Більше як місяць тому вперше за останні 15 років профспілка авторів індустрії розваг США почала страйк після провалу перемовин із Альянсом продюсерів повнометражного кіно та телебачення (American Motion Picture and Television Producers Alliance, AMPTP), який представляє Universal, Paramount Pictures, Disney, Apple, Netflix, Amazon та інші платформи, що є головними творцями контенту в американському «телевізійному» просторі. Зараз до страйку доєдналася профспілка SAG-AFTRA, що представляє інтереси акторів, створюючи перший за 63 роки прецедент спільного страйку авторів і акторів. Сторони звинувачують одна одну у зриві перемовин, тимчасом як проблеми, що є основними причинами для страйку, не лише виявили недоліки індустрії розваг у глобальному масштабі, але й впливають на медійний ринок, політичний клімат та економіку країни. Також ситуація показує поглиблення розколу американського суспільства. Все це може вплинути на багато важливих для нас процесів: від змін у тому, що ми дивимось у вільний час, — до масштабів допомоги для України.

Що хочуть змінити

У 2007 році Гільдія сценаристів Америки (Writers Guild of America, WGA) страйкувала, вимагаючи підвищення зарплат і впровадження виплати роялті авторам за кожне відтворення контенту, над створенням якого вони працювали, на будь-яких платформах. Це означає, що коли в ефірі американського телеканалу показують повтор епізоду серіалу, як, наприклад, «Офіс», автори цього епізоду отримують певну сталу кількість коштів за цей показ. У цьому контексті йдеться також про синдикацію — це коли контент, створений для показу в рамках однієї мережі або студії, продають для показу в іншій мережі або студії. Наприклад, у нашому контексті синдикацією вважався би продаж серіалу, створеного «1+1 медіа», для показу на СТБ. Тоді страйк був успішним, а його результатом стало те, що авторам нараховують роялті за кожен показ їхнього контенту.

• Читайте також: Виплата авторської винагороди під час великої війни

За ці 15 років індустрія розваг докорінно змінилася завдяки появі та лідерству стримінгових платформ. Їхній підхід до виробництва контенту почав менше враховувати не лише баланс між кількістю та якістю, а й базові потреби команд, які безпосередньо створюють те, що ми бачимо на екрані. Підвищення заробітних плат є однією з вимог цьогорічного страйку, оскільки підхід стримінгових платформ до організації праці не дає можливості авторам покривати медичну страховку та жити в містах — центрах телевиробництва, таких як Лос-Анджелес, де вартість проживання є надзвичайно високою. Зокрема, актор Метт Деймон заявляє, що на покриття медичної страховки необхідна зарплата в розмірі щонайменше 26 тисяч доларів, тимчасом як AMPTP пропонував підвищення лише до 11 тисяч.

Якщо раніше телевізійний сезон у Сполучених Штатах зазвичай мав 22 епізоди одного серіалу, що давало змогу сценаристам стабільніше планувати своє життя, тенденцією у стримінгу є створення сезону лише із 6–12 серій. При цьому заробітна плата не підвищується, а оплачуються лише фінальні версії сценаріїв, що надто сильно використовують студії в рамках практики авторських «мінікімнат». Згідно з нею, автори пишуть чернетки сценаріїв до початку створення шоу. Фактично, сценаристи змушені поратися з більшим обсягом роботи за коротші терміни та меншу кількість коштів. Через це багато авторів були змушені шукати додаткову працю задля своєї фінансової стабільності, оскільки часто студії вимагають від авторів переїжджати в місто, де створюють контент. Яскравий приклад — як один з авторів ситкому «Ведмідь» виробництва мережі FOX отримав нагороду Гільдії авторів Америки за найкращий комедійний серіал, не маючи грошей на банківському рахунку та орендуючи краватку-метелик для появи на церемонії.

Із фінансовим питанням повʼязана й інша вимога страйкарів, а саме підвищення ставки роялті за показ контенту на стримінгових платформах. Тут ситуація подібна до музичного стримінгу — за кожне відтворення пісні чи епізоду серіалу авторам і виконавцям (у цьому випадку акторам) нараховується фіксована винагорода (роялті) у розмірі 0,003 цента. Фактично, актори й автори «хітів» у стримінгу отримують копійки за продукт, яким насолоджуються мільйони, через те, що стримінгові сервіси не оголошують точної кількості переглядів. Відповідно, немає інструменту для перевірки того, наскільки адекватно вони виплачують роялті. До прикладу, одна з акторок серіалу «Помаранчевий — гіт сезону» (Orange is a New Black) Кіміко Гленн торік показала, що отримала роялті із сотні тисяч переглядів серіалу в розмірі 27 доларів. Хоч AMPTP і стверджує, що погодилася підвищити плату, однак цього все одно не вистачає на покриття основних потреб. Крім того, автори, які страйкують, звертають увагу, що за останній рік керівники шести головних студій індустрії розваг заробили 7 мільярдів доларів США.

