Відзначити свій перший ювілей — 5 років — команда «Свідомих» вирішила проведенням форуму «Спитай медіа», до якого долучилися експерт із медіа і стратегічних комунікацій Євген Глібовицький, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва, директорка ІМІ Оксана Романюк, шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова, шефредакторка видання «Бабель» Катерина Коберник, керівниця Об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони та охорони півдня Наталія Гуменюк та багато інших медійників. А ще у 2018 році команда «Свідомих» складалася всього з однієї людини — Анастасії Бакуліної, яка вирішила вести блог в інстаграмі, аби інформувати друзів про важливі події. З часом «Свідомих» стало більше, але редакція працювала суто на волонтерських засадах. За останні роки, попри важкі умови повномасштабної війни, команді вдалося не лише залучити фінансування, а й втричі збільшити кількість підписників — зараз в інстаграмі їх понад 180 тисяч. Наразі «Свідомі» мають повноцінний сайт, телеграм-канал і роблять подкасти.

Головна редакторка «Свідомих» Юлія Бондар розказала MediaSapiens, як вони протягом п’яти років шукали свою нішу, змінювали формати та врешті досягли бажаних результатів. Про історію створення «Свідомих» читайте за посиланням.

Головна редакторка «Свідомих» Юлія Бондар

— Юлю, що ви назвали б головним досягненням за час існування «Свідомих»?

— Я б насправді виокремила два досягнення. Перше — те, що ми довгий час намагалися потрапити в журналістську спільноту, бути визнаними як медіа, адже з’явилися «Свідомі» як інстаграм-блог. Нам було важливо, щоб нас сприймали як повноцінне медіа. І форум «Спитай медіа» був останньою перевіркою, чи визнають нас як потенційного гравця на медійному ринку. Ми для себе зробили висновок, що змогли стати тим медіа, яке так само цитуватимуть, як ми цитуємо інших, до якого приходитимуть на форум говорити про різні дотичні до медіа речі, в якого братимуть інтерв’ю та питатимуть про наш досвід.

Друге досягнення — ми завжди керувалися своїми цінностями та журналістськими стандартами. Попри те, що в нас дуже молода команда, немає фінансового стабільного фундаменту, в нас було багато пертурбацій усередині команди й ми часто змінювали формати, але ми завжди чітко розуміли, як подаємо новини, як працюють стандарти, і дотримувалися їх. Ми у своїй роботі намагалися показати читачам, яка в нас редакційна політика, незалежно від того, визнані ми медіа чи ні.

— Форум «Спитай медіа» став першим великим заходом, який організували «Свідомі»?

— Так, ми якраз хотіли провести його з нагоди нашого першого ювілею. Не знаю, як буде надалі, бо все залежить від фінансування, але ми хотіли б і в майбутньому проводити такі дискусії між медійниками та читачами.

Анастасія Бакуліна, засновниця «Свідомих», головна редакторка видання «Рубрика» Анастасія Руденко, ведуча «Ебаут» та «Телебачення Торонто» Ярослава Кравченко, засновник проєкту Ukraïner Богдан Логвиненко, шефредакторка служби новин Суспільного Мовлення Христина Гаврилюк та співзасновниця і СЕО «Слідство.Інфо» Анна Бабінець на форумі «Спитай медіа»

— Як з’явилася ідея провести таку зустріч медійників? Чи все вдалося з того, що було заплановано?

— Ми ще давно хотіли організувати якісь дискусії всередині спільноти, щоб медіа, особливо під час війни, були не конкурентами, не ворогами, а співпрацювали одне з одним. З квітня ми почали активно працювати над своїм брендом, тоді в нас і зародилася ідея організувати форум. Ми розуміємо, що у всіх ті самі проблеми: фінансування, доступ до влади, до фронту тощо. Коли ми працювали над організацією форуму, в нас виникла ідея поговорити про довіру читачів до медіа. Під час першої лекції форуму Євген Глібовицький показав, кому довіряють українці, і медіа не було на перших позиціях, навіть не в першій десятці — і це виклик для всіх нас.

