Після Другої світової війни німецький філософ та соціолог Теодор Адорно казав, що «писати вірші після Аушвіца — варварство». Мовляв, поезія неможлива після тих звірств, із якими стикнулося людство. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, після злочинів російських окупантів у Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах і селах ми часто чуємо, що світ мало реагує на проблеми України, поступово забуває про тутешню війну і живе спокійним життям. Поки що країни Заходу чимало допомагають українському війську та біженцям. Однак чому вони це роблять і мають робити далі? Чому Україна — важлива в контексті міжнародної політики та чому політикам вигідно, щоби війна закінчилася чимшвидше й на користь України?

Якщо говорити про економічні зміни через війну в Україні, то Міжнародний валютний фонд прогнозує подальше зниження темпів глобального економічного зростання у 2022 і 2023 роках. За даними інституції, спад торкнеться 143 країн, на частку яких припадає 86 відсотків світового валового внутрішнього продукту (ВВП). «Проте ситуація в різних країнах відрізнятиметься: від катастрофічних економічних втрат в Україні і серйозного спаду в Росії до зіткнення інших країн з наслідками війни через товарні, торгові та фінансові канали», — переконана керівниця Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва. Тобто що довше триватиме війна в Україні, то гіршою ставатиме фінансова ситуація в різних країнах. 

Свою думку щодо того, чому перемога України важлива для світу, однак не в економічному, а в політичному сенсі, вже озвучив історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер. Зокрема, він вважає, що перемога України, — це єдиний шлях досягнення миру, адже перемога Росії призведе до подальшої російської агресії. «Капітуляція України означатиме продовження російських звірств на українській землі. Вважаю, що єдиний шлях, як війна може закінчитися, — з перемогою України, тобто успіхом України на полі бою, який змусить Росію зрозуміти, що переговори є в її інтересах», — каже Снайдер. Також, на його думку, перемога України важлива для безпеки регіону: Польщі, Румунії, Молдови, які можуть бути наступними мішенями Росії.

Снайдер навіть стверджує, що перемога України важлива для майбутнього Росії. «Для всіх нас, кому йдеться про безпеку Європи та світу, дуже важливо, біля якої Росії ми житимемо наступні десятиліття. Аби Росія стала, скажімо так, нормальною країною, в якій інтереси росіян важливі для керівництва, — дуже важливо, аби Росія зазнала поразки у цій війні. Дуже важливо, аби росіяни перестали сприймати міжнародну політику як збирання земель на основі абсолютно неправдивих міфів», — каже професор.

Оскільки російсько-українська війна є найбільшою у Європі з 1945 року, політолог Євген Магда каже, що будь-який світовий гравець не може дозволити собі залишитись осторонь і просто постояти збоку. Спробуємо пояснити детальніше, чому війна в Україні — це проблема для західних держав і чому вони допомагають нам перемогти.

Чому Україна важлива для Великої Британії?

Велика Британія в російсько-українській війні підтримує Україну. Чимало українців у мережі жартують й називають британського прем’єра українцем Джонсонюком (від його акаунта у твітері — JohnsonUK). Йому пишуть листи українські діти, які переживають жахи війни, бажають миру дітям Великої Британії й дякують Британії за підтримку. Все це — дуже емоційні історії, проте чому Велика Британія допомагає Україні? Історик та журналіст-міжнародник Єгор Брайлян каже, що після виходу Великої Британії з Євросоюзу (остаточно це сталося 1 січня 2021 року) держава почала провадити нову зовнішню політику, в основі якої — прагнення підтримувати британський вплив на двосторонньому рівні за допомогою угод про вільну торгівлю. «В українському випадку посилення Британії відбулося після більш жорсткої позиції відносно Росії, після спроби отруєння родини Скрипалів у березні 2018 року, — розповідає Єгор Брайлян. — Після того Лондон почав детальніше вивчати втручання Кремля у внутрішні справи своєї держави, частіше став говорити про помилки політики Заходу щодо Росії у 2014 році. І тому посилення співпраці Британії та України — це захист прав людини і демократії». За словами експерта, у новій зовнішньополітичній доктрині Британії йдеться, що держава допомагатиме країнам Східного партнерства ЄС, а особливо Україні, в розбудові армії та підтримці економічних реформ.

