Книжный Ѣ: у Facebook закликають бойкотувати книгарню «Є» через російські книжки

Книжный Ѣ: у Facebook закликають бойкотувати книгарню «Є» через російські книжки

18:43,
15 Вересня 2020
4586

Книжный Ѣ: у Facebook закликають бойкотувати книгарню «Є» через російські книжки

18:43,
15 Вересня 2020
4586
Книжный Ѣ: у Facebook закликають бойкотувати книгарню «Є» через російські книжки
Книжный Ѣ: у Facebook закликають бойкотувати книгарню «Є» через російські книжки
Інші вважають, що треба більше купувати книг українською, щоб підтримати і авторів, і продавців.

У соціальній мережі Facebook уже добу не вщухає скандал, пов’язаний з книгарнею «Є» та її рішенням збільшити продаж російськомовних або російських книжок. Коментатори розділилися на тих, хто вважає таке рішення неприпустимим, і тих, хто нагадує, що будь-яка книгарня – це бізнес і, на жаль, книжковий бізнес в Україні часто виживає саме за рахунок російськомовного продукту.

У дискусію втрутилися видавництва, письменники. Одні вимагають бойкоту, інші просять підтримати книжкову мережу та українських авторів, купуючи ще більше українських книжок. MediaSapiens розповідає про початок конфлікту та наводить думки медіників щодо такого рішення однієї з найбільших книжкових мереж в Україні.

Усе почалося з поста письменника та перекладача Євгена Ліра, який звернув увагу на те, скільки книжок російських видавництв продається на сайті книгарні «Є»:

«Не найкращий час для публікації, але в мене палає небо і земля горить.

У моєї подруги незабаром ДН, а вона досі не читала Лавкрафта. Ясна річ, збираюся купити і подарувати, а оскільки Книгарня "Є" останні півроку бомбардує мене повідомленнями про 70% знижки, вирішив придбати у них.

І прифігів. Те, що ви бачите на першому скріні — це результат пошуку за словом "Лавкрафт". Вся перша сторінка — книжки російською мовою російського видавництва "Азбука". Українське видання від Видавництва Жупанського — у дупі світу, на другій сторінці поруч з "немає в наявності".

Чисто заради перевірки натискаю на "Азбука"... і бачу 54 сторінки з пропозиціями книжок цього видавництва, по 16 позицій на кожній. Це 864 книжки. Наявність усіх не перевіряв, але на перших 10 сторінках зустрів щонайменше 15 титулів, що виходили українською. "Книгарня Є" заявляли, що завозять лише ту продукцію російською, що не має українського відповідника.

Але найцікавіше і найогидніше навіть не це. Пам'ятаєте, як "Є" публічно засуджувала продаж книжок українського філіалу російського вид-ва "Альпіна Паблішер" на "Якабу"? Так от, тепер у них продаються книжки САМОЇ Альпіни. Російської Альпіни. Причому за цінами, що демпінґують українські відповідники — "Атлант" російською коштує 437 гривень проти українською 595 ( Наш формат, а гляньте). Нагадую, що саме російська Альпіна видала збірку інтерв'ю з путіним. Саме її продукцію у кількості 132 книги (тут вже порахував) пропонує "Є".

Тобто, якщо стисло — так, "Книгарня Є" продає російську "Альпіну", російську "Азбуку" і бозна кого ще з-за порєбріку.

Коли у травні цьогоріч я запостив, що "Якабу" виставляє книжки про бойових лднрівців, "Книгарня Є" не забарилася написати направду чудового поста щодо того, чому співпрацювати з окупантом — ницо і аморально. Книгарня Є, перечитайте, будь ласка, власний текст. І спробуйте пояснити, якого біса у вас відбувається.»

Пост отримав багато лайків та репостів. Книгарня «Є» відповіла Євгену Ліру, натякаючи на те, що рішення збільшити кількість російськомовного продукту – лише бізнес:

«Коли у 2007 році ми відкрили перший магазин Книгарні «Є», ідея торгувати україномовними книгами багатьом видавалася абсурдом.

