У жовтні мали б відбутися парламентські вибори, а в 2024 році — президентські. Хоча Конституція забороняє проводити їх під час воєнного стану, наближення умовного завершення каденції парламенту час від часу викликає дискусії щодо подальшої роботи влади, її легітимності та можливості переобрання. Зокрема, спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук сказав, що конституційної заборони проводити вибори немає, що вона міститься лише в Законі України «Про правовий режим воєнного стану». Сенатор США, республіканець Ліндсі Грем під час пресконференції в Києві сказав, що Україна має провести вибори, аби підтвердити демократичність держави. Ще в травні на необхідності парламентських і президентських виборів наполягав Президент ПАРЄ Тіні Кокс: «Не буде жодних претензій до України, якщо вибори будуть неідеальними. Але якщо ви не проведете вибори — то у всіх будуть до вас запитання. Демократія — це, звичайно, не тільки вибори. Але без виборів демократія неможлива».

Так чи так, виборів у жовтні не буде, адже весь цей час до них просто не готувалися. 18 вересня понад 100 українських громадських організацій підписали заяву проти проведення виборів під час воєнного стану та назвали всі заяви щодо них маніпуляціями.

Mediasapiens поговорив з експертами про те, чому зараз вибори неможливі, як змінювати владу, якщо війна триватиме довго, а також про те, як на темі виборів може маніпулювати Росія.

Автори заяви громадських організацій, що опублікована на сайті громадянської мережі «Опора», твердять, що вибори та повномасштабна війна — несумісні речі. Зокрема, у зверненні йдеться про те, що є безпекові ризики, а також виклики, «пов'язані з вільним формуванням політичної волі в умовах активної фази війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану».

Президент України Володимир Зеленський під час спільної пресконференції з прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо, говорячи про перспективу проведення виборів, називав ті самі труднощі. «Ми навіть не порушували питання виборів, тому що сьогодні через безпеку воно не актуальне. Закон забороняє під час війни проводити ті чи інші вибори. Безпека — складний елемент проведення виборів. Як в окопах військові будуть голосувати? І як вони голосуватимуть навіть на дільницях біля лінії фронту? Це говорить про те, що все повинно бути в бомбосховищах, тому що ми знаємо Росію, вона розстріляє всіх людей, які прийдуть. І хто зі спостерігачів піде в окопи, готовий приїхати і там працювати?» — сказав Зеленський. Також він додав, що окремою проблемою є фінансування. Якщо парламент або уряд хоче направити гроші на той чи той напрямок, окрім зброї, суспільство не готове це підтримувати.

Під час воєнного стану, згідно зі статтею 83 Конституції України, заборонено припиняти повноваження парламенту, тож він має працювати до обрання нового скликання після війни: «У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану». Однак голова Комітету виборців України Олексій Кошель не виключає варіанту, що влада може піти на достатньо ризиковий сценарій і призначити вибори, тобто прийняти так зване політико-правове рішення та знехтувати нормами Конституції.

«Недарма пан Стефанчук заявляв про своє тлумачення Конституції України та розказував, що проведення виборів можливе, оскільки Конституція прямо не забороняє. Ризик є в тому, що частина суспільства може сприйняти вибори як нелегітимні. Проблема номер один — це реалізація права військовим балотуватися й бути обраними. Попри те, що закон не забороняє, я не уявляю ситуації, коли авториторитетні військові або волонтери наразі висуватимуть свою кандидатуру на участь у виборах. І після виборів буде запитання щодо можливості реалізації виборчого права українськими військовими.

Інша частина суспільства може бути розчарована кількістю громадян виборчого віку, що взяли участь у виборах, бо близько 8 мільйонів українців на сьогодні перебувають за кордоном. Серед інших переміщених осіб, яких зараз не менше 5 мільйонів, близько 1 мільйона становлять ухилянти — чоловіки призовного віку, які не стають на військовий облік. Цілком природно, що вони не дійдуть до виборчих дільниць, тому що боятимуться, що виборчий процес використають для мобілізації», — каже Кошель.

Крім того, зараз не працює реєстр виборців і, за словами голови КВУ, потрібно не менше чотирьох місяців, щоби привести реєстр до ладу.