Як війна в Україні впливає на Велику Британію?

Єгор Брайлян каже, що в країні досі не вщухає скандал щодо вечірок Джонсона та його підлеглих на Даунінг-стріт під час коронавірусної епідемії. На думку експерта, британці не можуть пробачити того, що прем’єр гульбанив у час, коли дехто не міг відвідати навіть похорон своїх родичів. Тому Джонсон з січня прагнув більше говорити про посилення допомоги українцям, ніж про можливість відставки.

Якщо говорити про економічний вплив, то попри коронавірус та російсько-українську війну, як каже Брайлян, двостороння торгівля покращилася, адже з першого січня 2021 року діє зона вільної торгівлі між Україною та Британією. А після 24 лютого Лондон зняв ще деякі митні збори для українських товарів.

То ж чому Британія почала допомагати Україні?

Це трапилося не раптово в момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як пояснює Єгор Брайлян, Велика Британія послідовно підтримувала прагнення України до членства в ЄС і НАТО. «Хоча до 2016 року це було не в межах двосторонніх відносин, а скоріше в розрізі цих наднаціональних об’єднань держав. Зараз британська військова допомога полягає в наданні зброї для оборони, відбувається обмін даними розвідки, — каже експерт. — Британські політики переосмислюють Україну, заново відкривають її світу. Тут говоримо про ще не повністю використаний потенціал публічної дипломатії. Британські громадяни в соцмережах активно підтримують Україну з тим, що вони бачать, куди йдуть їхні податки, — на захист демократії. Хоча й інша група людей, яка прагне відставки Джонсона».

Єгор Брайлян додає: Велика Британія показала, що може піти на багато радикальних кроків. «Приміром, Лондон запровадив санкції проти оточення Путіна, а також патріарха Кирила. Останнє не міг погодити Євросоюз через тиск Угорщини. Поки що варто говорити за економічні втрати, пов’язані з санкціями проти Москви. Хоча все це накладається на проблеми після “брекзиту” та економічну кризу, яка охопила країну після виходу з Євросоюзу, — розповідає експерт. — Британія як ніхто інший (не без підтримки країн Балтії та Польщі), розуміє, що стримування Росії та допомога Україні в перемозі над агресором означатимуть тріумф демократії над автократією. Очевидно, що “холодна війна” не завершилася тридцять років тому, і тепер принципово знищити неоімперіалізм Кремля».

А як щодо США? Вони теж багато допомагають.

Кандидат історичних наук Макар Таран каже, що, перш за все, у випадку США спрацював інстинкт самозбереження. «Ці жахи, які побачили Європа та США, — це лише початок. Я не хочу бути злим пророком, щоби говорити, що далі, якщо не зупинити Путіна, трапиться ще більше жахіть, — каже Макар Таран. — Деструкція, яку несе Росія за собою, може перекинутися і на ці країни. Тому вони розуміють, що мають якось реагувати». Експерт додає, що у суспільств та урядів різних країн рівень емпатії до України дуже різниться. «У цій емпатії закладено те, наскільки тебе розуміють, яка в тебе історія відносин із тією чи іншою країною. Американський “середній клас”, наприклад, відчуває, що, допомагаючи Україні та українцям може проявити свою людяність. Американці часто жертвують тим, хто цього потребує. Цю тенденцію ми бачимо й щодо українців».

Гаразд, а чому підтримувати Україну вигідно американській владі?