Всупереч економічній логіці ми послідовно робили акцент на продажу книг українських видавництв, тримаючи частку книг українською мовою на наших полицях 90% і більше. В штучно монополізованому російськими структурами книжковому середовищі ми створили надійний ринок збуту для україномовного продукту, відкривши можливості для українських видавців.

Надавши нарешті читачеві доступ до книг українською, ми на практиці довели, що незалежно від мови побутового спілкування абсолютна більшість громадян готова обирати україномовний продукт.

Продовжуючи відкривати нові книгарні, ми сприяли появі нових читачів, розширюючи кволий ринок української книги до комерційних масштабів.

Настав час підвести риску під важливим періодом діяльності мережі.

Абсолютно очевидно, що турбота про формування повноцінного та успішного українського книжкового ринку – це функція держави і завдання усього суспільства, а не окремої мережі книгарень.

Давайте відверто оцінювати ситуацію, що склалася станом на 2020 рік:

1. Якщо не враховувати мережу книгарень Є, 50-70% в обороті великих книготорговельних структур складає російська книга (як імпортована так і видана в Україні).

2. Головною причиною просування ритейлом російської книги є привабливі умови (більша маржа)

3. Можливість створювати привабливі умови визначається у першу чергу перевагами у собівартості російського продукту у порівнянні з українським (менша вартість авторських прав та перекладу на один примірник)

4. Російський книжковий бізнес завжди може розраховувати на підтримку власної держави у просуванні свого продукту в Україні.

Нескладно передбачити, що в цих умовах сегмент україномовної книги поступово стискатиметься, українські видавці будуть менше видавати, а читачі будуть купувати ще більше російською - всупереч власному бажанню.

Чи подобається нам цей стан речей? Ні. Чи в силах ми, як книготоргівельна мережа, його змінити? Ні. Чи можемо ми ігнорувати цю реальність? Ні. Виправити таке становище може лише дієва державна політика, а Книгарня «Є» змушена враховувати викладені обставини у плануванні своєї подальшої роботи».

Цей пост призвів до вибуху у Facebook – сотні людей висловилися на підтримку або різко проти такої позиції книгарні.

Вахтанг Кіпіані, «Історична правда»:

«Сотні моїх френдів написали образливі й розпачливі коментарі про книгарню, яка вирішила продавати російські книги. Мене це рішення теж розчарувало. Але з інших причин. 80% українців за рік не купили жодної книги. У цій ситуації бізнес, який самообмежив себе україномовною аудиторією апріорі програє. Бо є така наука арифметика. "Бо мало нас". І цей момент неодмінно мав прийти - або закритись, або змінитись. Це дуже прикро. Але колективне самогубство з побажанням мережі померти і обіцянками не купувати там нічого просто наблизять її смерть. Можна подумати, що хтось завтра витягне з кишені кілька мільйонів доларів і створить щось інше, краще й україномовне. Фіг вам. Дурнів, які хочуть дотувати роками неприбутковий бізнес щось не спостерігається. Рішення купувати у видавців і авторів я вітаю. Але національна мережа магазинів потрібна і іншої нема. Чи стане українське книговидавництво сильнішим, якщо "Є" не стане? Звісно, буде гірше. Якби українці читали більше, підтримуючи своє, не було б цього скандалу. P.S. Купую кожен рік не менше півсотні книг українських авторів». 

Тетяна Гонченко, журналістка, авторка телеграм-каналу «Непозбувний книгочитун»:

«- Спочатку одна книгарня робить шалені націнки у своїх фізичних магазинах;

- Потім хейтить конкурентів за російські книжки, паралельно сама продаючи російські книжки;

- Потім робить неадекватні знижки, не узгоджуючи з видавцями, тим самим вбиваючи український книжковий ринок;

- Потім тижнями не відправляє замовлення і не відповідає на дзвінки;

- Потім робить заяву, що без російських книжок не заробиш, і починає ще більш активно продавати російські книжки.

