Розмова про те, чи варто переводити годинники двічі на рік – з розряду вічних в Україні. Це як ідея скасувати вихідний день 8 березня, навколо якої щороку точаться гарячі дебати в соціальних мережах чи серед політиків. Навіть астрологи виступають з прогнозами, «що чекає на 8 березня в наступному році», настільки рутинними та марудними стали ті обговорення.

Та на відміну від 8 березня, ідея припинити переводити годинники не розділяє суспільство на ворожі табори. А враховуючи те, що 9 жовтня головний ідеолог владної партії «Слуги народу» та представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук зареєстрував законопроєкт «Про обчислення часу в Україні», у цій історії невдовзі можна буде поставити крапку.

Його законопроєкт передбачає встановити на всій території України київський час, що відповідає другому годинному поясу UTC+2 (+2 години до часу за Грінвічем), та скасувати сезонний перехід часу на території України. Тобто, в Україні пропонується зробити постійним той час, що діє взимку? Виявляється, це не так очевидно: навіть сам автор законопроєкту не певен, який час він хоче залишити українцям.

Застаріла та хвороблива традиція

Дискусія про доцільність переведення годинників точилася і в Європейському Союзі, для членів якого сезонні зміни часу були обов’язковими з 2001 року й регулювалися спеціальною директивою. У вересні 2018 року Єврокомісія запропонувала з 2019 року дозволити країнам-членам ЄС самостійно визначатися в цьому питанні. У березні 2019 року цю пропозицію підтримав Європарламент, але з відстрочкою змін на 2021 рік. Для остаточного вирішення питання потрібне ще рішення Ради ЄС, а от вона ще не фіналізувала свою позицію, тож поки невідомо, чи припинять у Європі з 2021 року переводити годинники.

Це важливий момент, адже саме в Європі, після Першої світової війни, і запровадили «традицію» переведення годинників. Першою на «літній час» у квітні 1916 року перейшла Німеччина, а згодом Франція. А впродовж наступних років – Велика Британія, Росія, США та інші великі держави того часу.

Метою було менше витрачати електроенергії. Переведення годинників улітку на годину вперед дає можливість довше користуватись денним світлом. За кілька десятиліть ця потреба відпала, і знову виникла у 1970-х, під час нафтової кризи. Офіційно, у межах ЄС, «літній час» затвердили у 1980-му, в Україні в межах СРСР – у 1981 році.

Та сьогодні весь світ користується принаймні світлодіодними лампочками, і винайшов багато інших дієвих способів заощаджувати електроенергію. Натомість вплив переведення годинників на економію становить від 0,2 до 2%. «Можна сказати, в межах статистичної погрішності», – говорив у коментарі «Укрінформу» Антон Ковалишин, менеджер з комунікацій ДТЕК.

Проблема пікових навантажень на електромережі вранці та ввечері у наші часи виникає радше від великої кількості побутових приладів. Так свого часу стверджував ще один опитаний «Укрінформом» експерт, інженер Ігор Лубківський. За його словами, у Польщі вже довгий час практикують розведення в часі початку робочого дня. Тобто заводи починають роботу о 7-й, студенти – о 8-й, школярі йдуть до школи на 9-ту, а магазини не відкриваються раніше 10-ї. Відповідно до такого розкладу підлаштовується і громадський транспорт.

Іншими словами, переведення годинника сьогодні нераціонально. Залізничникам та авіадиспетчерам доводиться змінювати розклад рейсів, працівникам заводу – перелаштовувати обладнання (не всі машини самі перемикають собі час), і так далі.

Зміна режиму, хай і на одну годину, може негативно впливати на людське здоров’я, запевняє колишня очільниця Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун. Усе через циркадні ритми, так званий внутрішній годинник людини, що болісно реагує на різке зменшення/збільшення сонячного світла. Через це, згідно з дослідженнями, можуть виникнути порушення сну, проблеми з настроєм, а також серцем і судинами.

У «вічне літо» разом із Москвою

У 2011 році на законодавчому рівні Україна вже робила спробу відмовитися від переходу на «зимовий час». Її в законопроекті оформив депутат від «Партії регіонів» Олег Надоша. Тоді наводилися ті ж аргументи – про відсутність енергоефективності та шкоду для здоров’я. Та українська ініціатива збіглась у часі з російською: у РФ саме теж вирішили відмовитися від переходу на «зимовий час». Так само як у Білорусі, щоб «узгодити облік часу з країнами Митного союзу».

У подібному кроці України теж вбачали політичний зиск, і зрештою, Верховна Рада таки ухвалила постанову про «вічний» перехід на «літній час». Але вже через місяць її скасувала.

Політична ситуація панувала інша, та євроінтеграційні прагнення й тоді не були заслабкими: аргумент, що різниця між Києвом і Варшавою складатиме 2 години, а з Москвою – одну, таки «добив» політиків. Значний вплив на їхнє рішення також мало обурення жителів західних областей. На відміну від європейських країн, Україна – велика держава, з ранніми заходами на Сході та пізніми сходами на Заході. А це означає, що жителям Донбасу прокидатись в «літній час» було б добре і саме вчасно, а люди з Ужгорода мусили б добиратись на роботу в сутінках, і повертатись – такої ж темної пори. Закарпатська обласна рада навіть виступила зі зверненням до народних депутатів щодо цього.

Годинники, які «зміцнюють наші позиції»

У 2014 році Росія теж скасувала своє рішення про перехід на літній час, і нині живе за зимовим. Цікаво, що в Україні-2020 серед аргументів на користь скасування переведення годинника знову фігурує російський досвід. Але тепер контекст кардинально змінився. Руслан Стефанчук каже, що його законопроект у тому числі «спрямований на протидію агресії з боку Російської Федерації», тому що на «тимчасово окупованих територіях України протиправно встановлений час держави-агресора».

«Закріплення на всій території України єдиного київського часу дасть змогу зміцнити наші безпекові позиції та сприятиме деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій», – написав політик у своєму Facebook.

Аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Марія Золкіна вважає цей аргумент не більше ніж інформаційним трюком для привернення уваги. «Не бачу жодного зв’язку (між годинником і зусиллями з де окупації. – MS), – каже вона. – Між мешканцями окупованих і підконтрольних урядові територій розриваються соціальні, культурні зв’язки під впливом пропаганди, окупаційних адміністрацій і труднощів із перетином КПВВ. Водночас практично кожен другий мешканець підконтрольної території має родичів або близьких на тимчасово окупованій землі та підтримує з ними зв’язок. На це не впливає різниця в часі в одну годину».

Окуповані Крим та окремі райони Донецької та Луганської областей живуть за московським часом UTC+3. Тобто різниця з Києвом становить +1 годину взимку та не має різниці влітку. Виходить, що говорячи про «деокупацію», Стефанчук пропонує Києву звірити годинники з окупованими територіями та зафіксувати постійно літній час?

Географія та геополітика

Сам Руслан Стефанчук у законопроєкті не вказує, на який саме час українці перейдуть остаточно – «літній» чи «зимовий», ці визначення є неофіційними. Якщо читати текст законопроєкту буквально, то йдеться про встановлення в Україні постійного часу UTC+2 та скасування сезонних змін – тобто «зимовий час», адже влітку Україна живе за UTC+3.

Та коли політика у Facebook запитали, про який час ідеться, він відповів: «У законопроєкті не вказується, який саме час пропонується залишити: літній чи зимовий. Лише зазначено, що сезонна зміна здійснюватися не буде. Аналогічно немає єдиного рішення серед Європейського Парламенту. Проте результати попереднього аналізу свідчать, що переважна більшість країн відмовляється саме від літнього та залишає зимовий час, відповідно до міжнародного годинного поясу. Тому в законопроєкті залишений шлях для маневру. Якщо буде прийнято рішення залишити зимовий час, то за проєкт закону треба голосувати на цій сесії, а якщо літній – то на наступній. Законопроєкт вибудуваний таким чином, щоб Верховна Рада України мала можливість прийняти відповідне рішення. Принциповим же моментом є те, що сезонна зміна часу повинна бути припинена в Україні».

У будь-якому разі на майбутнє переведення годинників на «зимовий час», що відбудеться в ніч із 24 на 25 жовтня, законопроєкт Стефанчука навряд чи вплине. Верховна Рада може просто не встигнути його розглянути (у неї заплановано тільки одне пленарне засідання 20 жовтня), а президент – підписати.

Що буде далі – не менш туманно. Адже ЄС хоче дати країнам-членам можливість вільно вирішувати, у якому часі вони хочуть жити. Попередні опитування показували, що фіни й німці розділилися: половина хоче жити за літнім годинником, половина – за зимовим. У коментарях під фейсбук-дописом Стефанчука сперечаються й українці, описуючи особливості своїх біоритмів, краю та «улюбленого» часу.

Радше за все суперечку вирішить географія, хоч і не без геополітики. Як зауважив прем’єр-міністр Естонії Юрі Ратас: «Нам вигідно бути в одному часовому поясі з Фінляндією та країнами Балтії».

Фото:  Getty Images