• Читайте також: Авторське право в умовах війни. Точка зору Асоціації з управління аудіовізуальними правами «АРМА-Україна

Ще однією вимогою страйкарів є захист від використання штучного інтелекту у виробництві контенту. Автори та актори побоюються, що студії заради економії коштів захочуть ширше використовувати штучний інтелект для створення програм, жертвуючи їх якістю. Хоч зараз він і не здатен давати результати, які були б конкурентоздатними у порівнянні з тим, що створила людина, студії розраховують на стрімкий розвиток цієї галузі. Через це страйкарі вимагають гарантій невикористання технологій штучного інтелекту в галузі. Натомість представники SAG-AFTRA заявили, що під час перемовин AMPTP пропонував відкласти обговорення цього питання на три роки або впровадити технологію «відсканування» акторів задля подальшого використання їхніх цифрових версій без додаткових компенсацій і навіть згоди, оплачуючи лише день «сканування».

У відповідь на фінансові вимоги керівники студій скаржаться, що не мають достатніх коштів для підвищення, оскільки розвиток галузі стримінгу сповільнився. Зокрема, на головні платформи почало підписуватися менше людей, а бюджети на виробництво контенту лише зростають, через що студії нібито взагалі не мають прибутку. У нещодавньому інтервʼю для мережі CNBC з нагоди свого перепризначення виконавчий директор Disney Боб Айгер назвав вимоги страйкарів «нереалістичними» та звинуватив їх у тому, що вони додають «більше викликів» для індустрії, яка і так є «зруйнованою». Втім, директори кількох стримінгових сервісів заявили, що планують «перечекати» страйк до жовтня, коли автори «залишаться безхатьками», аби ті повернулися за стіл перемовин і прийняли програшні для себе умови, про що повідомив актор Адам Коновер.

Як страйк впливає на виробництво контенту

Хоч подібний страйк 2007 року і був успішним, цей успіх мав велику ціну. Зокрема, тоді було змінено або призупинено виробництво низки успішних телевізійних проєктів, таких як серіали «Офіс» і «Загублені», а також усі вечірні шоу американського праймтайму. Тоді стало зрозуміло, яку важливу роль насправді відіграє робота авторів у виробництві контенту, оскільки багато програм тоді «просіли» або навіть втратили цілі сезони.

Вплив цьогорічного страйку може бути ще більшим, хоч і не є відчутним одразу. Зараз стримінгові платформи використовують чотириетапну схему виробництва контенту — написання сценарію, зйомки, постпродакшен і реліз. Відповідно, створення деяких проєктів може відкластися на роки, оскільки не буде авторів для першого етапу. Втім, за нових обставин і другий етап теж під загрозою. Наприклад, якщо під час першої фази страйку на зйомках фільму «Дедпул-3» використовували вже повністю готовий сценарій, не даючи акторам права на імпровізацію, то тепер виробництво фільму взагалі призупинено. Серед стримінгових «хітів» про відкладену премʼєру нового сезону через страйк заявили в команді серіалу «Ейфорія» платформи HBO Max. Вечірні шоу тепер показують повтори своїх старих програм як знак солідарності, оскільки це формат, що залежить найбільше від роботи авторів. Як наслідок, і до того вже доволі непопулярний і застарілий в очах американців жанр перебуває у стані поглибленої кризи.

• Читайте також: Як держава може підтримати українську музику в час війни

Фактично наступний кіносезон може відбутися без блокбастерів, і у кінотеатрах це буде відчутніше, ніж у стримінгу. Втім, і рекомендації на Netflix теж відчують різницю. Попри те, що платформи роблять контент завчасно, відкладення премʼєр може залишити «діру» в розкладі премʼєр, що може призвести до швидшого падіння кількості підписників. І якщо у випадку Netflix це може бути компенсованим завдяки виробництву величезної кількості контенту, то на таких платформах як HBO Max, де фокус робиться на меншій кількості, але більшій якості, це може бути відчутним.

Крім виробництва, страйк впливає на цикл промоушену вже відзнятих проєктів. Наприклад, під час оголошення приєднання SAG-AFTRA до страйку головні актори фільму «Оппенгеймер» демонстративно покинули його премʼєру в Лондоні.

Як страйк впливає на економічну ситуацію у Сполучених Штатах

Зупинка або перенесення часу виробництва в багатьох випадках означає шалені втрати для стримінгових платформ і студій. Однак насправді тут також ідеться і про масштабніший аспект функціонування американської економіки.

