі доводить, що умови використання сервісу не виконуються.

У телеграмі є заборонений контент. Дослідники виявили, що дитяче порно поширюється у закритих каналах. Та й сліди тих, хто розповсюджує дипфейки, також часом приводить у телеграм. Дитяче порно та навіть відео з проявами насилля — ще один товар, який є на платформі.

Натомість сама компанія у тих же умовах використання пише, що якщо незаконний контент буде поширюватися у закритих приватних чатах, то вона жодним чином не зможе на це вплинути. Саме тому телеграм став платформою для продажу персональної інформації, причому без особливої можливості з боку правоохоронців вплинути на це.

Технологічний експерт, автор розсилки Platformer, цитує Браяна Фішмана, колишнього керівника антитерористичного відділу Meta, який пояснив: «Телеграм — це інший рівень. Він десятиліттями був ключовим центром для ІДІЛ. Він допускає публікацію сексуального насильства. Він ігнорував розумну участь [правоохоронних органів] протягом років. Це не “полегшена” модерація вмісту; це зовсім інший підхід».

Персональна відповідальність

У офіційній заяві Telegram сказано, що платформа не відповідає за те, що відбувається на ній і за зловживання нею. Не виключено, що таким способом команда проєкту намагалася зробити відсилку до розділу 230 — норми американського закону про пристойність у комунікаціях, згідно з яким платформи не відповідають за контент користувачів. Відповідальність за цей вміст несуть лише самі користувачі.

Але, по-перше, це норма американського, а не європейського, наприклад, права. По-друге, у 2018 році до розділу внесли зміну через закон під загальною назвою FOSTA-SESTA. Цей закон спрямований на запобігання торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, зокрема через інтернет, і захист жертв подібної торгівлі. І тепер інтернет-платформи можна переслідувати за законом за користувацький контент, пов’язаний із торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації.

Крім того, платформи несуть відповідальність за невидалення контенту, яке порушує авторське право.

В Європі від платформ вимагають ще більше. Онлайн-сервіси та платформи, на яких поширюється дія DSA, головного нормативного акту, що регулює діяльність платформ в Європі, повинні забезпечити створення безпечного онлайн-середовища. Для цього вони повинні боротися з незаконним контентом (і не тільки з очевидно протизаконним, наприклад, дитячою порнографією, а й із поширенням мови ненависті та дезінформації) та забезпечувати захист користувачів. Окрім того, постачальники онлайн-послуг, що діють на території ЄС, повинні забезпечити ясність і прозорість своїх політик, зокрема тих, що стосуються модерації контенту. Окремі вимоги у DSA стосуються дуже великих платформ (тобто тих, хто має 45 мільйонів користувачів). 

Телеграм, за його повідомленнями, наразі не підходить під критерій дуже великої платформи, хоча близький до того, щоб потрапити в цей список. У лютому 2024 року платформа звітувала, що в неї 41 мільйон користувачів. У серпні 2024 року Телеграм мав надати нові дані, але відмовився це зробити, й інформує, що йдеться про суттєву меншу кількість людей, які користуються месенджером у Європі. 

Влада Євросоюзу вважає, що телеграм міг занижувати кількість користувачів свого месенджера в ЄС, щоб не дотримуватися норм для великих платформ. І, як повідомляє Financial Times, проводить із цього приводу власне розслідування. Адже ненадання інформації про кількість користувачів уже є порушенням  DSA. 

Але загалом занадто зневажливе ставлення телеграму до фейків та загалом самої ідеї модерації контенту давно стало проблемою для ЄС.

В Акті про цифрові послуги йдеться, що платформи повинні забезпечити можливість користувачам подавати скарги на контент. Робити це вони мають або напряму, або через довірених помічників — людей чи організації, які можуть допомагати платформі у реакції на скарги. Час реакції на скарги повинен складати до 6 місяців, але повідомлення від довірених осіб повинні мати найвищий пріоритет та оброблятися негайно. Цього всього в телеграмі немає.

