У ніч на 21 жовтня в Херсоні обстріляли переправу біля Антоновського мосту, влаштовану окупантами після руйнування самого моста. Речниця Сил оборони півдня Наталія Гуменюк в ефірі спільного телемарафону підтвердила удар українських військ, але наголосила, що в той момент на переправі не було цивільних. За її словами, в Херсоні діє комендантська година, й цивільних на  лівий беріг Дніпра перевозять лише вдень. Це підтверджують смс-повідомлення місцевим мешканцям, які розсилає окупаційна влада із закликами евакуйовуватися: в них сказано, що переправа працює з 7-ї до 20-ї години.

Російська пропаганда поширює заяви самозваних чиновників-колаборантів, що під час обстрілу загинули саме цивільні: спочатку йшлося про трьох загиблих, потім — про чотирьох. Також за день змінилася кількість поранених: спочатку йшлося про десятьох людей, згодом — про 13. Повідомлялося про 12 спалених автівок, що належали мешканцям Херсона, але жодного фото чи відео з цими автівками не виклали.

Згодом з’явилася інформація, що серед загиблих є співробітник медіа. Першою повідомила, що на переправі загинув «журналіст» Олег Клоков, Катерина Губарєва, яка представляється «заступницею губернатора Херсонської області». Також вона додала, що він та інший загиблий, чийого імені вона не назвала, — працівники телеканалу «Таврія». Цей канал був запущений окупантами на базі розграбованої ними філії Суспільного.

Згодом з’явилося повідомлення з іменами трьох постраждалих працівників цього телеканалу: Влада Луговська, Костянтин Мочар та Руслан Воскресенський. Ім’я другого начебто загиблого журналіста досі не назвали. Росіяни повідомляють, що ті троє «важко поранені», але Влада Луговська дала невелике інтерв’ю, з якого стає зрозуміло, що її поранення легке і їй вже надали медичну допомогу.

Представник окупаційної влади Кирило Стремоусов згодом заявив, що на переправі загинув дід Луговської, але сама вона про це не згадувала. З її слів виходить, що «журналістів» евакуйовували організовано, всіх разом.

Що таке канал «Таврія» і що відомо про його працівників? Загарбавши Херсонщину, російська армія захопила приміщення та обладнання херсонської філії Суспільного. До 2019 року філія мала назву «Скіфія». Тож окупанти запрошували людей на роботу саме на ТРК «Скіфія», але зрештою обрали бренд «Таврія». З повідомлень медіа відомо, що пропагандистський російський канал  очолив Ісмаїл Абдуллаєв, який раніше обіймав посаду директора телекомпанії «Оплот», такої ж пропагандистської, але в Донецьку. За даними журналістів видання «Мост», у Херсоні він користується ім’ям Володимир. На сайті «Миротворець» є така людина: це син Ісмаїла Абдуллаєва. Сам Ісмаїл Абдуллаєв також занесений у базу «Миротворця».

Також відомо, що адміністраторкою каналу була призначена прибиральниця Лілія Макарова. В медіа з’являлися повідомлення, що для підготовки нових працівників каналу будуть запрошені «зірки російської журналістики», але ніхто, крім генерального продюсера ТРК «Крим» Олега Крючкова, до «медіашколи» херсонських пропагандистів не доїхав. Останній пообіцяв допомогти з обладнанням «новому каналу». І зрозуміло чому: згодом з’явився фільм, у якому  розповідали про філію Суспільного, яка начебто була розсадником нацизму. На кадрах цього відео видно, що філію пограбували й винесли із приміщення все, що працювало. Пропагандисти розповіли, що це зробили самі працівники філїї, але є свідчення місцевих, які бачили, що це робили росіяни.

Ще одним свідченням мародерства росіян є єдине фото автівки, постраждалої на переправі 20 жовтня. Це, як підтвердив «Детектору медіа» менеджер херсонської філії Михайло Сваричевський, мікроавтобус, який належав Суспільному, але потребував ремонту. Тепер машину полагодили, припускає Сваричевський, та  намагаються вивозити крадене на краденій машині. Він написав у фейсбуку, що на обладнанні та автівках Суспільного в Херсоні встановлені GPS-трекери, але в розмові з «Детектором медіа» пояснив, що це жарт.