«Заява громадських організацій повністю відповідає позиції КВУ, але там бракує ще одного важливого моменту — нам потрібно передбачити люстрацію для тих осіб, які балотувалися від заборонених проросійських партій, починаючи з 2014 року. Ця люстрація мала би передбачати щонайменше десятилітню заборону на можливість реалізувати право балотуватись і бути обраними. За підрахунками КВУ, в місцевих радах південних і східних регіонів України приблизно 30–100% — це депутати від заборонених проросійських партій. Тому ми наголошуємо на необхідності прийняття урядового законопроєкту, який передбачає можливість забирати мандати в депутатів від заборонених проросійських партій. Цей законопроєкт уже більш як рік лежить у парламенті й поки що немає політичної волі, щоб його ухвалити», — сказав Кошель.

Якщо заборона проведення парламентських виборів під час воєнного стану прописана в Конституції, то щодо президента такої позиції немає. Членкиня правління Центру політико-правових реформ і співголова Ради Реанімаційного пакету реформ Юлія Кириченко каже, що якщо змінити Закон «Про правовий режим воєнного стану», а саме — прибрати з тексту закону обмеження активних і пасивних виборчих прав (активне — право брати участь в обранні членів державних органів, а пасивне — бути обраним. — «ДМ»), то законодавство дозволить провести президентські вибори. Україна вже проводила так вибори, коли збройна агресія була, а воєнного стану ще ні — з 2014 по 2022 роки. З юридичної точки зору провести президентські вибори можливо, але ж знову виникають питання щодо безпеки виборців в Україні та труднощі організації голосування за кордоном.

Членкиня правління Центру політико-правових реформ і співголова Ради Реанімаційного пакету реформ Юлія Кириченко

Ще одна з причин не проводити ані парламентські, ані президентські вибори під час війни, за словами Кириченко, — це неможливість чесної агітації. Наразі в Україні діють обмеження конституційних прав, під час яких демократичні вибори за міжнародними стандартами не можуть бути проведені — це свобода слова, свобода мирних зібрань і свобода переміщення.

«Агітація в умовах обмеження свободи слова не є рівною. Партійна розбудова обмежена для політичних партій, зокрема на місцевому рівні. Деякі люди, активні в політичній діяльності громади, що були на місцевому рівні, стали волонтерами. Звісно, все залежить від того, в якому регіоні вони перебувають. Але рівних конкурентних умов політичних партій не буде», — сказала експертка.

Голова правління Фундації De Jure Михайло Жернаков пояснює, що ці обмеження прав під час воєнного стану існують задля того, щоб суспільство максимально консолідувалося. «Вибори — це річ, яка дуже сильно розхитує суспільство, навіть у мирний час. Подивімося на Америку або на Польщу — з абсолютно спокійних, вузько-політичних інтересів люди готові знижувати підтримку України. Уявімо собі, що якимось магічним способом ми під час воєнного стану вирішуємо питання безпеки, голосування військових, громадян за кордоном і на окупованих територіях — і що далі? Ми входимо в політичний процес і починається “ви — такі, а ми — сякі”, починається розривання суспільства. Що буде, якщо солдати в окопах будуть воювати не з ворогом, а з’ясовувати, хто за кого? Немає кращого механізму розхитати країну зсередини, ніж зараз проводити вибори», — каже експерт.

Голова правління Фундації De Jure Михайло Жернаков

Дуже гостро на тему виборів можуть відреагувати саме військові. Проведення голосування без них, на думку Жернакова, виглядатиме так, ніби інша частина суспільства обирає, як жити країні, поки військові помирають за існування країни як такої. Яку легітимність матиме ця влада, якщо військові після повернення з війни скажуть «ми не обирали цю владу»?

Коли вибори можуть бути демократичними та безпечними

Неможливість проведення виборів прямо зараз очевидна опитаним експертам. Але постає питання загальніше: що робити в тому випадку, якщо воєнний стан триватиме ще не один рік? Згідно з опитуванням КМІС, після початку широкомасштабного вторгнення населення «розставило пріоритети» задля перемоги, тож зараз показує досить високу підтримку дій влади. Водночас суспільство не готове «заплющити очі» на зловживання чи некомпетентність певних політиків чи урядовців. 73% підтримують оновлення центральної влади, зокрема 69% респондентів хотіли би змінити парламент після перемоги, 47% респондентів — уряд, а найменше респондентів — 23% — хотіли би змінити президента.