Нам було цікаво проговорити, як інші медіа будували довіру, чи достатньо робимо ми у своєму медіа. Тому ми вирішили сфокусувати на цьому форум, щоб інші теми, такі як цензура, робота з громадськістю та державою, були дотичними до довіри.

Журналіст-розслідувач The Kyiv Independent, автор блогу MokRec Данило Мокрик, співзасновниця та координаторка МІПЛ Ольга Решетилова, координаторка програм із документування «Схід SOS» Наталя Каплун, журналіст-розслідувач проєкту «Схеми» та «Радіо Свобода» Максим Савчук та журналістка «Слідство.Інфо» Яніна Корнієнко

Крім того, ми вирішили залучити до форуму людей, не пов’язаних із медіа, щоб вони побачили, над якими темами ми думаємо, як ми працюємо, щоб у них була можливість поставити будь-які питання. Остання дискусія другого дня пройшла у форматі відкритої панелі без будь-якої теми. Ідея полягала в тому, щоб показати, що ми відкриті до діалогу з читачами та готові відповідати на будь-які питання.

— Чи зробила команда якісь висновки з того, що говорили спікери?

— Перший висновок: у журналістській спільноті, в державі, як і в будь-якій сфері, є тяглість — це минуле, яке завжди впливає на те, що ми маємо зараз. Під час форуму панелі починалися з обговорення журналістики від радянських часів до сьогодення. Ми намагалися зобразити цю тяглість, що все взаємопов’язано, рухається по колу, циклами, й не потрібно забувати, з чого все починалося. А друге — це те, що в медіа головне створити атмосферу відкритості. Наші гості неодноразово повторювали, що на форумі вони відчували якесь тепло. Ми виокремили для себе, що така атмосфера працює на основну тему нашого форуму — довіру, та спонукає більше довіряти нам.

— На ваших сторінках є слоган, що ви «досліджуєте сенси». Вочевидь, будь-які дослідження потребують багато часу й експертизи. Чи є у вас певний чеклист для створення якісного матеріалу? Адже ваше медіа зачіпає доволі широкий спектр тем.

— У нас є п’ять журналісток, кожна з яких працює в конкретній тематиці та розвиває свою експертність. Наприклад, Андріана Веляник обожнює розбиратися із судовими процесами, розбирати законопроєкти та корупційні схеми. Тож вона не робить матеріали, пов’язані, наприклад, із культурою.

Кожна журналістка мала змогу самостійно визначитися, з чим цікавіше працювати. Плюс у нас є правила, як працювати з аналітичними текстами відповідно до стандартів, а також ми шукаємо в інтернеті все, що є по цій темі, аби не повторюватися й визначити, які ще питання в нас виникають. Не досліджувати ті сенси, які вже дослідили, а шукати нові, копати глибше. Крім того, ми залучаємо якомога більше експертів, щоб поглянути на тему з різних точок зору.

Експерт із довгострокових стратегій Євген Глібовицький, доктор політичних наук, голова правління Фундації «Суспільність» Сергій Даниленко та шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова

Також ми активно досліджуємо іноземні джерела — це навіть не завжди англомовні джерела. Наші журналісти знають німецьку та польську мови. Колись ми шукали людину, яка б нам не через перекладач переклала матеріал із турецької, щоб ми випадково не змінили ніяких сенсів, бо в іноземних мовах дуже легко не так зрозуміти, про що йдеться.

Так само обережно ми працюємо зі статистикою, адже соціологи кажуть, що журналісти взагалі не розуміють, як працювати із соціологічними даними. Ми завжди вказуємо вибірку, бо це дає інформацію про процес дослідження.

В нас є окремий чеклист із джерелами, експертами та громадськими організаціями, яким ми довіряємо, а яким — ні. Це наша табличка, яку ми напрацювали за п’ять років. У ній джерела ранжовані по рівнях, де ми бачимо, чи можна довіряти джерелу та покликатися на нього.