За словами Макара Тарана, тут є багато факторів, але найочевиднішим є те, що війна несе економічні виклики для урядів Сполучених Штатів та держав ЄС. Експерт наголошує, що економічні кризи у багатьох випадках можуть «знести» уряди. «Вони змушені допомагати Україні й водночас латати дірки в бюджетах, а ціни на енергоносії ставлять уряди в незручну ситуацію, — каже Таран. — Тому багато урядів, ключові європейські гравці, до останнього моменту будуть шукати можливість пацифікувати цей конфлікт, прагнутимуть, щоби він перейшов у більш мирну фазу навіть ціною поступок України. Тому що ці уряди зобов’язані перед своїм суспільством, перед виборцями. І зовнішня політика аж ніяк не є в їхньому пріоритеті. Є така небезпека: якщо війна буде затяжною, то ми матимемо те, на що Путін частково сподівається, — уряди будуть поступливішими». Натомість, за словами експерта, Сполучені Штати відносно самодостатні в енергетичному сенсі, тому саме на цю державу в України є великі сподівання.

Влада США заявила, що прийме будь-яке рішення України та буде її підтримувати. «Для США геостратегічно важливо зараз виснажити Росію та вивести її з гри, — розповідає Макар Таран. — Ще важливішим для американської влади є Китай, який посилюється і у військовому плані. Тому відтиснення Росії, яке відбувається зараз, вигідне для Вашингтона, оскільки воно спрощуватиме вплив на Китай. Простими словами: Китай не матиме такого тилу, як Росія».

Він додає, що зараз у США вже багато говорять про те, що Україна має йти на поступки, проте на які саме, поки що не уточнюють. «Однак керівництво держави досить добре розуміє, що поступки Кремлю означатимуть російську перемогу. Американські стратеги, звичайно, також розуміють, що треба вести цю війну до того моменту, поки Росія або не буде розбита, або не буде поставлена в умови невигідного для неї договору», — пояснює Макар Таран.

А як щодо інших країн Європейського Союзу?

Експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергій Герасимчук каже, що з точки зору міжнародної політики важить не стільки Україна, а те, що саме український випадок став тестом на життєздатність міжнародної системи, заснованої на правилах. «В Україні Москва знехтувала всіма правилами та нормами міжнародного права, порушила всі можливі двосторонні та багатосторонні угоди. Путін пояснює це “російським суверенітетом”, а насправді йдеться про російську сваволю. І якщо це пройде для Москви безкарно, то створить вкрай небезпечний прецедент, стане кроком у прірву світового хаосу, — пояснює Сергій Герасимчук. — Вслід за Москвою знайдуться й інші охочі покладатися на право сили, а не на силу права. США та ЄС свідомі, що варто не згасити пожежу в Україні, і запалає всюди, тому вони щосили намагаються втримати міжнародну систему хоча б у стані відносної стійкості».

Він додає, що війна, хоч як цинічно це звучить, завжди мала як позитивні, так і негативні наслідки для світу. «Гинуть люди в Україні, ЄС здригнувся від напливу утікачів від війни, колапс логістичних ланцюгів послаблює й без того загальмовану економіку. Звісно, це позначається й на кишені рядового виборця у державах Європи та США. І, звісно, уряди мають шукати пояснень, чому звичайний німецький бюргер чи британський селянин мають платити за війну у далекій Україні, і чому б цьому просто не покласти край», — каже Сергій Герасимчук.

На його думку, це складна задача для західних урядів: показати своїм виборцям, що ціна світового порядку є високою, але його збереження дає бодай якийсь шанс на розвиток, тоді як хаос, у який хоче загнати цивілізацію Москва, веде до «темних віків». «Так само нам та нашим західним партнерам важливо пояснювати загалу, що навіть поступки Кремлю не вестимуть до зниження цін. Москва має намір компенсувати втрати від санкцій. І хотітимуть цього західні виборці чи ні, платити вони будуть змушені. І вибір, який вони нині мають, — це вибір платити за шанс на розвиток чи за “квиток” до занепаду».

То ж чому союзникам України вигідно, щоби війна закінчилась чимшвидше?