Однак ситуація нестабільна, тож немає жодних гарантій, що така ж підтримка буде, якщо воєнний стан триватиме ще рік або два.

На думку Олексія Кошеля, збільшення довіри громадян до влади в умовах війни — це цілком природний процес: «Попри критику, скандали, порушення законодавства, у нас є всі підстави говорити, що парламент виконує свою законотворчу функцію. Парламент зараз приймає в середньому на 30% законопроєктів більше порівняно з періодом до 24 лютого, браку голосів немає. І якщо говорити про перспективу одного-двох років, я не бачу серйозної загрози в тому що парламент і надалі здійснюватиме повноваження. Загроз від проведення виборів під час війни я бачу значно більше. Я не виключаю, що за декілька років справді може змінитися рівень довіри до президента і парламента, тож теоретично може бути прийнятий певний політико-правовий механізм, який дозволить провести вибори. Це рішення може бути прийняте і провладними, й опозиційними партіями. Але зараз нам потрібно готуватися до проведення виборів після перемоги».

Експерт радить відновлювати роботу робочих груп, починати дискусії про повоєнну виборчу систему та розробляти механізми голосування за кордоном. Однак він категорично виключає електронне голосування, яке може підірвати довіру до результатів виборів. Оскільки на розв'язання всіх цих питань потрібен час, розробляти законодавство потрібно вже сьогодні. І, як стверджує Кириченко, така робота вже ведеться.

«Якщо за якийсь час суспільство вимагатиме виборів — це покаже соціологія, — каже Юлія Кириченко. — Зараз такого запиту немає. Можуть виникнути інші форсмажорні обставини, коли провести вибори буде необхідно. Для проведення повоєнних виборів у Центральній виборчій комісії вже працює чотири групи й Міністерство закордонних справ вже включилося в роботу для організації виборів за кордоном. Вони розробляють необхідні рішення для того, щоб перші повоєнні вибори було можливо провести. Зараз можна було б актуалізувати дані Державного реєстру виборців, виходячи з тієї інформації, що є у держави. Повоєнні вибори не обійдуться без змін у законодавстві, але це не будуть зміни назавжди. Це будуть транзитні вибори, коли ми будемо прописувати певні правила та процедури суто на ці перші повоєнні вибори».

Про транзитний режим виборів каже й голова правління ГО «Опора» Ольга Айвазовська: «Він має бути визначений на основі спеціального закону, який ми мали між 2014 та 2022 роками в межах ООС або антитерористичної операції. Коли були формально звужені права і свободи на окремо взятих територіях у зв’язку з проведенням тих операцій».

Голова правління ГО «Опора» Ольга Айвазовська

На її думку, якщо виникне суспільний запит на те, щоби провести вибори до закінчення війни, треба знімати режим воєнного стану, повертати всі права та свободи громадян на підконтрольних Україні територіях і реалізовувати як активне, так і пасивне виборче право. Жителі окупованих територій, як і раніше, зможуть отримати статус внутрішньо переміщеної особи та проголосувати за новою виборчою адресою на території України. Однак це може бути за умови фіксованої лінії зіткнення та замороженого конфлікту. Адже вибухи в далеких від лінії зіткнення регіонах показують, що жодна точка в країні не є безпечною для проведення виборів.

Щодо військових, то, за словами Айвазовської, зараз обговорюють питання, як вони будуть брати участь у голосуванні в окопах. Водночас військові є суспільним прошарком, який має чималий досвід у сфері охорони та безпеки, тож може визначати державну політику на рівні парламенту. Юридично військові мають право висувати свою кандидатуру на виборах, проте не бути членами жодної з партій. Однак поки триває активна фаза війни, вони навіть не мають такої змоги, адже не можуть звільнитися від служби за власним бажанням і відлучитися від обов’язків. Тож висуватися військові зможуть лише під час повоєнних виборів.