Нам допоміг випадок зі Спартаком Суботою, адже публікувати такий матеріал і самим не послуговуватися дуже ретельною перевіркою людей ми не могли. Ми перевіряємо кожного експерта на освіту й на попередні коментарі та заяви.

— Якщо зробити якісними ці дослідження й аналітику допоможуть стандарти, то як соціально-політичними темами зацікавити молодь?

— У нас працюють три основні речі: дизайн — яка б не була тема, ми намагаємося її зробити візуально гарною, адже основним майданчиком залишається інстаграм; роз’яснення та спрощення — ми намагаємося писати людською мовою, в нас немає речень розміром на три абзаци, бо знову ж таки в інстаграмі є обмеження; дотичність до України — ми показуємо, що все взаємопов’язано і стосується кожного. Наприклад, у нас є великий проєкт, у якому ми розповідаємо про інші країни та показуємо, як їхня позиція впливає на Україну та російсько-українську війну.

— Молодь стала більше читати лонгриди після початку повномасштабної війни?

— Думаю, що так. Одразу після початку повномасштабного вторгнення до всіх медіа масово приходили люди за інформацією — і вони були готові читати, дивитися будь-що, що пояснювало б їм ситуацію. Зараз перегляди пішли на спад, бо людям хочеться жити звичайним життям, повернути якесь минуле. І це ще один виклик для медіа: залишати людей, щоб вони продовжували читати.

Ми адаптуємося до таких настроїв аудиторії. Ми відійшли від оперативних новин і зосередилися на експлейнерах, розборах головних тем, щоб заохочувати їх залишатися з нами. Не атакувати їх іще більшою кількістю повідомлень, а показати, що ми розуміємо, що вони втомилися.

Ми пропонуємо раз на день читати, наприклад, один розбір і таким чином знати, що відбувається. Зараз наша позиція така, проте ми стежимо за аудиторією та ринком і виходячи з цього формуємо свою пропозицію.

— Яким ви бачили розвиток «Свідомих» до 24 лютого? Вочевидь, у редакції були якісь інші плани до того, як довелося підлаштовуватися під нові умови.

— Зараз ми навіть сміємося з цієї ситуації, бо свою стратегію ми побудували 19 лютого 2022 року. Головні цілі в нас були — вийти на зарплату, бо тоді ми ще працювали на волонтерських засадах, і збільшити кількість читачів. Відповідно і перша, і друга справдилися, але не за тих умов, за яких ми б хотіли.

Команда «Свідомих» під час форуму «Спитай медіа»

З 24 лютого ми навіть не думали про якусь стратегію, ми просто вирішили, що потрібно писати новини, і стратегія будувалася навколо того, що нам дозволить робити інстаграм. Через те, що ми публікували більш ста дописів на день, інстаграм нас на місяць заблокував. Тоді створили резервну сторінку, яку ми потім переформатували, й тепер вона відома як Svidomi_special. Повноцінна стратсесія в нас була у квітні 2023 року.

— Потреба в англомовній версії сайта з’явилася під час повномасштабної війни чи раніше?

— Англомовну версію ми готували з листопада 2021 року, коли почали масово говорити про можливість наступу, що російські війська скупчуються біля наших кордонів. Ми її запустили 23 лютого, тоді над нею працював один волонтер, який просто перекладав новини.

24 лютого все змінилося й англомовна сторінка взагалі опинилася у пріоритеті. Долучилося дуже багато волонтерів, які допомагали продукувати якомога більше повідомлень.

— У яких країнах англомовну сторінку читають найбільше?

— Основна аудиторія — це українці, які живуть за кордоном. Дослідження аудиторії показало, що українці поширюють дописи спеціально для друзів-іноземців. Тобто вони можуть коментувати дописи українською, але поширювати наш англомовний контент. Серед інших країн на першому місці США, Німеччина та Польща.