Політолог, директор Інститут світової політики Євген Магда каже, що Україна важлива з точки зору міжнародної політики з низки причин. Не лише тому, що це найбільша країна Європи. «Для Заходу це очевидна і реальна, як ми всі переконались, альтернатива Росії. Не інша Росія, а держава, яка Росії спроможна протистояти, — пояснює експерт. — Так, із західною допомогою, але насамперед завдяки власному впливу, власним громадянам і їхньому прагненню зберегти свою незалежність, Україна є перспективним учасником ЄС та НАТО. Питання навіть не в тому, коли ми вступимо, а в тому, що без України і ЄС, і НАТО будуть, на мою думку, неповними інтеграційними проєктами. Україна — це загальноєвропейська, а, може, й загальносвітова Попелюшка, яка очікує не так поцілунку чарівного принца, як адекватного до неї ставлення».  

За словами Євгена Магди, досвід України показує, що велика війна у Європі впливає на весь світ, адже йдеться про кризу логістики, кризу забезпечення харчами, про неспроможність підтримувати на належному рівні багато сфер бізнесу та економіки. «Треба розуміти, що Україна стала жертвою російської агресії з низки глобальних причин і через те, що вона залишилась протягом цих 30 років країною перехідної демократії. Тобто якби ми проводили успішні реформи раніше, то все таки наша спроможність до спротиву, припускаю, була б вищою. Хоча вона і без того є набагато вищою, ніж на це розраховував Захід», — каже експерт і додає, що кожна країна будує своє ставлення до України відповідно до своїх національних інтересів. «Про це не варто забувати. Й навіть у наших сусідів різне ставлення: у Польщі одне, в Угорщини — інше. Я б навіть сказав, що всередині Вишеградської четвірки Україна стала таким собі каменем спотикання. На сьогодні нема жодних зобов’язуючих угод щодо допомоги Україні. І, власне, надання цієї допомоги — особиста справа кожної держави, яка це робить. Велика Британія в допомозі Україні втілює серед іншого власні амбіції. В той час як Німеччині і Франції достатньо сильними є позиції політиків і впливових людей, які вважають, що Росію не можна ображати й дискримінувати», — пояснює Євген Магда.

Політолог додає, що серед причин, чому інші країни хочуть, щоб війна в Україні якомога швидше закінчилась, є й можливість брати участь у відновленні України, адже фронт робіт тут величезний. «Нам завдали значних збитків. Зрозуміло, що Україна сама з цим не впорається, і світові доведеться з цим допомагати. Ми спостерігаємо конкуренцію між тими, хто може і хоче допомагати Україні, — розповідає Євген Магда. — Це дещо цинічно-прагматичний підхід. А от із боку ідеалістичного, звичайно, світові лідери не повинні і не мають бутим зацікавлені у тому, щоб у світі панувало право сильного, закон джунглів».

Сергій Герасимчук наголошує, що за неефективних стратегічних комунікацій і тривалої війни, політики у західних державах можуть стикнутися з нерозумінням із боку власного виборця, життя якого погіршиться. «Тут багато залежатиме від нас. Якщо Україна доведе, що все було не марно, й у бою українці відстоюють світовий порядок, що ґрунтується на правилах, та не дають знехтувати загальнолюдськими цінностями, то європейським та американським політикам буде що відповісти на закиди своїх опонентів. Понад те, ці опоненти теж можуть стати друзями України. У цьому контексті хочеться сподіватися на краще», — каже він.

На думку експерта, війна, неочікувано для Кремля відродила європейську солідарність, відкрила світові Україну, остаточно переконала його, що ми — не Росія. У свою чергу Україна, за його словами, продемонструвала, що вона є стійкою та готовою до боротьби за власний суверенітет. «Це засвідчило не лише бойові якості українців, але й те, що роки реформ не були змарновані й українські інституції, попри мрії Москви, встояли», — каже Сергій Герасимчук.

Фото: dpa/berlin.de