«Ми маємо говорити свідомо про повоєнні вибори, а не апелювати та не маніпулювати потенційною тривалістю війни. Очевидно, що в такій стадії війна не може тривати десятиліттями. Лінія розмежування може бути зафіксована, де на певній території ще діятимуть ВЦА, а на певних територіях будуть повноцінно діяти органи чинної влади, — говорить експертка. — До повоєнних виборів треба готуватися вже. Народні депутати бояться системно працювати над питаннями біженців за кордоном у статусі не лише виборців, а й кандидатів, забезпечення безпеки на місцях тощо. За нашими дослідженнями, мотив виборців голосувати є значно більшим, ніж їхній досвід, тобто раніше вони брали участь у виборах рідше, ніж виявляють бажання зараз».

Громадська організація «Опора» проводить дослідження у восьми країнах. Ольга Айвазовська каже: щоб українці могли проголосувати за кордоном, то лише в Польщі треба було б відкрити у 100 разів більше виборчих дільниць, ніж зараз є, тож країнам уже потрібно розпочинати перемовини щодо двосторонніх договорів про організацію цього процесу.

За даними Ольги Айвазовської, у 2014 році піковою кількістю громадян, які проголосували за кордоном, було 75 тисяч, а зараз це масштаб у 7 мільйонів 166 тисяч осіб. Близько 80% українців за кордоном — це повнолітні люди, які можуть брати участь у голосуванні. «Кількість виборців показує нам розрив між нашою практикою, досвідом і реальністю. Громадяни України, які тимчасово перебувають за кордоном, не можуть бути кандидатами, тому що вони вже порушили ценз осілості для президентських і парламентських виборів. І комплекс усіх цих проблем має бути врегульованим завчасно», — пояснює Айвазовська.

Також треба враховувати, що на території Європейського Союзу неможлива дистанційна агітація. В ЄС дуже жорсткі регулювання політичної реклами, тому будь-яка реклама, яка буде оплачуватися в Україні й агітуватиме громадян, які перебуватимуть за кордоном, по суті не є законною для ЄС.

«Понад два роки у світі були ковідні обмеження, через які 80 країн переносили свої вибори — і що, у них була визнана нелегітимною влада? В Україні ми не можемо говорити про 5, 10, 20 років воєнного стану. Війна постійно змінює свою стадію, інтенсивність, спроможність сторін. Рано чи пізно бойові дії зупиняться в цьому масштабі й лінія розмежування буде зафіксована. А зараз найгірший сценарій — це розпочати виборчу кампанію та зірвати її. Жодна країна світу в таких умовах, як ми є зараз, не проводила вибори за весь період своєї історії», — сказала голова «Опори».

Електронне та інші способи голосування

У січні соціологічне опитування компанії Active Group показало, що 66,4% респондентів підтримали б електронне голосування на виборах у додатку «Дія» після перемоги та 61,5% довіряли б його результатам. Однак міністр цифрової трансформації Михайло Федоров сказав, що країна наразі не розглядає варіант проведення виборів у застосунку «Дія». Та чи варто розглядати такий метод голосування в майбутньому?

Юлія Кириченко каже, що електронне голосування не може забезпечити принцип таємного голосування, тому що залишається електронний слід: «Ми більше розглядаємо варіанти збільшення строку голосування, наприклад, не один день голосування, а три. "Дія" може допомогти державі розрахувати, скільки виборців хоче голосувати та де вони могли б проголосувати. В цьому випадку потрібна свідома й активна позиція виборця, адже держава навряд чи може сама знайти всіх за кордоном. Також є варіант поштового голосування. Ми спілкувалися з "Укрпоштою", вони казали, що мають угоди з поштами інших країн, тож готові логістично це зробити».

На думку голови КВУ Олексія Кошеля, «Дію» можна використовувати як засіб голосування, але лише в окремих регіонах: «Я не проти електронного голосування, тільки якщо воно буде стосуватись екіпажів станції “Академік Вернадський” або екіпажів наших суден. Навіть в окремих регіонах, можливо, таке голосування буде прийнятним для виборців, які голосують вперше, щоб підтримати інтерес до виборів, але влаштовувати експеримент із масштабним електронним голосуванням не варто».

Олексій Кошель, голова Комітету виборців України

Чому на виборах наполягають інші держави

Те, що почалася певна кампанія з тиску західних країн на Україну в питанні виборів, бачать і міжнародні ЗМІ. Зокрема, Washington Post пише, що через деяких американських політиків можуть діяти росіяни. «Росіяни наполягають на цьому через свої таємні канали. Немає жодної ситуації, в якій можна було б провести демократичні вибори під час війни», — пише видання з посиланням на українського чиновника.