Але винні ми, бо недостатньо багато купували саме у цієї книгарні.

Ну ок».

Олександр Красовицький, видавництво «Фоліо»:

«Професійне. Книгарня Є вирішила стати Книжным Ё.
Короткий коментар учасника подій.
1. Фоліо не працює з цією мережою багато років після системного невиконання обов‘язків по представленню товару мережею, публічних звинувачень з боку співробітниці мережі і небажання з мого боку підтримувати конфлікт.
2. 2014-2015 рік. Особисто я та народний депутат Семерак підіймаємо питання про ембарго на ввезення книжок з Росії. Рішення не отримує підтримки видавничої спільноти.
3. Приблизно 40 моїх публікацій, відкритих та закритих листів до керівництва країни про різні рішення з обмеженням російської книги.
4. Кінець 2016 року. За активної підтримки народного депутата Княжицького вводиться ліцензування ввезення книжок з держави-агресора.
5. 2017 рік. Бюрократична затримка ліцензування ввезення книжок з Росії, зростання українського ринку. Зростання бізнесу Книгарні Є.
6. 2019 рік, лютий. Санкційний список для частини російських видавців в Україні. Указ Президента Порошенка. Зростання бізнесу Книгарні Є.
7. 2019 рік, серпень, початок кампанії знижок в інтернет-книгарні Є, що призвело до різкого падіння продажів в не мережевих книгарнях по всій країні. Фактична монополізація патріотичної аудиторії читачів і тих, хто шукає оптимальні ціни.
8. Зима 2019-2020. Використання менеджерами Книгарні Є патріотичних гасел в позаринковій боротьбі з конкурентом - Якабу, обвинувачення конкурента в підтримці агресора.
9. 2020 рік. Коронокриза. Подальша монополізація ринку на фоні зупинення книгарень, які не мають власної системи інтернет-продажів.
10. 2020 рік, вересень. На фоні відсутності подальших можливостей зростання за рахунок патріотизму читачів, заява мережі про перехід до активного продажу російських книжок.
Прогноз учасника ринку.
1. Падає не ринок україномовних книжок, а весь книжковий ринок країни, бо жодна копійка державної підтримки в галузь ще не надійшла. Системні проблеми мають більшість учасників ринку країни
2. Не думаю, що значна частина покупців, які роками підтримували власними коштами мережу, вибачать їй зраду 14.09.20.
3. Також не думаю, що багато покупців російської книги на фоні чергового бюрократичного обмеження ввезення нових книжок з Росії мають бажання підтримати власною гривнею колаборантів.
4. Впевнений, що наступний крок - вибачення Книгарні Є перед читачами та постачальниками».

Орест Сохар, «Обозреватель»:

«Відстаньте вже від Книгарні Є.

Якщо ви хочете, аби власники  Книгарні Єі надалі зберегли формат продаж винятково україномовної книги, то сходіть до найближчої книгарні цього бренду та придбайте з десяток книг. А ще краще, зісватайте туди з десяток друзів, і хай вони куплять по десятку книг. Оце буде найкращим закликом до Є не розбавляти своїх вітрин російськомовною книгою.

Патріотризм – це прекрасно. Але він не може бути голим. Мережа книгарень – це який – не який бізнес, і його власники налаштовані на прибуток. Підозрюю, що вони вклали у розвиток мережі не один мільйон доларів, і на разі сподіваються на повернення бодай якоїсь частини цих інвестицій. І коли хтось у ФБ намагається залишати токсичні коментарі на кшталт «я розчарувалася у вас», то я можу розповісти, наскільки «розчарували ви».

Свого часу я мав честь працювати в першому україномовному виданні ПіК під керівництвом Сашка Кривенка (підозрюю, мало хто у ФБ вже пригадує цього легендарного журналіста та редактора). Увесь галицький п’ємонт та київський Печерськ прийшли у захват від якості цього продукту, але було лише одне «але». Захват не конвертувався у продажі, він, так би мовити, не був ужитковим. Ну як для мене старий дідусів диплом про завершення варшавського університету: круто комусь за кавою розповісти, але не більше того.