Також він підтвердив, що ніхто з трьох названих поранених не працював у філії Суспільного в Херсоні. Влада Луговська  —  учениця Херсонської багатопрофільної гімназії №20 2006 року народження. Вона прийшла на «Таврию» кілька місяців тому, коли її мама почула повідомлення про вакансії на радіо. Сама вона хотіла стати ведучою, бо «любить говорити». Руслан Вознесенський — місцевий оператор, який спеціалізується на постановних та рекламних відео. У нього є ютуб-канал із тринадцятьма підписниками та знятою ним рекламою манікюрного салону. Якщо він і мав стосунок до медіа, то лише до каналу «ВТВ плюс», каже Сваричевський. Канал «ВТВ Плюс» почав співпрацювати з окупантами на початку квітня: «Детектор медіа» докладно аналізував його пропагандистський ефір.

Про Костянтина Мочара керівник філії каже, що він із Росії й не працював раніше в місцевих медіа. Людина з таким ім’ям відома в Росії як політичний коментатор і дописувач різних новинних сайтів, поширювач вигадок про український нацизм. Мочар наполягав на приєднанні «русинської автономії» до Росії. Сам себе він називає малоросом або росіянином, народився на Закарпатті, у 2013 році переїхав до Москви, розшукується Службою безпеки України  за  заклики до порушення територіальної цілісності. Мочар — член «експертної ради руху “Сильна Росія”», який об’єднує «офіцерів-патріотів».

Хто такий Олег Клоков? Ім’я загиблого — Олег Вікторович Клоков. Всі  російські медіа повідомили по нього одне й те саме: він працював «журналістом та продюсером» каналів «Москва 24», Russia Today, «Первого  канала». Ані про його сім’ю, ані про кар’єрні досягнення на каналах не повідомляють. Також  ми не знайшли його репортажів чи згадок про його роботу на сайтах каналів. Лише російський телеграм-канал «Readovka» навів додаткову деталь: начебто Клоков прибув до Херсона з Калінінграда й жив у Херсоні лише два тижні. Справді, з Калінінграда до Херсона висадився десант російських чиновників. Ще в деяких  повідомленнях згадується, що він був працівником уряду Москви. У соцмережах  користувачів із таким ім'ям нема, пошуковики, крім новин, знаходять лише фото, яке виклала Катерина Губарєва.

На сайті уряду Москви немає згадок про Олега Клокова, але його можна знайти за адресою електронної пошти KlokovOV@mos.ru. Судячи з повідомлень, він відповідав за акредитацію ЗМІ на заходи, які влаштовувала «МКСРЗ» —  координаційна рада регіональних земляцтв при уряді Москви. З 2019 року його перестають згадувати й там.

Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, вважає, що Клоков – співробітник спецслужб. «Клоков — один із топпропагандистів Росії. І не з тих, хто світиться в кадрі, а той, хто організовує (більше ніт) процеси, так званий ляльковод. Він дійсно, як пишуть російські пропагандисти, працював на “Москві 24”, “Первом канале” та Russia Today.  Але не пишуть, що Клоков — кадровий співробітник російських спецслужб.

Клоков навчався в Харківському авіаційному училищі (не закінчив, перевівся в Росію), потім у Військовому університеті в Москві, де вивчав польську і арабську мови. Пройшов першу і другу Чеченські війни в спецназі (скоріш за все, ГРУ), казав, що зв'язківцем. Після цього почалась його кар'єра на телебаченні», — написав Соловей.

Він також додав, що Клоков як працівник «Первого канала» у 2004 році під час Помаранчевої революції працював у Києві як продюсер і відповідав за розміщення та фінансування 13 знімальних груп російського телеканалу. Така кількість, на думку Солов’я, була потрібна, аби забезпечити цілодобову трансляцію того, що відбувалося в місті. У Києві, каже Соловей, Клоков працював за несправжніми документами — називав себе Михайлом. Також він начебто намагався влаштуватися на канал «Інтер», але не зміг. Доказів або джерел цієї інформації Ігор Соловей не навів, але виклав посвідчення Клокова, яке доводить, що він працював в уряді Москви керівником департаменту національної політики та міжрегіональних зв’язків міста.

Отже, ми точно не знаємо, ким був Олег Клоков, але називати його «журналістом» важко, адже немає жодних доказів його роботи в медіа чи матеріалів, які би він створив.