Схилити Україну на бік проведення виборів зараз може бути політичною грою агресора, говорить і Юлія Кириченко. «Я вважаю, що це російський наратив. Вони можуть вимагати проведення виборів і водночас вони можуть дуже легко не дати нам їх провести. Наприклад, якщо в Україні буде цілий день повітряна тривога, то виборчі дільниці мають бути закритими. Якщо ми погодимось, але не зможемо їх провести, тоді виникне питання легітимності влади. Тоді ми маємо одразу провести наступні вибори, але ми й наступні провести не зможемо — це пастка. І тоді на переговорному процесі виникне теза, що в Україні немає легітимної влади і в Україні нема з ким говорити», — каже експертка.

На думку Ольги Айвазовської, російська пропаганда скористається усім — проведемо ми вибори чи ні. Якщо ми будемо їх проводити, росіяни скажуть, що умовно 20% жителів території не брали участь взагалі, ще умовно 20% виборців перебували за кордоном, а ще певна кількість громадян не візьме участі через чергову масовану атаку в день голосування, яка знизить явку в рази, тож питання легітимності стоятиме ще актуальніше. Якщо Україна не проведе вибори, російська пропаганда буде стверджувати, що українська влада нелегітимна. Тому реагувати на те, як росіяни оцінять демократію в Україні, — абсурд.

«Це антиукраїнська кампанія, але вона не має жодного відношення до демократії та реальності. Вона має відношення до наративів, які будуть з’являтися проти України в різних темах, щоб зменшити підтримку. І дуже часто за нею стоять люди, лояльні до Російської Федерації», — говорить Айвазовська.

Голова ГО «Інститут Американістики» Владислав Фарапонов розповідає, що майданчик для такої кампанії міг сформуватися через те, що американська аудиторія погано розуміє справжню ситуацію в Україні.

Голова ГО «Інститут Американістики» Владислав Фарапонов

«Колишній Спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер якось сказав, що дуже непросто пояснити західній аудиторії, чому Україна говорить про захист демократії в цьому світі та чому треба підтримувати зараз Україну — і водночас не проводить вибори. Звісно, це складно зрозуміти тим, хто не розуміє реалій повномасштабної війни. Заяви західних партнерів розраховані не на закордонних політиків, хто буває в Україні, а на внутрішньоамериканську аудиторію. Таким чином вони просто демонструють, що доносять цю позицію до України. Я не бачу в цьому жодної умови для надання майбутньої допомоги, але це сигнал, що над можливістю проведення виборів треба думати, навіть якщо війна затягнеться і після 2024 року», — каже експерт.

Ця позиція не була висловлена адміністрацією Білого дому, тобто, на думку Фарапонова, немає підстав говорити, що буде офіційна позиція «без виборів не буде допомоги». Експерт каже, що в Україні треба перестати мислити в межах власної бульбашки та краще комунікувати неможливість проведення виборів саме з міркувань безпеки. Підкреслювати, що виборів нема не через те, що Україна або чинна влада не хоче, а саме тому, що ми не можемо гарантувати безпечний процес голосування. Американська підтримка важлива, адже всі інші країни дивляться на те, що нам дають Сполучені Штати та як швидко.

«Якщо ми будемо якимось чином змінювати законодавство або, наприклад, зупиняти воєнний стан на один день, це буде свідчити про нестійкість наших інституцій і про недосконалі процедури, які дуже цінують Сполучені Штати. Не треба нехтувати Конституцією та шукати обхідні шляхи законодавства, бо потім буде дуже складно прибрати імідж такого певного ручного керування.

Ще варто враховувати, що на українські вибори вже відчувається вплив американських президентських виборів, що також мають відбутись у 2024 році. Зараз ми все частіше чуємо заяви від політиків, які менше висловлювалися щодо підтримки України», — говорить експерт.

Фарапонов каже, що за підтримку України голосує Конгрес і нині немає підстав говорити, що його склад зміниться настільки, щоби в обох палатах конгресу змогли сформувати більшість ті люди, які проти допомоги Україні.