В Акті також прописані реакції на скарги на незаконний контент. Платформа може видалити такий контент, обмежити його видимість, повністю чи частково або, на вибір, призупинити чи припинити дію акаунту людини, що розмістила такий контент. Ще один варіант покарання — призупинення або повне припинення монетизації контенту або можливостей монетизації для користувача. 

Як згадувалося вище, навіть попри відсутність вимоги відповідальності за користувацький контент, платформи допомагають правоохоронцям і реагують на їхні запити. Ідеї вільної спільноти без обмежень не працюють у світі, де є дитяче порно, наркоторгівля чи відмивання коштів. Очевидно, що історія з такою вседозволеністю довго не могла тривати.

Серед звинувачень Дурову йдеться про відмову співпрацювати з правоохоронцями та реагувати на їхні запити. При цьому є сумніви, що так само зневажливо Дуров і його представники ставилися до запитів російських спецслужб. Принаймні деякі журналістські розслідування показують, що із ФСБ у Телеграму могли бути зовсім інші стосунки.

Окрім того, телеграм, сховавшись за юрисдикцією ОАЕ, дозволяв собі нехтувати багатьма європейськими законами, як от вимога відкриття представництв у країні, в якій він працює, причому протягом тривалого часу. Також приховування Телеграмом своєї структури власності та відсутність публічних осіб, пов’язаних із сервісом, не залишили французькій прокуратурі вибору, окрім арешту одного з небагатьох відомих облич телеграму.

Кейсі Ньютон цитує Дафну Келлер, експертку з юридичної відповідальності платформ у Стенфордському центрі кіберполітики, яка сказала, що існує історія судового переслідування власників платформ, коли вони здійснюють злочинну діяльність: «Зазвичай я належу до людей, які обурюються щодо наслідків порушень свободи слова, коли законодавці виходять за межі регулювальних платформ, — написала Келлер на лінкедіні. — Можливо, це теж у майбутньому виявиться одним із таких випадків. Але поки що я так не думаю».

Цей бекґраунд Дурова та його платформи не завадив появі серед його захисників Ілона Маска з його #FreePavel, російських так званих «опозиціонерів» і навіть представників влади. Перший сам є поширювачем фейків, а росіяни практично пишаються своїм власним технопідприємцем, навіть попри те, що його платформа стала прихистком для злочинців і наркоторговців. А сама російська держава намагалася закрити телеграм.

Silk road 2.0

Арешт Павла Дурова нагадав історію онлайн-магазину Silk Road, створеного за прикладом Amazon, але для торгівлі наркотиками. Ще й тому, що звинувачення, висунуті засновнику сервісу Россу Уільяму Ульбріхту, почасти перегукуються з тим, у чому звинувачують Дурова — за наркоторгівлю, відмивання грошей і хакерську діяльність цей технологічний підприємець був визнаний винним та отримав два довічних терміни.

Історія з Дуровим дещо інша — його захисники можуть апелювати до того, що Павло створив інструмент, який утілював свободу слова в інтернеті у її ідеальній сутності. На відміну від складномодерованих платформ Meta, у телеграмі можна практично все. 

Не можна виключати, що арешт Дурова може отримати негативний наслідок для тієї ж свободи слова — на думку Кейсі Ньютона, він надихне країни в усьому світі кримінально переслідувати керівників платформ за те, що вони не передали дані користувачів — і йдеться не про правові держави, а ті, що нехтують правами та свободами регулярно. Наприклад, Росія. Проте водночас експерт визнає: «З огляду на його поведінку, юридичне втручання в бізнес-практику телеграму було неминучим».

Тепер залишається стежити за тим, у що ці переслідування втіляться у майбутньому. І тоді ж стане зрозуміло, хто переможе в цьому складному двобої — держави, які хочуть більшого контролю над платформами, чи платформи, які наполягають на своєму праві «просто надавати майданчик для обміну інформацією користувачам».

Надія Баловсяк, доцентка Школи журналістики та комунікацій УКУ, кандидатка педагогічних наук, журналістка. Займається дослідженнями інтернету, соцмереж, інформаційних технологій і гібридних загроз

Титульне фото: Павло Дуров (Getty Images)