Річ у тім, що коли студія проводить зйомки в певних штатах, наприклад Каліфорнії, вона змушена платити податки не федеральному урядові, а урядові штату. Через це низка студій знімає свої матеріали в інших країнах, зокрема в Канаді та навіть в Україні. У випадку з акторами та авторами йдеться ще й про їхній вплив на купівельну спроможність штатів. Як наслідок, якщо виробництво припиняється або скасовується, штат не отримує податків, а автори й актори їдуть із нього без витрат у межах штату. Уряд Каліфорнії оцінював збитки від страйку 2007 року приблизно у 2,1 мільярда доларів США, через що його вважають одним із передвісників світової економічної кризи 2008 року, оскільки через це в Каліфорнії рецесія настала найшвидше в межах країни, на думку головного глобального стратега Milken Institute Кевіна Клаудена. Натомість, за останніми прогнозами, збитки від цьогорічного страйку можуть перевищити 3 мільярди доларів. Під ударом також готельно-ресторанний бізнес не лише в Каліфорнії, але й у Нью-Йорку, де Голлівуд має значний вплив. Загалом, страйк може призвести до втрат у розмірі 81 мільярда доларів на заробітну плату для близько 800 тисяч працівників індустрії кіно- та телевиробництва по всій країні.

Як страйк впливає на індустрію розваг за межами США

Оскільки американський ринок кіновиробництва є головним у глобальному масштабі, проблеми в ньому можуть бути індикатором проблем для акторів та авторів і в інших державах, а також виявляти інші важливі недоліки галузі. Так, наприклад, є у випадку Великої Британії, де група із захисту прав акторів та авторів EQUITY висловила солідарність зі страйком своїх американських колег, однак, згідно з британським законодавством, не має права оголосити свій страйк на підтримку будь-якої профспілки.

Ця ситуація викликає питання щодо того, наскільки чесними та справедливими є умови праці людей у креативних індустріях. Оскільки стримінгові платформи фактично є транснаціональними корпораціями, що лише мають власні філії в різних країнах, американське законодавство для них є головнішим, що впливає і на роботу авторів та акторів з інших країн. Відповідно, їхнє становище може бути ще гіршим, ніж умови американських колег.

Проти європейської індустрії розваг умови праці українських авторів та акторів теж викликають питання. На це вказує заява президента Профспілки сценаристів України Андрія Бабіка на підтримку страйку, яку отримало американське видання Deadline. У ній зазначено, що Україна значно відстає від США у справі захисту прав сценаристів. Зокрема, Бабік наголошує, що в Україні немає практики співпраці між профспілкою сценаристів та профспілкою продюсерів, і що контракти укладаються між окремими сценаристами та продюсерами, що «підвищує рівень юридичної небезпеки для сценаристів». Крім того, у заяві вказано, що в Україні «взагалі не існує концепту та процесу виплати роялті» за показ візуального телеконтенту. Так чи так, питання юридичних тонкощів індустрії тісно повʼязане з політикою країни й у самих Штатах.

• Читайте також: В Україні створюють профспілку сценаристів

Як страйк формує політичний контекст

Оскільки мистецтво тісно повʼязане з політикою, страйк впливає на політичну кон’юнктуру в Сполучених Штатах, і тут ідеться не про обговорення законодавчих ініціатив або конкретних кроків. Фактично страйк став іще одним втіленням «культурних війн» усередині американського суспільства.

Частина консервативних активістів стверджує, що страйк нібито є прикладом «слабкості Голлівуду» та забаганкою багатіїв, щоб отримати більше грошей. На додачу вони висловлюють огиду до сучасних тенденцій у візуальних мистецтвах, називаючи їх «пропагандою» та «руйнуванням традиційних цінностей». На їхню думку, автори й актори просять більше грошей, щоби поширювати цю «пропаганду» в більших масштабах. Крім того, вони вдаються до залякування «поширюванням комунізму», оскільки в цьому випадку лідерами страйку є профспілки, а вони асоціюються з комунізмом. Мовляв, не треба заважати вільному ринку працювати самостійно.

Через цей контекст страйк став частиною наративу щодо іншої більш політизованої справи, а саме боротьби губернатора Флориди та вже кандидата у президенти від Республіканської партії Рона Десантіса проти корпорації Disney та «ЛГБТК-пропаганди». Десантіс підписав кілька законів, згідно з якими у школах на території штату забороняється показ візуальних матеріалів (книжок, фільмів, мультфільмів, серіалів, зображень), що можуть кваліфікуватися як «поширення нетрадиційних цінностей». Він також закликав корпорацію закрити всі свої афілійовані проєкти у штаті, а батьків — скаржитися на працівників освіти, які показували або підозрюються в показі вищезгаданого контенту. Через це прихильники Десантіса почали хибно прирівнювати авторів і акторів, які страйкують, до Disney попри те, що фактично вони виступають з різних боків конфлікту в рамках цієї ситуації. Як наслідок, викривляється суть боротьби сценаристів та акторів за справедливу працю.

 Фото:  VALERIE MACON/AFP via Getty Images, Hollywood To You/Star Max/GC Images, Zhang Shuo/China News Service/VCG via Getty Images, MICHAEL TRAN/AFP via Getty Images