Засновники ПіКу, аби якось зарадити ситуації купили франшизу на російський «Собеседник», і яким було наше здивування, коли буквального з першого числа ця газетка «на язикє» у Львові продалася утричі більшим накладом, аніж наш «легендарний» (за відгуками П’ємонту) ПіК.

З часом ПіК почив у Бозі. Натомість з’явилося чимало російськомовних тижневиків, які купують патріоти, при цьому з ностальгією згадуючи журнал Кривенка-Кулика.

Якщо ви хочете читати українських книжок, піднімайте дупу та купуйте книги, і бажано при цьому їх ще й читати. Книжковий ринок – це багатостороння угода, яка вимагає присутності дуже важливого учасника – читача.

Це не музей старожитностей. І не виставка екзотичного мистецтва.

А хочете критикувати, - покажіть чек…» 

Ірина Андрейців, Liga.net:

«Я регулярно купувала книни в Книгарні Є,  але після цієї феєрії більше не буду. Це, друзі сором».

Ольга Решетилова, правозахисниця та волонтерка:

«Знаєте, як би вчинило здорове суспільство?

Замість хейтити  книгарню "Є", яка роками підтримувала українську книгу і зрештою не витримала нездорової конкуренції, пішли би дружно і почали масово купувати українські книги в книгарні.

І всім би було добре. Ми б відчули, що можемо підтримати своїх і своє, власники книгарні - що недаремно всі ці роки ковбасились, книговидавці - що їхні книги комусь потрібні.

Але це не про нас.

Захейтити, показати свій патріотизм, коли самі, як казав класик, «собачої будки не збудували» (с) - це ми вміємо. Об‘єднуватись і підтримувати – ні». 

Остап Українець, присьменник і перекладач, написав величезний пост, у якому розповів і про хронологію конфлікту, і про її наслідки. Наведемо лише фінальну частину тексту, де він відповідає на заклики підтримувати українських книготорговців:

«Якщо вам для цього не вистачило цілого допису, напишу прямим текстом - підтримувати своїх треба. Підтримувати книготорговців, видавців, авторів, напряму, через агрегатори, через зручні вам книгарні чи мережі. Але кожен із нас має конкретне розуміння того, де закінчуються свої. Книгарня Є та її нещодавня політика доволі безпосередньо долучилась до стагнації на українському книжковому ринку. І в таких умовах, отримавши удар конкретно в тому напрямку, який "свої" допіру боронили, загоратися до них ще більшою любов'ю і підтримкою - це не патріотизм. Це націонал-мазохізм. Ми цей принцип успішно імплементуємо в політиці, але, як бачите, нічого доброго з нього не виходить. Рівно навпаки. Не ставити хрест - звісно. Але давати потиличники, поки не дійде. Бо від всепрощення - не дійде, ми з вами не в Біблії.»

 Сергій Руденко, Еspreso.tv

«Книгарня Є.

R.I.P

13 років я був активним покупцем Книгарні Є.

Всі свої дисконтні картки мережі викинув сьогодні у смітник.

Пояснювати, чому російські книжки у період війни з РФією мають продаватись у мережі, рівнозначне прикрому самогубству.

Книгарня Є може вже перейменовуватись в Книжный Ѣ». 

Марина Бердичевська, журналістка: 

«Книгарня Є - редкий образец хорошего, нормального, адекватного подхода к делу. Любви к своему делу. Я стала их постоянным клиентом в тот день, когда впервые зашла в их магазин на Подоле. Это было прилично лет назад. Мне нравится у них все - ассортимент, клиентоориентированность, атмосфера, мальчики и девочки на кассе. Красота настоящего книжного. За годы у меня выработался ритуал - всегда захожу туда перед днем Святого Николая, долго листаю, вдыхаю, перебираю и обязательно покупаю от трех до пяти и больше книг.

Мне нравится этот редкий и исключительный подход, мне нравятся эти с любовью изданные и подобранные книги на украинском языке.