«Свідомі» на тренінгу з тактичної медицини

— Ви кажете, що у вас зараз працює п’ять журналісток. У попередніх інтерв’ю ви говорили, що в команді більше ніж 30 людей. Це й тепер так?

— Зараз нас у команді 22 людини. П’ять журналісток, три дизайнерки, три літературні редакторки, дві комунікаційниці, дві перекладачки, менеджер спільноти, фандрайзерка, продюсерка подкастів, бухгалтерка, головна редакторка і СЕО.

Зміни пов’язані перш за все з фінансуванням, бо всіх цих людей треба утримувати, а також зі зміною формату, бо на початку повномасштабного вторгнення у нас взагалі працювало близько 50 людей. Ми працювали цілодобово, потрібно було кожну хвилину видавати якесь нове повідомлення. Зараз це вже не потрібно, тому ці ресурси зменшуються. Якщо ми побачимо, що цих ресурсів знову забагато або замало, то так само будемо перебудовувати команду.

— У вас продовжують працювати волонтери чи вже всі члени команди отримують зарплату?

— Ми перестали працювати на волонтерських засадах з літа 2022 року. До нас зайшло багато донорів, які були готові нас підтримувати. З основних це Prague Civil Society Centre, EED, USAID та People in Need.

— У вас на сайті є відносно недавній текст «Як “Свідомі” працюють зі своєю менталочкою». Якщо коротко, то як редакції вдається бути продуктивною в умовах війни?

— Якщо ми бачимо, що людина вигоріла, якось по-іншому реагує на події або комунікує з нами, то її керівник, я або Настя виходимо з нею на дзвінок і питаємо, що сталося. Разом ми думаємо, як посприяти покращенню цього стану, знайти потрібного фахівця, який допоможе пережити цей момент, або просто даємо якийсь відпочинок.

Усі зараз живуть і працюють в умовах війни, тому атмосфера підтримки всередині команди є дуже важливою. Ми проводимо колективні дзвінки щотижня, де обговорюємо не тільки новини, а й дивимося, що відбувається всередині команди. Також є чат-«флудильня», куди ми просто скидаємо жарти та будь-яку фігню, яка несеться в інтернеті.

У нас є позаробоча активність, наприклад, у грудні ми граємо в «Таємного Санту», протягом року даруємо подарунки на день народження та влаштовуємо вітання для нових членів команди. Це дуже зближує, адже в нас поки що немає офісу, ми працюємо онлайн.

— Команда здебільшого в Україні перебуває чи є хтось за кордоном?

— Ми розділені на два міста — Київ і Львів. Декілька колег працюють за кордоном.

— Хтось із команди доєднувався до волонтерства або до ЗСУ?

— Періодично в нас усі так чи так дотичні до волонтерства. На початку великої війни ми так організовували робочі графіки, щоби встигати волонтерити. Наша журналістка Анастасія Кучер у січні 2023 року доєдналася до ЗСУ парамедикинею і зараз перебуває на фронті. Їй ми також допомагаємо зі зборами.

— Якщо у вас у цьому році з’явилася нова стратегія, можливо, ви могли б анонсувати якісь нові проєкти чи формати?

— В нас планується новий подкаст про Крим, але він ще в процесі заявки на грант. Взагалі плануються великі проєкти до 10-ї річниці окупації півострова. Ще ми плануємо проєкт на лютий про тяглість нашої історії. Торік ми робили такий же проєкт, де ми порівнювали, як Росія нас знищувала колись і як вона намагається знищити зараз.

— За п’ять років існування медіа якось змінилось уявлення про те, хто такі «свідомі»?

— Насправді ні. Ми першочергово вкладали в це слово те, що це активні в розбудові держави люди, які не «внє політики». Вони читають новини, готові долучатися до різних процесів і їм не байдуже до своєї країни. Значення цього слова для нашої команди, тих, хто асоціює себе з цим медіа і вкладає в нього сенси, не змінилося.

Фото: Наталя Квітчук та «Свідомі»