Книги на русском появились у них давно. Я немного удивилась - и сразу же купила Шагала, Родена и Жюля Верна. В тот же поход я ушла еще с пятью книгами на украинском для Вани - среди них была «Я завжди писатиму у відповідь», чудесная вещь для подростков, тонкая и штучная, изданная небольшим тиражом.

О чем вообще идет речь, скажите? Мы пытаемся выстрелить себе не в ногу, а в голову?». 

Андрій Бондар, поет, публіцист: 

«А я, до речі, знаю, яка мережа книгарень точно не торгує і не торгувала книжками російських видавництв в Україні.

Це мережа книгарень Видавництво Старого Лева, яке не далі, як кілька місяців тому, проклинали ті, хто ставив у приклад мережу книгарень "Є". Тоді це була "торгівля на крові", нагадаю. Бо ВСЛ наважилися продати до Росії права на книжки своїх авторів якомусь гіпстерському видавництву. Не привезти сюди Марініну чи Айн Ренд мовою старця Распутіна, заповнюючи і без того повінця заповнений російськими сенсами і книжками культурний простір України, а продала свій доробок. Що ви тоді казали? Нагадати зі скрінами і цитатами чи самі згадаєте?

А тепер, шановні українці, давайте зізнаємося самим собі: поки ми не почнемо купувати книжки українських видавництв масовими накладами, так, щоби це стало для книгорозповсюджувачів бізнесом, а не збитковим ідеалістичним проєктом, ми проклинатимемо по черзі всіх навколо за відхід від ідеалів націєтворення, аж коли хтось нам нарешті не скаже, що треба починати з себе і свого оточення. Насправді вам це кажуть, але ви не слухаєте.

Так-от, я повторю, що казав і 5, і 10, і 15 років тому: треба починати з себе і свого оточення. І питання, чому за такої шаленої кількості патріотів і українолюбів різного ґатунку ЄДИНА мережа книгарень, де на 90% продавався україномовний контент, сьогодні здає свої ідейні позиції заради виживання, треба адресувати насамперед собі – і на індивідуальному, і на колективному рівні.

Бо те, що "Є" пішла на такий крок – передусім провина всіх нас як спільноти, що не може задовольнити нормального економічного існування першій мережі книгарень, яка доклала просто титанічних зусиль для розвитку української справи. Нагадати вам про роль книгарні "Є" чи, може, ви самі згадаєте?

І тепер ви її нищите своїми постами і оголошуєте їй бойкот? Ви, а серед вас деякі, що до 2014 року і слова українського промовити не могли й не хотіли? Може, не варто бути святішими за Папу? Чи, може, ви думаєте, що ніхто не знає, що патріотична сторінка життя більшості тих, хто сьогодні найактивніше закопує "Є", почалася рівно шість років тому, поки кривавий півень не дзьобнув? Відкрию вам таємницю: українське життя було і до вашого навернення в українство. І книжки видавалися. І презентації були. Знаєте, хто займався промоцією української літератури останнє десятиліття, надавав майданчики, міняв батарейки в мікрофонах? Хах... Знаєте, курва ваша мать, чи ні?

Підсумую свій емоспіч.

Те, що сьогодні проклинають "Є" і знову (вкотре!) не можуть поєднати причину з наслідком, означає тільки те, що ми нічого не навчились, окрім як стріляти собі в ноги і взаємознищуватись.

Не зрікаюся своїх. Підтримую своїх. Купую українське в усіх мережах, де воно продається. Чого і вам бажаю».

Підтримувати своїх – це гарно. Але багато хто пам'ятає, як книгарня «Є» в грудні 2019 року звинуватила інтернет-магазин Yakaboo (тобто свого конкурента) в «допомозі російськой агресії» – саме через продаж російських книжок. І закликала до бойкоту Yakaboo. Згодом цей пост було видалено, і тепер сама книгарня збільшує асортимент російських книжок.

Фото: фейсбук

Читайте також
ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду